Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного господарства Київської області

10

внутрішнього туризму та екскурсійної діяльності Київської області території та об’єкти природно-заповідного фонду Київської області, а саме:

1) дендрологічний парк загальнодержавного значення „Олександрія”, м. Біла Церква;

2) парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Кагарлицький”, м. Кагарлик;

3) парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Згурівський”, смт. Згурівка;

4) парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Ташанський”, с. Ташань Переяслав-Хмельницький район.

Дані об’єкти мають екологічну, наукову та історико-культурну цінність.

1.3. Показники оцінки рекреаційних ресурсів

Слід зазначити, що значна частина лісового та водного фонду Київської області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС упродовж багатьох років виключена з рекреаційного використання і може розглядатися як рекреаційно перспективна або як полігон для наукових досліджень.

Необхідно ширше використовувати потенціал лісових, водних ресурсів через обладнання відповідної території як для короткочасного, так і тривалого відпочинку. Для цього необхідно доскональне вивчення берегової смуги водних ресурсів, що включає аналіз екологічного стану пляжів, транспортну доступність, інфраструктурну забезпеченість цієї території та санітарно-гігієнічні показники водних ресурсів.

Охорона та відтворення природних комплексів, збереження біорізноманіття області повинна базуватись на формуванні еколого-економічної системи

11

природно-паркових комплексів, розвиток яких відповідає пріоритетним напрямам:

1.      екологічний аспект включає охорону цінних природних комплексів шляхом створення мереж, природоохоронних об’єктів, поліпшення екологічної безпеки людей, впровадження протиерозійних заходів, охорону земельних ресурсів, переробку промислових відходів, рекультивацію кар’єрів та відвалів, екологічний моніторинг, екологічне навчання населення, рекламу тощо;

2.      рекреаційний – формування інфраструктури рекреаційного бізнесу на ринкових засадах з використанням бальнеологічних, кліматичних, туристичних ресурсів та об’єктів; створення мережі закладів стаціонарної та короткочасової рекреації в межах Національних природних парків;

3.      агропромисловий – формування сільськогосподарських об’єднань по вирощенню екологічно чистих продуктів харчування, лікарських трав,

квітів та інших товарів для забезпечення туристів і місцевого    населення з впровадженням заходів захисту землі від забруднення;

4.      лісогосподарський – підвищення лісистості, якості та стійкості лісів, впровадження біологічних методів боротьби з шкідниками, благоустрій шляхів, облаштування місць відпочинку, створення малих підприємств для випуску сувенірів та іншої продукції, поетапне закріплення лісів Державного лісового фонду та інших користувачів (насамперед природно-заповідних об’єктів); у постійне користування Національних природних парків;

5. промисловий – освоєння нових технологій, які не забруднюють навколишнє середовище, випуск продуктів та товарів для туристів і місцевого населення;

12

6.      соціальний – повний розвиток мережі закладів соціальної сфери, матеріально-технічне оснащення закладів охорони здоров’я, освіти торгівлі, розвиток інженерної інфраструктури.

Для досягнення вищезазначеного необхідно забезпечити:

      завершення розробки проектів організації території нових об’єктів природно-заповідного фонду;

      включення до екологічної мережі захисних, рекреаційних площ та екологічних коридорів;

      виніс в натуру меж існуючих об’єктів місцевого значення;

      локалізація та часткова ліквідація наслідків забруднення підземних і поверхневих вод та ґрунтів на території дендропарку “Олександрія”, м. Біла Церква;

      сприяння розвитку екологічного туризму, розширення бази платних послуг, що надаються об’єктами природно-заповідного фонду за рахунок рекреаційної складової, розробка комплексу організаційних    заходів з розширення джерел фінансування заповідної справи.

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Характеристика природних ресурсів

Поверхня області переважно рівнинна. Північна частина області розташована в межах Поліської низовини. На сході територія області захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані — південні та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини.

13

Виявлені і розробляються переважно мінеральні будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глини, кварцеві піски. Є невеликі поклади торфу. Є джерела мінеральних радонових вод (Миронівка, Біла Церква).

В області — 130 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (площею 31,3 тис. га). До складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення області входить 14 заказників, дві пам'ятки природи, один дендрологічний парк, три пам'ятки садово-паркового мистецтва.

2.1.1. Клімат

Клімат Київської області помірно континентальний, м’який з достатньою кількістю вологи. Зима на цій території тривала і порівняно тепла, а літо – досить тепле і вологе. Середня температура січня в північних районах становить – 6,5 градусів, в центральній частині – 5,8 градусів, а на півдні області – 6,1 градус. Середні липневі температури збільшуються в напрямку з півночі на південь, відповідно +19,2; +19,5; +20,1 градуси. Більшу частину року (160 – 165днів) триває безморозний період .Кількість опадів у середньому становить 500 – 600 мм на рік, проте зволоження крайніх південних районів недостатнє, тут випадає близько 400 – 450 мм опадів на рік. Більша частина опадів (близько 40%) випадає влітку.

Найважливіша  водна  артерія  —  Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні  притоки  —  Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На  території  області — Київське  водосховище  і  частина  Канівського  водосховища  (створені  на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.

14

2.1.2. Ландшафтні ресурси

Розподіл земельного територіального ресурсу за цільовим призначенням носить довільний характер і до цього часу не має економічної та екологічної обгрунтованості, а екологічна незбалансованість земельного фонду суттєво погіршує ефективність використання та охорони земель.

Це обумовило відносну дефіцитність землі, як ресурсу територіального розвитку, ускладнює проведення земельної реформи, погіршує природну здатність грунтового покриву до самовідновлення, призводить до збіднення видового розмаїття флори і фауни.

Площа земель в адміністративних межах області становить 2812.1 тис.га. або 59.6% території, з яких 1366.7 тис.га. займає рілля (48.6%), 16.8 тис.га.- перелоги (0.6%), 40.7тис.га.-багаторічні насадження (1.4%), 251.7 тис.га.-сіножаті та пасовища (8.9) .Значну частину території області займають ліси та інші лісовкриті площі-651тис.га. (23.2%), з яких вкрита лісовою рослинністю площа становить 593.6тис.га. (21.1%).

Характеристика земельного фонду Київської області приведена на рис. 2.1.2.1.

15

2.1.3. Водні ресурси 

Водні ресурси відіграють важливу роль у розміщенні продуктивних сил та суспільно-економічному зростанні регіонів держави, тому водний фактор слід розглядати як потужний потенціал соціально-економічного розвитку територій.

              •

Водогосподарський комплекс (далі – ВГК) розглядається як одна з найважливіших ланок господарської діяльності країни, що являє собою складне системно-структурне утворення, яке об’єднує водні ресурси,

16

суб’єкти водокористування, органи управління і контролю, характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою.

              :

Розвиток ВГК Київської області повинен здійснюватись згідно із „Програмою забезпечення населення Київської області якісною водою в достатній кількості на 2006–2020 роки”, яка спрямована на реалізацію комплексу науково-обґрунтованих заходів щодо забезпечення населення області якісною питною водою відповідно до законів України „Про питну воду та питне водопостачання” та „Про Загальнодержавну програму „Питна вода України на 2006–2020 роки”.

Водні ресурси Київської області складаються з притоку поверхневих вод в основному у річках Дніпро, Прип’ять і Десна, що надходять з Республіки Білорусь і Чернігівської області, місцевого річкового стоку, який формується в її межах, та експлуатаційних запасів підземних вод (Таблиця 2.1.3.1 ).

Таблиця 2.1.3.1.

Водні ресурси Київської області

17

За запасами водних ресурсів область має достатньо поверхневих і підземних водних ресурсів: у маловодний рік 95 % забезпеченості на 1 км припадає 996,5 тис. м3 загальних і 26,3 5 тис. м3 місцевих поверхневих водних ресурсів, а на одного мешканця – відповідно 6,48 і 0,17 5 тис. м3.

Водозабезпеченість території і населення загальними водними ресурсами майже в 6–11 разів більші й місцевими в 1,2–2,2 рази менші ніж у середньому по Україні. На території області також є Київське водосховище і значна частина Канівського водосховища, крім цього, збудовано 56 невеликих водосховищ об’ємом 194,0 млн м3 і 2386 ставків об’ємом 235,5 млн м3.

Екологічний стан водних ресурсів і об’єктів. Прогнозні водопотреби, а також обсяги скидів забруднених стічних вод обчислено з урахуванням ресурсної і відновної спроможності водних джерел, що забезпечує сприятливий екологічний стан.

Як розрахунковий, взято маловодний рік 95 %-ної забезпеченості. Обмежуючою умовою є те, що залишковий річковий стік з урахуванням безповоротного водовідбору повинен забезпечити не менше, ніж 10-кратне розбавлення забруднених стічних вод, що надходять у водні об’єкти.

Передбачається, що важливим напрямом функціонування господарського комплексу стане реструктуризація життєздатних виробництв: відновлення робіт з реконструкції та переоснащення промислових підприємств сучасним виробничим обладнанням, впровадження і освоєння маловідходних водозберігаючих технологій та прогресивних методів очищення води, створення комплексної загальнодержавної системи моніторингу водних джерел.

Створений в області господарський комплекс потребує відповідних об’ємів води для задоволення потреб у воді населення та галузей економіки

(Рис.2.1.3.1.)

18

Рис.2.1.3.1.

2.1.4. Бальнеологічні ресурси

Бальнеологічні курорти Київської області - Біла Церква, Миронівка. Кліматичні умови, поєднання різних рослинних угрупувань, численні водні об'єкти, джерела мінеральних вод, культурно-історичні пам'ятки визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону. На території області розміщені 18 санаторіїв і пансіонатів, сім будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори відпочинку.

Найвідомішими бальнеологічними санаторіями є: «Жовтень», «Україна», Київська міська курортна бальнеолікарня.

Здравниця «Жовтень»

Розташована в чудовому куточку Києва, в унікальній лісопарковій зоні Конча-Заспа, серед вікового лісового масиву, на березі природного затоки