Світовий досвід організації анімаційних послуг в готелях

здійснюють  екскурсії, морські прогулянки на яхтах  тощо.

Протягом усього часу занять анімаційних команд з  рухливими іграми

черговий аніматор знаходиться в радіорубці і повідомляє програму анімаційних заходів на найближчий час.

У цей же час  у готелі працюють усі кіоски з  продажу сувенірів, клубних

дисків, фірмових футболок, плавок і т.д., а також  видаються напрокат тенісні

ракетки та ін.

Увечері анімаційна команда активно бере участь у  проведенні

тематичних  вечорів або концертів, щораз  організовуючи нові постановки,

клоунади, танці. І вже зовсім пізно, коли діти з  батьками розходяться по

номерах, вони виходять працювати на дискотеку  і під ритмічну музику з

гарним настроєм, з посмішкою на обличчі розігрівають публіку, одержуючи

спільно щире задоволення. Розходяться відпочивати  туристські аніматори лише тоді, коли на танцювальному майданчику не залишиться жодного гостя. Приклади орієнтовних  графіків роботи туристського аніматора наведено у таблиці 1.

                                                            
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                 Табл.1

 

Головне в  роботі аніматора – залучити туриста  до певного заходу, зняти з

нього напругу, відвернути від щоденних турбот, намагаючись  показати йому

щирість своїх  намірів.

Функціональні обов'язки фахівців наступні:

· головний менеджер служби анімації – керівник анімаційної

команди;

· художній керівник – укладач і організатор денних і вечірніх шоу-

програм. Відповідальний за якість виконання цих заходів;

· хореограф - забезпечує танцювальну підготовку учасників денних

танцювальних  програм і вечірніх шоу-програм;

· шеф-аніматор - відповідає за якість роботи аніматорів, які підкоряються безпосередньо йому;

· декоратор - забезпечує шоу-програми декорацією;

· костюмер - забезпечує учасників анімаційної програми костюмами;

· шеф спортивної анімації - несе відповідальність за складання і

проведення  спортивних програм, йому підкоряються спортивні

аніматори;

· аніматори – виконавці анімаційних програм.

Важливою для  роботи аніматора є робота над  самим собою. Успіх

приходить не одразу. Рекомендовано прочитати  узагальнені правила,

розроблені  з урахуванням відомого гасла  „Клієнт завжди правий!” –

детермінанта  гуманітарної концепції гостинності (табл. 2). 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2 – Загальні правила поведінки аніматора

 

Необхідним  також є створення галузевого банку типових сценаріїв і

циклів рекреаційних занять для складання програм  туристського відпочинку на місцях з  урахуванням регіональних особливостей, а також типових планів

обслуговування  турів і типових планів організаційно-технічних  заходів для

реалізації  турів.

Якість анімаційних програм залежить від правильності їх організації.

Організаторська діяльність зумовлює наявність у  фахівців уміння розподіляти роботу, персонально визначати обов'язки, права і відповідальність, встановлювати  час виконання робіт, розробляти систему контролю за виконанням прийнятих рішень, вести справи так, щоб бачити і вирішувати корінні питання в перспективі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Технологія  створення анімаційних програм  

В індустрії  гостинності та туризмі під анімаційною  програмою розуміють

об'єднаний  загальною метою або задумом  план проведення туристських,

фізкультурно-оздоровчих та культурно-масових, пізнавальних і  аматорських

занять.

Комплекс прийомів роботи аніматора, організація цієї роботи,

використання  спеціальних технічних засобів (об'єктів, споруд, інструментів

тощо) є технологією  створення анімаційних програм.

Технологія  створення і реалізації анімаційних  програм для молоді, як

система, складається  з декількох взаємопов'язаних підсистем. Розглянемо

кожну з них  окремо: 

1. Організаційна – організація спільної діяльності анімаційної

команди, економічного, технічного, рекламного відділів;

2. Інструкторсько-методична – створення і розробка сценаріїв

заходів, текстів  екскурсій, підбір спортивних ігор і  змагань,

складання маршрутів  походів з подальшою розробкою  методичних

рекомендацій  на основі узагальнення досвіду;

3. Режисерська – розподіл ролей, складання планів репетицій,

постановка  спектаклю, шоу;

4. Технічна – підготовка технічних засобів (об'єктів, споруд,

інструментів  тощо), майданчика (сцени) для анімаційних  заходів,

реквізиту, декорацій.

Реалізація  анімаційного проекту залежить від  професійної майстерності

постановника і режисера анімаційної програми в сфері туристської діяльності, що визначається умінням знаходити найбільш оптимальні, прийнятні способи впливу на особистість туриста, задоволення його потреб і інтересів на основі застосування універсальних, придатних для різних організаційно-економічних умов методів, які представляють собою визначені закономірності, стійкі і надійні правила функціонування технологічного процесу.

Для створення  анімаційної програми недостатньо  лише розбиратися в

законах її драматургічної побудови. Необхідно знати і точно розуміти

можливості  кожного виразного засобу, вміти  використовувати можливості

методів художнього монтажу, ілюстрування, театралізації  гри. За допомогою

цих методів  створюється (з проекту переходить у реальну конструкцію)

анімаційна  програма, у якій вирішуються соціально-педагогічні  і психологічні завдання. Розглянемо методи: 

1. Художній монтаж – творчий метод, який передає думку автора

сценарію, його ідею, бачення світу; вимагає професійної  підготовки

фахівця, а  також визначеного рівня його життєвого досвіду, культури;

2. Ілюстрування – як показ змісту і форми інформаційного матеріалу;

3. Театралізація – поєднання пластики, звуків, кольору, мелодії в

просторі і  часі, що розкриває образ у різних варіаціях, які

проходять їх через єдину „наскрізну дію” програми. Метод

покликаний  створити видовищно-активну ситуацію, при якій

кожний присутній  буде активно реагуючим глядачем, а не

пасивним споглядальником;

4. Ігровий метод – найбільш вдало сполучає інформаційно-логічний та

інформаційно-образний початки, що синтезують свідомість,

педагогіку, мистецтво  і творчість. 

Сполучення  даних методів дозволять глибоко  і повно розкрити і втілити  в

практиці анімаційні програми, що створюють передумови для розвитку

туристської діяльності. Застосування тих або інших методів неможливо без

освоєння сценарно-режисерської технології анімаційної діяльності, що складає

основу видовищних заходів і включає принципи драматургії (масового дійства, що створюється через  вибудовування і програвання  сюжетно-образного рішення програми) і режисури масових анімаційних програм.

Створення сценарію програми і його втілення – процес творчої,

потребуючої вигадки, фантазії, оригінальних прийомів організації дії. Він

повинен мати дієвість (причому видовище повинне  бути захоплюючим), носити характер „зримого сценарію” – бути не просто літературно описовим, а передбачати всі епізоди, вузлові моменти дії і те, як вони будуть відбуватися. Сценарій анімаційного заходу специфічний. Його специфіка полягає в тому, що це не просто художній твір, а розгорнутий план дій, який включає різноманітні елементи, кожний з яких має свій зміст і структуру.

Також важливим етапом роботи над сценарієм є  композиційне рішення,

тобто побудова, розташування компонентів, що складають  дію, установлення

між ними значущої і хронологічної залежностей, порядок  їх включення в дію.

Крім загального композиційного рішення в сценарії, розробляються і

композиції  кожного з вхідних у нього  елементів – конкурсів, ігор, концертів,

вистави, аукціонів  тощо. 

Програми анімації розробляють залежно від того, наскільки це дозволяє

інфраструктура  відпочинку об'єкта. Якість анімаційної  програми пов'язана, як правило, з цікавими режисерськими знахідками, багатим  арсеналом

сценографічних, музичних, пластичних, мовних, прийомів в розробці і

реалізації  анімаційних програм. Таким чином, анімаційні програми створюються аніматорами  для розваги гостей, відновлення  їх здоров'я. Проте цікаво, що одна і  та ж програма може викликати у  одних людей позитивні емоції, а у інших – прямо протилежні. Процес сприйняття запропонованих анімаційних програм залежить від багатьох чинників: