Світовий туризм і готельне господарство на сучасному етапі

• маршрутні, що передбачають відвідування декількох міст і екскурсійних центрів по певному маршруті з ночівлями в засобах розміщення міста, у якому проходить екскурсія.

Прикладом може служити екскурсійна програма «Столиці Європи» (Прага — Берлін — Амстердам  — Брюссель — Париж — Берн);

• стаціонарні, з ночівлями в засобах розміщення основного міста екскурсійного тура. Стаціонарні екскурсійні тури, у свою чергу, можуть бути:

a) поглиблені, з постійним перебуванням в одному місті й більше детальним розглядом більшості його екскурсійних і культурних об'єктів, наприклад екскурсійна програма по Москві;

b) розширені, що включають деяка кількість радіальних поїздок на екскурсії в інші міста. Подібні програми практикуються для курортних відпочиваючих або учасників конгресів і конференцій. Сюди ж можна віднести й туристів круїзного лайнера, що повертаються на ночівлю в каюти.

У переважній більшості випадків засобом пересування  туристів-екскурсантів є автобус.

Діловий, або  конгресний, туризм (поїздки з діловими цілями) є частиною сучасного туристичного обміну й уважається одним із самих перспективних. Західна Європа нараховує шість великих конгресних міст: Париж, Лондон, Женева, Брюссель, Рим і Відень. Лідерству в конгресному туризмі Парижа, Женеви, Відня й Брюсселя сприяє знаходження в них штаб-квартир міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО.

Однієї з  різновидів ділових поїздок є участь або відвідування міжнародних і національних ярмарків і виставок. Серед причин, що обумовлюють вибір з ярмарку, головний - чисельність іноземних туристів, які є потенційними відвідувачами ярмарку в місті. У свою чергу, ярмарки служать стимулом для збільшення припливу іноземних туристів у ці міста. Ганновер - одне з найбільших виставочних міст, на виставці ЕХРО-2000 було представлено 189 країн, стенди яких розміщалися в 53 павільйонах на площі 170 га. Тематичні ярмарки проводяться практично в Кожній галузі сучасного господарства. Багато хто з ярмаркових міст - столиці держав.

Інтенсив-туризм, або заохочувальний туризм, можна  розглядати як частину ділового (А. Ю. Александрова). Він з'явився в 60-х  рр. XX в. і полягає в організації  подорожей для співробітників фірм як заохочення за успіхи в роботі. Цей вид туризму найпоширеніший у США. У Європі він почав розвиватися в 1970-1980-і рр., а потім проникнув в Азію. Маршрути інтенсив-турів пролягають переважно по території Франції, Іспанії, Австрії, Швейцарії, Кіпру, а також США й островам Карибського басейну.

Фестивальний  туризм пов'язаний із проведенням показів  досягнень музичного, театрального, естрадного, циркового, кіно й інших видів мистецтва (Канський кінофестиваль, музичний фестиваль у Сан-Ремо, тиждень високої моди в Парижеві й ін.), а також із проведенням спортивних змагань (чемпіонати й олімпіади). Даний вид туризму охоплює дві різні категорії подорожуючих: учасників змагань і конкурсів (порівняно невеликі потоки) і глядачів (велика кількість туристів). В олімпійські роки й у період проведення чемпіонатів світу з найбільш популярних видів спорту - футболу й хокею - туристські потоки особливо збільшуються.

Тривалість  перебування із за рубежем найчастіше збігається зі строком проведення змагань.

Науковий  туризм має деякі подібності з  конгресним туризмом, включає поїздки  для участі в різних конкурсах, симпозіумах, нарадах і займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. Характерною рисою сучасних міжнародних заходів є високий відсоток супровідних осіб, тому учасникам пропонуються не тільки професійні програми, але й розважальні заходи. Як правило, місцем проведення наукових з'їздів бувають університетські й наукові міста, а також столиці.

Маршрути  пригодницьких подорожей розрізняються  по складності природних умов, наприклад  у долині ріки Амазонки, пустелі Сахара, екваторіальній зоні Африки, Гімалаях, Гренландії, стрибки з парашутом на Північному полюсі, круїзи навколо Антарктиди й т.д. Крім того, складність маршруту залежить від транспортних засобів туристів, місць їхнього проживання й виду харчування.

Етнічний  туризм пов'язаний з відвідуванням  родичів або місць народження батьків і займає важливе місце  в міжнародному туризмі. Зараз ці поїздки всі частіше вживають представники третіх і четвертих поколінь, у яких губляться прямі родинні зв'язки, і більшою мірою мотивом поїздок стає знайомство з батьківщиною предків.

Релігійний туризм містить у собі паломництво до святих місць.

Найбільші центри релігійного туризму: Єрусалим, Рим, Мекка. Активна зона циркуляції прочан включає насамперед більшу частину західної й південної Євразії й північні райони Африки. Міжнародним паломництвом майже не охоплені країни Латинської Америки й Африки, незважаючи на сильне поширення католицизму в Америці й ісламу в Африці. На відміну від звичайного туризму, де в циркуляції потоків існує тенденція меридіонального переміщення (північ-південь), у релігійному туризмі в основному переважають широтні переміщення, що пояснюється широтною географією всієї зони країн розвиненого паломництва й відповідним розташуванням релігійних центрів. Масштаби впливу релігійного туризму щонайкраще ілюструє святкування 2000-річчя християнства. В 2000 р. приріст пілігримів склав приблизно 12 млн. чол. до середньорічного числа туристів в Італії.

Наприкінці XX в. оформилися як самостійні види туризму  сільський, екологічний і пригодницький.

Сільський, або агротуризм, — це туристська діяльність у контакті із природою. Агротуризм припускає знайомство з життям маленьких селищ, піші екскурсії по природних об'єктах, заняття спортом, вивчення флори й фауни, знайомство із традиціями національної кухні й т.п. Туристи проживають у спеціально пристосованих заміських або селянських будинках разом з хазяями. Сільський туризм придбав популярність у сімейних пар і пенсіонерів, у дітей і молоді, що користуються тимчасовими таборами. Як частина сільського туризму, можна розглядати промисловий туризм — поїздки на полювання, рибний лов, збір грибів, ягід, горіхів і т.д.

Термін «екотуризм»  увів мексиканський економіст-еколог Г. Цебаллос-Ласкурья.

Відповідно  до туристського термінологічного словника, це сполучення подорожі з екологічно чуйним відношенням до природи, що дозволяє об'єднати радість знайомства з новими ландшафтами, вивчення зразків флори й фауни з можливістю сприяти їхньому захисту. Основним ресурсом екотуризма виступають охоронювані території, заповідники, національні й природні парки, унікальні й типові ландшафти. Подібні види подорожей особливо популярні в США, що пов'язане з високорозвиненою системою національних парків і охоронюваних територій (Йелоустон, Гранд Каньйон і ін.).

Сучасний  туризм стане космічним: продано квиток у подорож навколо Місяця

Продано один з двох квитків у перший комерційний  космічний політ навколо Місяця, що відбудеться на російському пілотованому кораблі Союз.

За даними компанії Space Adventures, вартість польоту  навколо Місяця склала 150 млн доларів. Ім'я покупця не називається. Однак представники компанії відзначають, що це всім відома персона.

Як зазначили  в компанії Space Adventures, перший комерційний  пілотований космічний політ до Місяця і назад на кораблі Союз відбудеться приблизно в 2015 році. Зараз завершуються переговори з другим клієнтом, який відправиться у космічну подорож до природного супутника Землі.

Пропозицію  про перший комерційний пілотований політ навколо Місяця на російському кораблі Союз було зроблено компанією Space Adventures в серпні 2005 року. Тоді вартість путівки становила 100 млн доларів.

       2. СВІТОВЕ ГОТЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА СУЧАСНИЙ ТУРИЗМ

2.1 ФУНКЦІОНАЛЬНІ  ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ  ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Після Другої світової війни розпочався сучасний період розвитку готельної індустрії. Його особливості пов'язані з масовим характером туризму, який викликав інтерес значної частини населення, передусім у високорозвинутих країнах. Поступ туризму та висока ділова активність населення зумовлює формування упродовж 50—70-х років XX ст. потужної мережі закладів розміщення, харчування та розваг.

У 1980 р., згідно з даними Всесвітньої туристичної  організації (ВТО), в світі налічувалось 8 млн готельних номерів, у 2003 р. їхня кількість збільшилась до 15,4 млн. Лідерами щодо частки номерного фонду є Європа (38,5 % загальної кількості) та США (33,5 %). За останнє десятиріччя XX ст. найбільша кількість номерів з'явилася у Південній Азії (з 111,1 тис. — до 171,5 тис). Друге місце посідає Східна Азія й Тихоокеанський регіон, де налічувалось 3,5 млн номерів і збільшення становило 45,3%. У 1997—1998 рр. кількість номерів у регіоні Близького Сходу зросла на 6,9 %, однак в Африці їхня-кількість зменшилась на 0,4 %. У зв'язку зі швидким загальним збільшенням кількості готельних підприємств сучасна світова сфера гостинності перетворилась на індустрію з багатомільярдними доходами у всіх сегментах ринку.

З-поміж основних тенденцій сучасного розвитку індустрії  гостинності виокремимо:

— поглиблення  спеціалізації та диверсифікацію готельних послуг;

— утворення  значних за розмірами корпоративних  форм — готельних ланцюгів, які стають транснаціональними компаніями;

— широке використання в індустрії гостинності інформаційних  систем управління, технологічного забезпечення, маркетингу;

— інтеграцію капіталу готельних підприємств з капіталом фінансових, страхових, будівельних, транспортних та інших сфер економіки;

— значне застосування наукового менеджменту в організації  й управлінні готельним бізнесом;

— розвиток мережі невеликих готельних підприємств, зорієнтованих на конкретний сегмент ринку.

Поряд з типовими повносервісними готелями активно розвиваються спеціалізовані заклади з обслуговування певного сегмента туристичного ринку. Спеціалізовані підприємства, відповідно до профілю виробничої діяльності, обслуговують певну категорію гостей, формуючи вузький перелік послуг, наприклад, зорієнтований на клієнтів, які беруть участь у конференціях, конгресах, активно відпочивають та ін. Вагоме завдання спеціалізованих підприємств полягає у створенні максимального задоволення і комфорту для відпочинку.

Крупні готельні корпорації з розгалуженою мережею  підприємств використовують єдину систему бронювання місць, інтегрованих у глобальну систему Інтернет. З-поміж найвідоміших систем вирізняють "Amadeus", "Worldspan", "Galileo", "Sabre", "Fedelio Hotel Bank", "Amadeus" — найпопулярніша система бронювання, що пропонує скориговану, чітку інформацію про близько 35 тис. готелів та інших засобів розміщення у всьому світі, зокрема про розташування готелю, його номерний фонд, послуги, тарифи, окремі відомості стосовно поселення, в якому розташоване готельне підприємство.

Сучасній  готельній індустрії притаманні своєрідні й складні типи з одноосібним управлінням, менеджментом, франшизою, орендою, консорціумами, а також різноманітним їхнім поєднанням. Значна кількість компаній, що володіє готелями, організовує управління фахівцями-менеджерами на підставі договору про управління. Нині типова форма, коли окремі компанії управляють не лише власними готелями, а й готельним бізнесом, який належить іншим власникам. Частина власності готельного господарства існує в акціонерній формі: власники мають контрольний пакет акцій або незначну його частку, можуть продавати права франшизи, а також володіти часткою власності, що входить у консорціум. Інші учасники ринку займаються лише менеджментом або франчайзингом. Наприклад, готель "Mar-riot Chateau Champlain" у Монреалі (Канада) належить до власності декількох компаній — "Ocean Properties", "Thibault", "Messier", "Savard and Associates", перебуває в управлінні компанії "Atlantic Group" та окремого підрозділу "Ocean Properties"; має статус франшизи "Marriot", репрезентованого канадською групою "Marriot Hotels of Canada", яка є підрозділом "Marriot International Іпс". У кожній із зазначених організаційних форм готельного бізнесу існують переваги та недоліки, в конкретній ситуації вони найвдаліше позиціонують на ринку готельних послуг.

Удосконалення спеціалізації в сфері гостинності  пов'язане з активним процесом утворення  корпоративних форм в організації  готельних підприємств — міжнародних і національних ланцюгів. Готельні ланцюги — це об'єднання групи підприємств, які займаються колективним бізнесом і дотримуються в його організації єдиних стандартів, перебуваючи під безпосереднім контролем апарату управління. Створення готельних ланцюгів відіграє важливу роль у розробленні та просуванні на світовий ринок високих стандартів обслуговування клієнтів, організації й управління. На сучасному етапі готельні ланцюги охоплюють ЗО % готельного ринку світу, понад 200 корпорацій, з яких 25 — найбільші та контролюють 25 % усього профільного ринку.

Масштаб готельної  групи визначають найчастіше кількістю  готельних номерів. Відповідно до цих  критеріїв на світовому ринку сьогодні домінують американські компанії. Вісім із десяти найбільших компаній, а також понад 50 % 50-ти найкрупніших готельних ланцюгів розташовані в США. Окрім США, крупними готельними ланцюгами володіє Велика Британія (тут зосереджено сім великих компаній), Іспанія та Японія (по чотири компанії) та ще п'ять держав. Згідно з участю торгових марок, сім з десяти належать компаніям США, а також Великій Британії та Франції, зокрема відома корпорація "Accof.

Упродовж 1998—2010 pp. провідні європейські компанії значно зміцнили позиції на регіональному  ринку та за його межами, загальна кількість  номерів збільшилась на 13,7%. На початку XXI ст. найвідомішими конкурентами американських  компаній в Європі були "Bass", "Accor" і "Sol Mella".

Як засвідчує  аналіз статистичних даних розвитку світової готельної індустрії, останніми роками лідирує американська компанія "Candant", що посідає перше місце за кількістю готельних підприємств (6455), номерів (541 315) та франшиз (6455). Водночас здійснювати чіткий порівняльний аналіз на основі фактичних даних, відповідно до єдиних критеріїв, достатньо важко. Так, за критерієм присутності на світовому ринку найвищий рейтинг має англійська компанія "Bass Hotels & Resorts", a "Marriot" — першість за кількістю готелів, якими управляє. Французька корпорація "Ассоr" відома широким спектром охоплення ринку в різних категоріях готелів — від однозіркових "Etar" до п'ятизіркових "Sofitel". Досвід широкої диверсифікації, властивий цій корпорації, сьогодні радше є винятком. Сучасні тенденції в умовах жорсткої конкуренції найчастіше пов'язують зі закріпленням корпорації лише у вузькому сегменті ринку і зміцненням у цій позиції власної торгової марки за рахунок поглинання окремих підприємств та інших готельних мереж. Розширення спеціалізації зі створенням нової торгової мережі у готельній сфері — тепер виняткове явище.