Технологія санаторно-курортної діяльності ( на прикладі комплексу «Синяк»)

     На  сьогоднішній день курортологічний  потенціал дозволяє одночасне цілорічне  лікування 405 відпочиваючих у кімнатах з усіма зручностями розрахованих на одного-двох пацієнтів у п'яти  спальних корпусах.

     Для кращого задоволення уподобань  клієнтів та співставлення з їх можливостями, впроваджена досить гнучка цінова політика щодо вартості проживання та послуг яку  поділено на 12 категорій і залежать лиш від умов проживання. У санаторію  є також можливість сімейного відпочинку та груп дітей.

     За  раціоном слідкують дієтсестри, при  необхідності, лікарі призначають дієтичні страви. Крім того, бажаючі можуть замовити будь-яку страву на свій смак і посидіти у затишному бенкетному залі.

     Санаторій надає багато додаткових послуг, таких як прокат телевізорів, холодильників, (у кімнати де це не передбачено), також прокат відео-фотообладнання, гірськолижного спорядження. 

      Розділ 3. Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної  діяльності

     3.1 Основні проблеми санаторно-курортної діяльності санаторію «Синяк» та шляхи їх вирішення

     Першочергова  проблема функціонування санаторію  – це проблема збереження екологічного середовища навколо санаторія. Насамперед це стосується вирубку лісу навколо  санаторію. Як наслідок вирубувань – нижня зона санаторію залишилась без прісної води.

     Екологічна  ситуація, яка склалася в санаторно-курортній  зоні «Синяк», визнається як екологічне лихо, пов'язане з масовим висиханням хвойних насаджень. Проведення суцільних  санітарних рубок на оточуючих санаторій «Синяк» схилах, можуть викликати в подальшому селеві потоки, зсуви ґрунту та снігу, зміни русел потоків та річки Синявки, а також загрозу зникнення сірководневого джерела. А це в свою чергу викличе погіршення соціально-економічної ситуації в цьому регіоні, оскільки санаторій швидко втратить рекреаційну привабливість та лікувальні властивості.

     Збереження  природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйної  зони. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів, майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів [20, с. 31].

     Ще  одна не остання проблема санаторної діяльності комплексу «Синяк» –  це питання доступності санаторно-курортного лікування та задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг і підвищення їхньої якості.

     Санаторій нині не пустує, як це було в середині дев'яностих років, та але далеко не кожен, кому потрібно, може скористатися їх гостинністю. Путівки дуже дорогі, і ціна на них постійно зростає. Головна проблема в тому, що в Україні ставляться до лікувально-оздоровчих закладів як до комерційних структур. Високі податки, плата за оренду землі відразу обертаються підвищенням цін на путівки, роблять їх недоступними для більшої частини населення. Звичайно, така практика потребує істотної корекції з боку влади.

     Якщо  не вживати заходів, щоб зменшити вартість путівки і відпочинку, то санаторій втратить відпочиваючих  середнього рівня. Не кажучи вже про  малозабезпечених. Для покращання справи як один із варіантів є використовування різних фондів, наприклад, Фонд соціального страхування, Чорнобильський тощо [14, с. 26].

     Чи  не найважливішим питанням є також  підготовка кадрів для роботи в санаторно-курортній  галузі та їхня атестація. Уже давно назріла необхідність затвердження такої спеціальності, як «фізіотерапія, медична реабілітація і курортологія».

     Стан  інфраструктури в санаторному комплексі  не відповідає нагальним проблемам  іноземних відпочиваючих. У санаторію могла би бути перспектива нормально розвиватись при умовах, якщо у ньому зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. Але на жаль, на даний час, потрапляючи в умови існуючого сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації санаторних послуг. 

      3.2 Перспективи розвитку  санаторно-курортної  діяльності 

     Реалізація  державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним  з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку.

     Стратегічною  метою державної політики у сфері  діяльності курортів є створення  умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу  життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу.

     Реформування  санаторно-курортної галузі повинне  базуватися, з одного боку, на удосконаленні  фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

     Основними завданнями реформування санаторно-курортної  галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого  значення, задоволення попиту населення  на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі [12, с. 56].

     Оцінка  потенціалу природно-лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна  має перспективу пожвавлення  санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал  розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн.

     Розвиток  санаторно-курортних послуг тісно  пов'язаний з раціональним використанням  природних територій курортів, які  мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою розв'язання зазначених завдань необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного багатства країни для:

• формування ринку природних лікувальних ресурсів;
• реалізації платного природокористування;
• порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного використання території курорту;
• залучення інвестицій тощо [14, с. 59].

     Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних  закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

     Нерівномірний розподіл водовідбору за ділянками  і технічна недосконалість свердловин призводять до нераціонального використання мінеральних вод на окремих родовищах.

     Відбувається  і протилежний процес, коли для  вивчення родовищ мінеральних вод  та затвердження запасів щодо них  витрачено значні кошти, а родовища використовуються не в повному обсязі.

     Значна  частина родовищ мінеральних  вод експлуатується лише для промислового розливу у пляшки. Необхідно вирішити питання щодо обмеження використання пластикової тари для розливу  мінеральної води. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати в санаторно-курортних закладах місцевостей, або у закладах практичної охорони здоров'я регіонів, де згідно з медичним зонуванням існує необхідність їх вживання та профілактичного застосування за нозологічними показниками (наприклад у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

     Оцінка  сучасного використання мінеральних  вод, лікувальних грязей, інших природних  лікувальних ресурсів може бути проведена  на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати досліджень дадуть змогу створити кадастр природних лікувальних ресурсів. Це, у свою чергу, буде базисним матеріалом опрацювання прогнозних оцінок перспективності природних лікувальних ресурсів [17, с. 10].

     Розвиток  інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

     Розвиток  виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

     Розвиток  курортів багато в чому залежить від  витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної  політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних  джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів [17, с. 12].

     Розвиток  і поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому  ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:

• реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;
• впровадження сучасних технологій очищення води та залучення додаткових джерел водопостачання;
• ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;
• розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;
• створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;
• реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.

     Для сталого функціонування курорту  необхідне створення відповідної  нормативної бази, яка складається  із системи стандартів та інших нормативних  документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів. Що стосується санаторію «Синяк», то крім оздоровчої діяльності одним із напрямків розвитку функціонування закладу є розширення сфери його діяльності, а саме – зимовий відпочинок. Дослідження показують що гірськолижний відпочинок користується чималим успіхом на Україні та країнах ближнього та середнього зарубіжжя. Найближчі гірськолижні бази, які розташовані у Карпатах через відсутність снігу використовуються не повністю та не раціонально. Нестійкий сніговий настил не дозволяє любителям гірськолижного спорту займатися ним навіть у зимовий період. В той же час, на протязі 5-ти місяців у році в районі села Синяк Мукачівського району температура повітря не перевищує 0 С. Будівництво спортивно-туристичного комплексу з використанням системи штучного снігу дозволить вирішити дану проблему. Крім любителів гірськолижного відпочинку, комплекс зможе використовуватися для тренувань та проведення змагань спортивними клубами та збірними командами районів, областей України, а також міжнародного рівня [14, с. 27]. Все це забезпечить завантаження практично пустуючого на цей період ліжкового фонду санаторіїв, турбаз та готелів у більш повній мірі. Разом з тим запрацює вся інфраструктура регіону, відчутно збільшиться кількість робочих місць, набуде розвитку сільський та зелений туризм. Роботу гірськолижного комплексу пов'язана із роботою санаторіїв – крім активного відпочинку – проведення лікувально-оздоровчих процедур. Створена потужна інформаційно-рекламна структура ДКЗ «Синяк» (Диспетчер Курортів Закарпаття) здатна забезпечити рекламно-інформаційну підтримку комплексу та регіону в цілому.