Туристичні ресурси Естонії

Крім того, зовнішньоекономічними партнерами Естонії є Фінляндія, Швеція та Німеччина. Більша частина імпорту припадає на машини і прилади, дерево і вироби з дерева, сільськогосподарські товари і продукти харчування, а також усі транспортні засоби.

Отже, Естонія має достатньо високий рівень соціально-економічний розвиток. Усі галузі сільського господарства, транспорту, телекомунікацій та природних копалин знаходяться на щаблині європейського рівня, що дає змогу зрозуміти, що Естонія є однією з провідних країн з експорту товарів у країни ЄС.

2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ  ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  ЕСТОНІЇ

2.1. Природно-рекреаційний потенціал Естонії

Естонія – найменша за площею прибалтійська країна, проте  дуже приваблива в туристичному відношенні.

Окрім материкової території, в Естонії є й острівна. Їй належить 1541 острів у балтійському морі. Найбільші  серед них Саарема та Хійумаа. Інколи море взимку замерзає. Територія країни – переважно низовинна рівнина з багатьма озерами льодовикового походження. У північно-східній частині – смуга горбистих величин із найвищою точкою країни – Мунамягі (318 м). ц північній і центральній частинах – височина Пандівере (до 166 м). 75% відсотків естонських лісів – хвойні.[11;c.189]

Рекреаційним багатством країни є вихід до Балтійського моря (Фінська та Ризька затоки). Вздовж узбережжя розкидано понад 1500 островів, найбільшими з яких є Саарема, Хійумаа, Муху, Вормсі, Кінху. Дуже мальовничими є скелясте узбережжя Онтіка поблизу Нарви. Серед найбільших курортів Естонії – Пярну, Хаапсалу, Курессааре, Палдіскі, Кясму, Вьосу.

Важливу рекреаційну  функцію виконують озера та річки. В країні понад 1400 озер, переважно  льодовикового походження. Навіть найбільші  озера – Пейпсі, Псковське та Виртс’ярв – неглибокі, тому в літній період вода досить швидко прогрівається. Цікавим об’єктом природи є метеоритне озеро Каалі (о. Саарема). Річки короткі і маловодні. У річках Нарва та Кейла є мальовничі водоспади. В країні є прояви мінеральних вод та родовища лікувальних грязей. Найвідоміший грязьовий курорт – Пярну.[11;c.189] О. Хійумаа з його різноманітним тваринним світом боліт та листяних лісів – це частина Біосферного заповідника ЮНЕСКО, розташованого на Західно-Естонському архіпелазі, на якому проростає більш ніж 1000 видів рослин, з них 50 – рідкі. [3]

44% території займають лісові, переважно хвойні, масиви, багаті на дичину (лось, косуля, рись, бурий ведмідь, кабан, вовк, заєць, тетерук, рябчик), ягоди, гриби.

Природно-рекреаційні  ресурси Естонії включають:

• світлі піщані пляжі північного та західного узбережжя країни, запаси лікувальних морських грязей (Хаапсалу, Кингисепп);
• акваторії й узбережжя багато численних (понад1500) природних озер і рукотворних водосховищ республіки (оз. Чудське, або Пейпсі, оз. Виртс’ярв, Нарвське водосховище та ін.). внутрішні зони відпочинку на території Південно-Східної Естонії;
• острови Західно-Естонського архіпелагу (Сарема, Хіума, Муху, Абруку, Вільсанді), а також острови, розташовані у Фінській (Пакрі, Найссар) і Рижській (Кікну, Рухну) протоках, мілководний морський простір між островами та узбережжями материкової частини Естонії – «море проток» (Моонзунд).
• лісові масиви (Лаане) з переважанням хвойних порід.
• мальовничі ландшафти пагорбно-моренних височин на південному і північному заході країни;
• Скелястий уступ Естонії;

Отже, Естонія – країна недоторканої природи і невелику кількість природних ресурсів, досить приваблива для туристичної галузі та має значні перспективи розвитку туризму на узбережжях Балтійського моря. Ліси, озера, болота, річки, природоохоронні об’єкти, острови та пляжі створюють різноманітні умови для розвитку активної форми відпочинку, таких як вело туризм, плавання на каное, вітрильний туризм, гольф, кійкінг, рибальство, полювання, дозвіл на яке надає Центр лісового управління та зимових видів туризму у м. Отепя, який є центром розвитку даної галузі.

2.  Історико-культурний потенціал Естонії

Дивовижне поєднання  природних багать і культурних пам’яток робить Естонію досить атрактивною для туризму. На естонську давню культуру вплинули культури різних народів. Естонія багата історичними пам’ятками: фортеці, культові споруди, замки, городища, пам’ятники видатним діячам.

Культурно-історичними  туристськими центрами Естонії є:

• м. Вяйке-Марья;
• с. Пудевере;
• м. Кунда, де у 70-х рр. ХІХ ст. знайдена стоянка давньої людини, знайдені предмети з кістки та каменю, датовані 7-м тисячоліттям до н. е.;
• м. Кохтла-Ярве (Кукрузе), де на честь російського полярного дослідника Е. Толля, який загинув в районі Новосибірських островів в пошуках легендарної землі Саннікова, встановлений пам’ятник у вигляді вітрильного судна.[10]

Столиця Естонії, м. Таллінн, із середньовічним Старим містом внесена  ЮНЕСКО до числа пам’яток світового  значення. Таллінн – один із небагатьох європейських міст, де до цього часу збереглися справжні фортифікаційні стіни з міськими воротами та середньовічні споруди у стилі готики та бароко. Це, зокрема, Святодуховенська церква ХІ ст., будівля Олайської гільдії ХІІІ ст. і Братства чорноголових XIV – XVII ст. з гробницею прославленого російського мореплавця І. Ф. Крузенштерна, церква Олевіста із 100-метровою баштою, церква Нігулісте, збудована талліннськими купцями на честь святого Миколая, - покровителя мореплавців, ратуша XVII ст., ратушна аптека, орудійна вежа «Товста Маргарита», башта Кіек-ін-де-Кек XV ст., Великі морські ворота XV ст.[3]

На відміну від давніх міст Європи, у яких середньовіччя  переплітається з ультрасучасними  будівлями, талліннське Старе місто, з добре збереженою фортифікаційною  стіною, кам’яними мостовими, шпилями  церков і різноманіттям музеїв представляє собою єдине ціле. На архітектуру Таллінна сильнo вплинула архітектура міст Ганзейського союзу.[3] Популярністю серед туристів тут користуються Музей просто неба в Рокка-аль- Маре, Кадріоргійський палац, який був збудований Петром І, зоопарк і ботанічний сад.

Другим за величиною  містом Естонії є Тарту, який знаходиться  у південній частині країни. Його історичний центр виглядає значно молодше  талліннського Старого міста, хоча сам Тарту давніший Таллінна майже  на 200 років. Тарту – найстаріший культурний центр Естонії. Перші письмові відомості про Тарту (городище Тарбату) відноситься до 1030 р. У кінці ХІІІ ст. місто входить до Ганзейського Союзу і стає найважливішим центром транзитної торгівлі між Східною Європою і Новгородом, Псковом. Тарту – найстаріше університетське містечко (у 1630 р. в Тарту заснована академічна гімназія, у 1631 р. – типографія, в 1632 р. - університет).[3]

Тут закладена традиція студентських співочих свят. В Тарту  знаходиться Етнографічний музей Естонії (понад 50 тис. етнографічних експонатів, 120 тис. художніх і культурно-історичних предметів), Тартуський художній музей, літературний музей ім. Ф. Р. Крейцвальда ЕАН, руїни найбільшого у країнах Балтії собору Петра і Павла, Яановська церква, Тартуська обсерваторія, середньовічний пороховий погріб, у якому зараз розташувався ресторан, пам’ятники видатним вченим та будівлі, збудовані у стилі неокласицизму, найбільше книгосховище Естонії.[11] У селищі Карде збереглись руїни фортеці Лівонського ордену, який використовувався у часи

Північної війни, як штаб-квартира шведського короля Карла ХІІ.

Великий інтерес y гостей викликають острови Сааремаа та Хійумаа. О. Сааремаа вважається самим «естонським» місцем Естонії. Там зберіглися дерев’яні вітряні млини, стародавні хутори з критими солом’яними будівлями. Єпископський замок XIV ст. у м. Курессааре – найбільший серед існуючих нині середньовічних замків-фортець Прибалтики. Історико-культурними об’єктами у північно-західній Естонії є:

• Датська церква ХІІІ ст. у м. Кейла;
• Падизенський монастир XIV ст., побудований з веління Папи Римського членами монахського ордена у м. Падизе;
• Маєток Махтра поблизу м. Рапла, де у 1858 р. на Кровавому полі було жорстоко подавлено повстання селян;
• М. Пальдиски, побудований у XVII ст. як оперний пункт російського воєнно-морського флоту;
• М. Есна (Кареда) – центр Ярванського повіту в ХІІІ ст.

Щодо історичних центрів  Естонії, то автор може назвати такі регіони, як:

• м. Кярдла (о. Хіума), де з 1855 р., коли був заснований хор на Кярдласської суконної фабриці, розвивається хорова культура;
• палац Сууремийза (о. Хіума);
• стародавнє городище на березі протоки Вяйке-вяйн поблизу с. Ліннузе (о. Муху); м. Кінгсепп (о. Сарема), закладений у XVI ст.
• д. Вікі – Етнографічний музей просто неба; маєток Лахатегузе (о. Сарема), де у 1778 р. народився великий російський мореплавець, адмірал Ф. Ф. Беллінсгаузен, який відкрив разом із М. П. Лазарєвим Антарктиду.

Отже, Естонія багата не тільки природно-рекреаційними ресурсами, але й історико-культурними ресурсами. Стародавні замки, середньовічні фортеці, собори із високими шпилями допомагають не тільки подумки перенестись у час, коли все було настільки таємним й відчути атмосферу великих подій, відвідуючи славетні місця, які є історичної гордістю Естонії. Музеї і театри допоможуть кожному туристу побачити, пізнати та зрозуміти культуру та традиції естонських мешканців. Надзвичайно багата, вона допоможе кожному, хто забажає пізнати щось нове для себе та змінити своє світосприйняття.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ЕСТОНІЇ:   СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

1. Основні етапи розвитку естонського туризму

Останнім часом туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу. Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити знання з історії своєї Батьківщини та інших країн, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни. В даному випадку автор розгляне туристську галузь в Естонії.

Історія туризму у  світі можна описати чотирма  періодами:

• Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.
• Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.
• Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.
• Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії.

Перший етап розвитку туризму у світі характеризувався подорожами з одного місця перебування до іншого у пошуках їжі, житла чи кращих умов життя. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному  виробництві та управлінні, з’явилися  категорії людей, які постійно подорожували.

Для першого етапу  розвитку властиві такі риси:

• Розвиток торгівлі;
• Розвиток різних релігій і, в подальшому, виникнення паломницьких турів;
• Розвиток культури та мистецтва;
• Пізнання людиною природи та відкриття нових земель тощо.

Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості.

Другий етап розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій, розвитком науково-технічного прогресу, створюється туристична інфраструктура, нові центри, курорти, тобто, туризм формується як окремий вид елітного відпочинку для заможних верств населення.

Третій етап розвитку туризму охарактеризований розвитком  туризму як галузі економіки, швидким  формуванням туристичної індустрії, появою перших туристичних організацій, що свідчить про вихід туризму на міжнародний та регіональний рівень.