Туристичні ресурси Одеської області

Спектаклями і симфонічними концертами дирегували П. І. Чайковський, Н. А. Римський-Корсаков, С.В. Рахманінов, А.Г. Рубінштейн, А.С. Аренський, А.К. Глазунов, виконували свої твори Ежен Ізаі, Пабло Сарасате тощо.

В репертуарі театру опери "Маскарад", "Кармен-сюїта", "Кармен", "Травіата", "Трубадур", "Аїда", "Ріголетто", "Фауст", "Іоланта", "Запорожець за Дунаєм", "Чіо-Чіо-Сан", "Наталка-Полтавка"; балети "Лускунчик", "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Дон Кіхот", "Жізель", "Попелюшка", "Шопеніана" тощо.

Літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна. В 20-ті роки XIX століття цей будинок по вулиці Італійській  належав відомому в Одесі купцю - Шарлю Сікару.Це один з перших готелів молодого міста - "Hotel du Nord", де були кімнати для приїжджих, каретні сараї із стайнями. Одразу ж після приїзду до Одеси  Пушкін зупинився саме в цьому готелі.

За весь час перебування в Одесі великим поетом  створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайский фонтан", написано тридцять ліричних віршів і дві з половиною глави романа "Евгений Онегин".  Описавши Одесу у розділі "Путешествие  Онегина", Пушкін, за виразом поета Туманського, подарував місту "грамоту на безсмертя".

У 1880-му році вулицю, на якій жив великий поет, з Італійської було перейменовано на Пушкінську. У "пушкінському" будиночку (так його назвали одесити - шанувальники таланту поета)  з 1961 року  працює музей великого поета.

Тут можна побачити старовинні гравюри "пушкінської Одеси", портрети сучасників поета, унікальні пушкінські автографи з малюнками, рідкісні прижиттєві видання творів Пушкіна тощо.

Палац графа М.С. Воронцова . Палац і примикаючі до нього споруди будувалися за проектом відомого архітектора Ф.К. Боффо в 1824-1829 роках. А паралельно планувався і формувався весь Приморський бульвар. Нинішній палац – по суті лише парадна частина всієї споруди. Менш цінна  частина комплексу - житлова і службова, так званий "Орловський флігель" не збереглася.

Ця палацова садиба розташована в центрі міста, була абсолютно відособленою. Значну її територію опоясував Приморський бульвар, а від бульвару палац відділявся тінистим садом і масивними, але при цьому надзвичайно витонченими, кованими гратами.

Інтер'єр будівлі, при всій парадності, м'який і ліричний, позбавлений дешевої помпезності і демонстративної розкоші. А тим часом внутрішнє убрання включало мармурові колони і каміни, розписні полиці, візерунчатий паркет, інкрустацію по дереву, вишукані кришталеві люстри тощо.

З перших днів свого існування місто забудовувалося під керівництвом талановитих інженерів і архітекторів. Планування міста стало одним з вищих досягнень містобудування епохи класицизму. Його автор інж. Ф.П. Деволан добре використав топографію місцевості, врахував кліматичні умови, господарський профіль міста і створив виразну в композиційному відношенні планувальну забудову.

Головним будівельним матеріалом на той час  був камінь черепашник, який залягав могутнім пластом прямо під містом. Вироблення цього каменя велися на всій території без обмежень. Тому незабаром під містом з'явився справжній лабіринт підземних галерей - катакомб, заплутані ходи яких породили безліч легенд.

Цегли вироблялось небагато, її застосовували в найвідповідальніших місцях несучих стін і для кладки печей. Фарби, скло, цвяхи і інші матеріали привозилися на кораблях з-за кордону. Дахи покривалися черепицею. Складним завданням при будівництві міста було його постачання будівельним лісом. Деревина  була привозною, тому коштувала дуже дорого.

Крім ні чим не примітних халуп, в перші роки існування Одеси були споруджені лише казенні будівлі, казарми і будинки для переселенців "с удобствами по восточному обычаю", як зазначалося  в ділових паперах того часу, однак невідомо, що являли собою ці споруди, оскільки від них не залишилося ніяких слідів. Але мало-помалу стали з'являтися цінні в архітектурному відношенні будівлі.

Центральний корпус зведено в 1806-1807 роках, а в 1821 будівлю було добудовано архітектором Д. Фраполлі. Чітко вивірена відповідність пропорцій і розчленовувань, аскетична відмова архітектора від будь-якого прикрашення, вірність античним зразкам – все це висуває начебто і невелику за об'ємом споруду в ряд видатних творінь архітектури. Тут працювали знамениті лікарі Н.І. Пирогов і Н.В. Скліфосовський.

Палац польського магната С. Потоцького(нині Одеський художній музей). До цього дня залишається загадкою  ім'я архітектора палацу. Будівля була типовою дворянською садибою кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст. Корпус в два поверхи, за традиціями садибної архітектори був віддалений від вулиці в глибину ділянки. З масиву будівлі ніби то випливає чудово виконаний шестиколонний портик.

Внутрішні приміщення палацу мало чим змінилися з часу володіння ним сім'єю Потоцьких. Як і у давнину, мають вони анфіладне планування. Парадні зали з вишуканим оздобленням знаходяться на першому поверсі.

Пишнотою і блиском виблискує центральний зал з його паркетною підлогою і великою кількістю рослинного орнаменту на стелі, який то сплітає складні візерунки гірлянд, то згортається в круглі вінки. Сходи, що вели в житлові покої другого поверху, ніби то сховалися в кутку будівлі. Романтичним і загадковим є підземний грот під палацом, таємниці якого розгадують і нині.

Перші кроки місцевого будівництва тісно пов'язані з діяльністю італійського архітектора Ф. Фраполлі, який оселився в Одесі у 1804 році.  В 1809 році він завершив будівництво двох чудових споруд у класичному стилі – Преображенського Собору і міського театру (по проекту  архітектора Ж. Тома де Томона). Будівля першого міського театру поклала початок великим спорудам в класичному стилі. Ці архітектурні шедеври, на привеликий жаль не збереглися.

Про те, як виглядали будинки торговців, ремісників, міщан, ми теж можемо дізнатися і сьогодні. Старі будинки Одеси можна знайти  у Червоному провулку. Ось, скажімо, будинок під номером 6, який, очевидно, був зведений під впливом архітектури старого Криму: балкони-лоджії опоясують будівлю по всій довжині фасаду. І в цьому ж провулку такі ж старі будинки  під номерами 18-24 – несуть відбиток класичних прийомів.

У 1820-х роках відбуваються також зміни в будівництві особняків. Вони нерідко споруджувалися в традиційній формі в глибині ділянки з парадним двором перед головним корпусом. Прикладом може бути палац Толстого біля Сабанєєва моста, зведений в 1830 році в стриманих формах ампіру.

В кінці ХІХ ст. крупний колекціонер живопису граф М.М. Толстий вирішив побудувати поряд з особняком спеціальну будівлю для своєї картинної галереї, замовивши проект відомим віденським архітекторам Ф. Фельнеру і Г. Гельмеру. Доступ в галерею був відкритий тільки з дозволу господаря.

2.3.Інфраструктурні туристські ресурси

Одеська область сприятливі кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, розвинута мережа водних залізничних та автомобільних магістралей, наявність об'єктів санаторно-курортного, оздоровчого та туристично-рекреаційного призначення з відповідною інфраструктурою дають змогу щорічно задовольняти туристичні, рекреаційні та оздоровчі потреби біля 1,0 млн. українських та іноземних споживачів.

Понад 150 км. морських пляжів, еталонні грязі та ропа Куяльницького, Тілігульського та Шаболатського лиманів, 842 об'єкти туристично-рекреаційного та санаторно-курортного призначення (у тому числі: 80 готелів, що пропонують 3,8 тис. номерів загальною одноразовою місткістю 7,5 тис. чоловік.; 46 санаторно-курортних закладів; 386 туристичних баз та баз відпочинку, які мають змогу одночасно прийняти та надати відповідні послуги понад 106,6 тис. осіб, 4 вокзали міжнародного сполучення, які щорічно обслуговують понад 7,5 млн. пасажирів тощо. Серез 80 готельних установ Одеської області в самій Одесі зосереджено 40 готелів, серед яких 3 —п'ятизіркових ("Аркадія Плаза", Отрада", "Палас Дель Мар") і 15 — чотирьохзіркових ("Континенталь", "Лондонська", "Моцарт", "Чорне море", "Аркадія Плаза", "Одеса, "Лондон", "Немо" та ін.) [11].Організацією прийому вітчизняних та іноземних туристів, відправленням туристів за кордон займаються 150 туристичних підприємств. [14].

Стримуючим фактором більш інтенсивного розвитку туризму в регіоні залишається сезонність роботи переважної кількості об‘єктів туристично-оздоровчого призначення, активна фаза якого продовжується протягом 80 днів (червень-серпень). Впродовж року в області функціонують тільки 59 об‘єктів (7% від наявних) - 54 готелі та 5 санаторіїв, середньорічна завантаженість яких не перевищує 27% [1, с. 23].

Морський та річковий транспорт області організаційно представляють Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», судноплавні компанії «Укрферрi» і «Укртанкер», вісім морських торговельних портів, найбільшими з яких є Одеський, Iллічівський та порт Южний.

Залізничний транспортний комплекс включає Одеське державне підприємство з перевезення вантажів та пасажирів Одеської залізниці та Одеське підприємство промислового залізничного транспорту. Загальна довжина залізничної мережі області складає 1074,5 км. На балансі Одеської залізниці знаходяться 86 залізничних станцій, найбільші серед яких: Одеса, Ізмаїл, Арциз, Роздільна, Слобідка.

Авіаційний комплекс Одеської області представлений трьома базовими авіакомпаніями: державною авіакомпанією «Одеські авіалінії» та приватними компаніями «Таврія», «Південні авіалінії», аеропортами «Міжнародний аеропорт «Одеса», «Ізмаїл», «Лиманське».

Одеська область має розгалужену мережу автомобільних доріг, що зв’язують обласний центр (м. Одеса) з районними центрами, рядом населених пунктів області та іншими регіонами України. Загальна довжина автомобільних доріг становить 8,2 тис. км. Одещину перетинає також 7 автомагістралей.

В області діє 731 автобусний маршрут, в тому числі: 203 – міських, 245 – приміських, 282 – міжміських та міжнародних [26] автомагістралей України – Київ – Умань – Одеса.

Таким чином, туристська галузь тісно пов'язана з інфраструктурними ресурсами. Всі складові інфраструктури взаємодіютьі всебічно сприяють подальшому розвитку туризму в Україні.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ

3.1. Проблеми і перспективи використання туристських ресурсів області/регіону

Туризм здатний підняти економіку окремих регіонів і країн в цілому на досить високий міжнародний рівень. Підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг Одеської області можливе за умови ефективного вирішення таких проблем:

                  неефективне та нераціональне використання туристичних ресурсів;

                  відсутність розвиненої інфраструктури;

                  низька якість обслуговування, невідповідність комфортності міжнародним стандартам [14];

                  недостатній рівень розвитку об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам;

                  відсутність висококваліфікованої системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок;

                  низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі;

                  знищення архітектурної та культурної спадщини, занепад і не відновлення;

                  висока частка не працюючих закладів [15];

                  неефективне використання природно-ресурсного потенціалу;

                  деградація приморських рекреаційних зон, насамперед пляжів [12];

                  незадовільне екологічне становище водних ресурсів, зокрема озера Сасик (у зв'язку з будівництвом дамби), Придунайських озер, малих річок [23];

                  деградують цінні в лікувальному відношенні лимани: Куяльницький, Хаджибейський, Будакський;

                  перенавантаженння екосистеми регіону, в тому числі через промислові токсичні відходи

                  не вирішено питання санітарного очищення курортних зон;

                  погіршення санітарноепідеміологічної ситуації в прибережній смузі Чорного моря та якості рекреаційних властивостей пляжної зони (не дотримання 100-метрової водоохоронної зони) [12].

Таким чином, висвітлення проблем розвитку туристичної галузі в Одеській області дає можливість знайти найбільш ефективні та раціональні їх вирішення. Пропозиції розвитку туристично-рекреаційної галузі області дають можливість розкрити весь спектр туристичного потенціалу Одещини, необхідною умовою є координація дій, таким чином, аби реалізувати пропозиції якомога швидше.

3.2. Розробка пропозицій по раціоналізації використання  туристських ресурсів

Одеська область має сприятливі умови і багаті рекреаційні та бальнеологічні ресурси для лікування і відпочинку населення, розвитку туризму. Унікальні ландшафти, заповідники, мінеральні води, грязеві джерела створюють усі передумови для формування в області високорозвинутого індустріального рекреаційно-туристичного комплексу.

Перспективним напрямом подальшого розвитку туризму в регіоні повинно стати:

                 створення конкурентоспроможного на зарубіжному ринку регіонального туристичного продукту за рахунок ефективного використання природного та культурно-історичного потенціалу;

                 залучення підприємств туристичної сфери області до участі у вітчизняних та міжнародних туристичних виставках, ярмарках, конференціях тощо;

                 модернізації та реконструкції існуючої матеріально-технічної бази туристичної інфраструктури [20];

                 залучення іноземного капіталу, у тому числі з країн СНД, шляхом створення спільних підприємств, спеціальних зон курортного, туристичного та інших видів рекреаційного призначення;