Звіт з проходження навчальної практики в «Гайда в тур»

4.Розрахунок основних показників розширення туристичних послуг

Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну туру впливає характер угод туроператора з турагенціями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не контролює цінову політику турагента з реалізації свойх турів ( тобто турагент вартість турів, визначену туроператором і всановлює свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право контролю цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як оптовому покупцеві певного турпакету (тоді турагент повинен дтримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів). Нижньою межею вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану в угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та поточні витрати на їх реалізацію, організацію споживання. Останній параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру реклами і рекламної компанії, розгалуженості мережі та її географії, різноманітності каналів збуту турпродукту.

Собівартість туру є сумарною ціною складових (проживання,харчування, транспортування, екскурсійне обслуговування та ряд додаткових послуг, які на думку туроператора, якісно підвищать конкурентноздатність пакета, медичне страхування та візова підтримка для зарубіжних турів) відповідно до сезону та регіону (сезонні ніцінки практично на всі види послуг, націнка на послуги в популярних туристично-рекркаційних центрах), терміну (чим довший тур, тим він дорожчий), обраного виду подорожування (авіа, автобусний тощо), його форми (індивідуальні тури дорожчі за групові в розрахунку на одного туриста і чим численіша група, тим менша ця вартість), складу учасників групи (багато послуг надається певним категоріям споживачів на пільгових умовах. Наприклад, дітям дошкільного віку та школярам, пенсіонерам, військовим. До складу групи входять також особи,що організовують споживання послуг (супроводжувач, гід-перекладач), отримуючи за це заробітну плату.

В ціну турпакета обов’язково входить прибуток турагента, який встановлюється в процентах до собівартості і залежить від рентабельності туру, що планується. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100% і більше) і залежить від кон’юктури попиту та стану конкретного середовища на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином визначається в обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і норми прибутку.

Розробка турів робиться за стандартною схемою: туроператор приїжджає в якусь країну, домовляється з керівництвом готелей, ресторанів, пансіонатів. Потім структурується туристичний маршрут, розраховуються  затрати, планується програма перебування. Всі ціданні ми можемо прочитати в прайс-листах.

5. Маркетингова та рекламна діяльність туристичної фірми

Рекламна компанія - це комплекс рекламних та інших заходів, об'єднаних загальними метою і завданнями, погодженими по часу проведення та розрахованими на широкі верстви населення.

Метою рекламної кампанії є збільшення продажу та забезпечення просування туристичного продукту на ринку послуг і отримання стабільного прибутку.

При розробці стратегії рекламної кампанії необхідно провести класифікацію груп маршрутів за певними ознаками: сезонність, вид маршруту, категорія населення.

Туризм за головними характеристиками суттево не вирізняється від інших форм господарської діяльності. Тому засади сучасного маркетингу можуть бути застосовані також і в туризмі.

Водночас, туризм має свою специфіку, яка вирізняє його не лише від торгівлі товарами, а й від інших форм торгілі послугами. Йдеться про торгівлю як послугами, так і товарами, про особливий характер споживання  туристичних послуг і товарів у місці їхнього виробництва, а також – у певній ситуації.

У традиційному виробництві з конкретним результатом праці, поняття маркетингу має конкретніший зміст. У туризмі результат діяльності зводиться до туристичного продукту. Основний туристичний продукт – це комплекс обслуговування, тобто стандартний набір послуг, який продають туристам в одному “пакеті“.

Ринок туристичних послуг, як внутрішній, так і міжнародний, - один з найбільш конкурентних ринків. За залучення туристів точиться надзвичайна гостра конкуренція боротьба як між окремими країнами, регіонами, так і всередині самої країни – між регіонами, містами, готелями, підприємствами обслуговування і туристичними фірмами.

В умовах жорсткої конкуренції надзвичайно важливе значення набуває розробка чіткої програми маркетингової стратегії діяльності кожного суб’єкта підприємницької діяльності в туризмі і послідовного здійснення її конкретних заходів, починаючи з дослідження ринку, створення турпродукту і закінчуючи цілеспрямованими акціями з його просування на ринок.

Величезну роль у цих умовах відіграє рекламно-інформаційна робота, що є однією з найважливіших частин сучасного маркетингу. Використовуючи новітні досягнення в галузі психології, соціології, естетики та інших наук, реклама за останні роки перетворилася в потужну індустрію. Завдання даного розділу полягає у тому, щоб ознайомитися з основними елементами туристичної реклами.

Реклама у діяльності туристичної фірми є найбільш ефективним засобом інформування покупця про нові товари і послуги. Професійно організована і проведена рекламна компанія – визначальна умова ефективної ринкової стратегії туристичної фірми, її обов’язкова складова. Значення реклами визначається насамперед її комунікативною ролю. Без реклами пошук продавцем покупця і, відповідно, покупцем продавця був би надзвичайно ускладнений. Але реклама – не тільки інструмент встановлення зв’язку між продавцем і покупцем, але і той інструмент, який забезпечує просування товару до споживача. Перед тим, як покупець скористається послугою або товаром, він дізнається про неї з реклами. Реклама дає потенційному покупцеві вихідну інформацію про туристичні послуги, їхні якості, умови споживання туристичного продукту. Тим самим реклама здійснює попередні підготовку потенційного покупця до прийняття рішення щодо можливості і доцільності купівлі пропонованого турпродукту.

Реклама – такий спосіб стимулювання збуту, який на відміну від персонального продажу, не пов’язаний із безпосереднім спілкуванням продавця і покупця. Це заочне спілкування відбувається головним чином через засоби масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення, мережу Інтернет).

Мета рекламної діяльності фірми, туропеаторів і турагентів полягає у тому, щоб привернути увагу потенційного туриста, пробудити його інтерес, передати інформацію і, головне змусити діяти його певним чином (наприклад, зв’язатися з турагентом, поцікавитися детальнішою інформацією тощо).

При цьому рекламна діяльність повинна строго відповідати законодавчим актам і бути коректною щодо споживачів і вимог нормативних актів.

Реклама діяльність у туризмі, у тому числі в українському, строго регламентується. Держава висуває особливі вимоги до реклами туристичних фірм. Основним нормативним актом у цьому виді діяльності є Закон України «Про рекламу» (270\96-ВР), прийнятий 18 липня 1996 року.

Нортивну основу рекламної діяльності туристичного підприємства становлять наступні законодавчі акти України, які регламентують рекламу в туризмі:

1. Закон України «Про туризм» (324\95-ВР);

2. Закон України «Про рекламу» (270\96-ВР);

3. Закон України «Про захист прав споживачів» (1023-12).

Туристична фірма несе повну відповідальність за достовірність інформації, розміщеної у її каталогах, рекламних листівках і рекламних оголошеннях у ЗМІ, які стосуються продажу турів.

Інформація про продукт повинна бути конкретною та об’єктивною. Остання вимога дуже важлива, тому що в багатьох країнах, у т. ч. і в Україні, прийнятий Закон «Про захист прав споживачів». Тому при невідповідності інформації, поданої в рекламі, фактично наданим послугам, турист має право вимагати від фірми відповідну компенсацію матеріальних і моральних збитків, а у випадку її невиплати звернутися до суду. Реклама туризму орієнтується насамперед на збільшення участі тих груп населення, які до цього часу не брали активної участі в туризмі, тобто на залучення нових клієнтів. Вона спрямована на розширення знань споживачів про місця і підприємства індустрії туризму і можливості їхнього використання. Реклама орієнтує учасників туризму у просторі і в часі з метою скорочення перевантаження у популярних туристичних центрах, продовження сезонів, зниження сезонних піків.

У рекламі турпродукту туристична фірма найчастіше використовує наступні основні засоби:

- засоби масової інформації: преса (газети та журнали), телебачення, радіо;

- друковані рекламні видання: брошури, буклети, каталоги, плакати і т.д.;

- кіно- і відеореклама: кінофільми та відеоролики;

- зовнішня реклама: щитова, реклама на транспорті, у місцях продажу;

- сувенірна реклама.

ВИСНОВКИ

Під час проходження начальної практики в створеному віртуальному туристичному агентстві «Гайда в тур» мною були придбані навички в сфері технологій туристичного бізнесу, заглибилися теоретичні знання та були придбані практичні навички самостійної роботи, що допоможуть у подальшому житті.

Необхідно зробити ряд важливих висновків щодо зробленої роботи. У даній роботі була зроблена спроба виділити й проаналізувати основні принципи ведення туристичної діяльності та менеджменту у такій сфері як обслуговуюча, на прикладі туристичної фірми «Гайда в тур». Вона за характером своєї діяльності є підприємством, яке займається наданням туристичних послуг. Працює на туристичному ринку України з 2005 року. Агентство «Гайда в тур» є приватним підприємством. 

Штат співробітників нараховує 6 чоловік. Тип організаційної структури управління лінійний. Кожен співробітник, приступаючи до роботи, знайомиться зі своїми посадовими інструкціями.

У даній фірмі великий асортимент послуг: продаж авіаквитків, візова підтримка, дизайнерські послуги та різноманітні тури на будь-який смак.

Облік доходів і витрат та господарські операції фірма «Гайда в тур» здійснює у спеціальній Книзі обліку.

Туристичне агентство «Гайда в тур» має стабільний прибуток та зростання попиту на внутрішній та міжнародний туризм. Прагнення одеситів до відпочинку та пізнання іншої культури дають змогу сказати, що фірма  «Гайда в тур» буде розвиватися і надалі.

У свою чергу хочу відзначити, що отримані мною теоретичні знання в галузі туризму, управління бізнесом та персоналом допомогли мені у створенні та реалізації нових ідей на практиці. Ця професійно-виробнича практика – це великий досвід в області менеджменту туристичного бізнесу.

Список використаної літератури

1.      Байлик С.И. Гостиничное хазяйство: Проблемы, перспективы, сертификация: Учеб. пособие. – К.: ВИРА-Р, 2001.

2.      Борисова Ю.Н. и др.. Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания (первод с англ..)ю – М., 1997.

3.      Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства (перевод с англ.). – М.: Аспект Пресс, 1995.

4.      Волоков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бізнес / Серия „Учебники, учебные пособия”. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 352 с.

5.      ГОСТ 28681.4-95 Межгосударственный стандарт. Туристско-эскурсионное обслуживание. Классификация гостиниц// Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірн. норм.-правов. актів/ Під заг. ред. проф. В.К. Федорченко. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

6.  Закон України “Про туризм”// Відомості Верховної Ради, 1995p.

7.  Закон України “Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради, 1994p.

8.  Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство и туризм. - М.: ІОнити, 2000

9.      Лукьянова Л.Г., Цибух В.И. Рекреационные комплексы: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.К. Федорченко. – К.: Вища щк., 2004. – 346 с.

10. Медлик С .Гостиничный бизнес: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальностям сервиса (230000) /С. Медлик, Х. Инграм; (пер. с англ.. А.В. Павлов). – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 239 с. – (Серия „Зарубежный учебник”).

11. Національний стандарт України „Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги”. ДСТУ 4268:2003. К.: - Держспожив стандарт України. – 2004

12. Національний стандарт України „Послуги туристичні. Класифікація готелів”. ДСТУ 4269:2003. К.: - Держспоживстандарт України. _ 2004

13. Національні стандарти України „Заклади ресторанного господарства. Класифікація”. ДСТУ 4281:2004. – К.: Держспоживстандарт України 2004.

14. Уніфіковані технології готельних послуг: Нав. посіб. /  За ред. проф.. В.К. Федорченко: Л.Г. Лук’янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. – К.: Вища шк.., 2001. – 237 с.

15. Ходорков Л.Ф. Мировое гостиничное хазяйство. – М.: ВКШ по иностранному туризму, 1991. – 256 с.