Дослідженні особливості, тенденції та закономірності розвитку телекомунікаційної галузі, уможливили визначення ключових факторів їх впливу на організацію та методику обліку витрат, формулювання концептуального підходу до розподілу витрат, обґрунтування необхідності впровадження класифікаційної ознаки витрат залежно від обсягу виробництва послуг зв’язку.

     Від того, наскільки правильно обрана цінова політика, залежить фінансова стійкість оператора зв’язку, рівень доходів і прибутку. До того ж самі користувачі зацікавлені в оплаті тих послуг, які вони дійсно отримали, не субсидуючи інші послуги, що мало місце в практиці ціноутворення телекомунікаційних компаній (так, високодохідний міжміський та міжнародний зв’язок покриває витрати на сільський зв’язок). Ціни на послуги повинні бути гнучкими, змінюватись при умові розвитку послуги, пристосовуватись до нових потреб клієнтів. У зв’язку з цим можна більш повно визначити принципи формування ціни на телекомунікаційні послуги:

1. відповідність ринковій ситуації;
2. підтримання конкурентоздатного рівня;
3. доступність (залучення широкого кола клієнтів);
4. зацікавленість клієнтів;
5. гнучкість на різних стадіях життєвого циклу послуг.

     При визначенні ціни важливим також є  облік основних ціноутворюючих факторів, що впливають на вартість послуг. Їх можна поділити на:

     технологічні  — швидкість передавання інформації, потужність та вид використовуємого обладнання, пропускні можливості мереж зв’язку, сумісність використовуємого обладнання та ін.;

     економічні (внутрішні та зовнішні) — потреби ринку, рівень ризику, розподіл робіт серед персоналу, якість наданих послуг, якість використовуємого обладнання та ін.;

     галузеві  — види взаєморозрахунків між операторами зв’язку, раціональний розподіл засобів зв’язку, рівень витрат на утворення засобів зв’язку.

     Розрахунок  ціни можна здійснювати, використовуючи наступні етапи (рис. 1).

     Рис 1. Етапи ціноутворення

     Дослідження по першим двом та четвертому етапах можуть бути проведені аналогічно дослідженням, які проводять компанії з різними  видами діяльності. А при аналізі витрат необхідно враховувати те, що повна собівартість наданих послуг телекомунікаційної компанії за конкретний період буде включати всі витрати, які вона надає. Так, для компанії, що надає послуги мобільного зв’язку, до повної собівартості увійдуть витрати по наданню міжнародного зв’язку, міського, роумінг, електронна пошта, Інтернет, автовідповідач, прийом та передавання факсимільних повідомлень, данні по рахунку й ін.

     Розглядаючи витрати по наданню послуг зв’язку  перевагу слід надати тій класифікаційній ознаці, яка по своїй економічній ролі має найбільш вагомий вплив на загальні витрати телекомунікаційних підприємств. Такою ознакою, на наш погляд, є залежність витрат від зміни базового показника — обсягу наданих послуг. Тому в процесі управління витратами по наданню послуг зв’язку важливе значення має їх розподіл на постійні та змінні. Як відомо, цей поділ напряму залежить від обсягу наданих послуг зв’язку (трафіку). І до традиційних завдань з обліку витрат слід додати наявність інформації про зміни витрат залежно від змін обсягів виробництва.

     Етап  класифікації витрат і процес формування собівартості наданих послуг зв’язку  повинен передувати етапу аналізу  фінансових результатів діяльності підприємства за попередній період або складанню перспективних планів на майбутнє. Це надасть можливість оцінювати і обґрунтовувати ефективність управлінських рішень на основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв’язку обсягів реалізації послуг зв’язку, собівартості і прибутку та поділу витрат на постійні та змінні. Також визначати критичні величини обсягу наданих послуг, постійних і змінних витрат, тарифів, оптимальний рівень виробництва, коли граничні витрати = граничним доходам, визначати вплив цих факторів на економічний стан підприємства, оцінювати отримані результати забезпечувати ефективне управління виробничо-фінансовою діяльністю телекомунікаційного підприємства. Побудова обліку та аналізу витрат у розрізі їх постійної та змінної величини дасть змогу підприємствам зв’язку визначити причини зростання постійних витрат, доцільність зміни їх структури, здійснити науково-аналітичне обґрунтування зміни тарифів і виявити найбільш впливові важелі по збільшенню прибутку.

     Накопичення інформації про витрати, шляхом утворення  інформаційної бази даних, — важлива складова для прийняття рішень про рівень тарифів на надання послуг зв’язку. Для підприємств, які можна віднести до категорії цінових послідовників (коли ціни встановлюються загальними силами попиту та пропозиції) і для підприємств, які є лідерами по встановленню цін, інформація про витрати відноситься до релевантної для прийняття рішень про встановлення тарифу (ціни) залежно від часу .

Висновки

     При визначенні ціни важливим також є  облік основних ціноутворюючих факторів, що впливають на вартість послуг. Це - швидкість передавання інформації, потужність та вид використовуємого обладнання, пропускні можливості мереж зв’язку, сумісність використовуємого обладнання; потреби ринку, рівень ризику, розподіл робіт серед персоналу, якість наданих послуг, якість використовуємого обладнання; види взаєморозрахунків між операторами зв’язку, раціональний розподіл засобів зв’язку, рівень витрат на утворення засобів зв’язку.

     Нематеріальний  характер кінцевого продукту обумовлює відсутність використання у виробничому процесі сировини і матеріалів та їх зв’язок з виробничою собівартістю наданих послуг, що впливає на структуру виробничих витрат телекомунікаційних підприємств.

     На  відміну від промисловості, де предмет  праці підлягає речовій зміні, а після цього, надходячи до сфери обігу, стає товаром і тільки через певний час використовується користувачем, то у виробничому процесі підприємств зв’язку інформація має піддаватися лише переміщенню у просторі (передавання інформації та повідомлень).

     Процес  обміну інформацією завжди двосторонній і, оскільки потреба в передаванні інформації може виникати між абонентами в різних населених пунктах, то передбачає створення надійної і розгалуженої мережі зв’язку. 

Література

1. Голубницкая Е. А., Жигульская Г. М. Экономика связи: Учебник для вузов. — М.: Радио и связь, 2000. — 392 с.
2. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року: Затверджена розпорядженням КМУ від 07.06.2006. № 316-р.
3. Рейман Л. Д. Теория и практика функционирования телекоммуникационных рынков. — М.: ОЛМА-Пресс, 2002. — 348 с.
4. Тарнавська Н. Інноваційне забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання України // Економіст. – 2007. – № 10. – С. 56-61.
5. Тренгмар Д. Комплексные решения для телекоммуникационных компаний // Мир связи. — Connect. — 2007. — № 8.
6. http://unctad.org/en/docs/wir2007_en.pdf
7. International Тrade Statisticks Tearbook // New York. 2007. – Vol. 2.
8. http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2007_e/it s07_merch_trade_product_e.htm
9. http://www.unctad.org/en/docs/wir2007p1_en.pdf
10. http://www.itu.int/aboutitu/annual_report/2007/
11. http://www.wto.int/english/tratop_e/serv_e/telecom_e/ sym_feb08_e/sym_feb08_e.htm