Розвиток системи стимулювання ЗЕД підприємств в Україні

Вступ 

    Міжнародні  економічні відносини є однією з  найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. Тому, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів.

    Держава повинна захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, — приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

    Ця  тема являється актуальною так як зовнішньоекономічна діяльність впливає на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Тому потрібно стимулювати зовнішньоекономічну діяльність так як жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

    Ціль даної роботи: розглянути розвиток системи стимулювання ЗЕД підприємств в Україні та та показати його роль в розвитку держави.

    Об’єкт досліджння: зовнішньоекономічна діяльність підприємств.

    Предмет: економічна система в цілому та її вплив на світове господарство.

 

      Вихід підприємств на світовий  зовнішній ринок — закономірність  розвитку ринкової економіки.  Діяльність підприємств на світовому  ринку пов'язана з міжнародною  виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг.  

    Проблеми  державного регулювання діяльності підприємств на зовнішньому ринку  потребують подальшого вдосконалення. За допомогою аналізу методів  міжнародного регулювання, потрібно виробити оптимальну зовнішньо економічну стратегію роботи підприємств в ринкових умовах, а саме:  

    · забезпечення стабільності в розвитку міжнародної економіки і валютно-фінансовій сфері; 

    · розвиток співробітництва між країнами у різних формах; 

    · усунення дискриміниції в торгівельно-економічних відносинах між країнами і угрупуваннями; 

    · сприяння розвитку приватного підприємництва; 

    · прийняття конкретних заходів виходу з криз в конкретній країні або  на світовому ринку; 

    · узгодження і координація макроекономічної політики держав, обумовленої об’єктивними тенденціями до економічної інтеграції в рамках окремих регіонів.

    Законодавство України всіляко заохочує експорт  продукції вітчизняних товаровиробників. Найсуттєвіше значення в цьому плані  має встановлення нульової ставки податку на додану вартість на всі види експортної продукції (за винятком експорту продукції, яка, згідно з законодавством, звільнена від ПДВ на внутрішньому ринку України). 

    Сукупний  зовнішньоторговельний оборот товарів  та послуг у 2006 році збільшився порівняно з 2005 роком на 17.6% і становив 103.5 млрд. дол. США (у 2005 році оборот зріс на 13.5 

    Перевищення темпів зростання імпорту товарів  та послуг над експортом становило 8.8 в.п, вперше за останні 7 років в  Україні сформувалося від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у розмірі 3.1 млрд. дол. США (у 2005 році воно було додатнім та становило 671 млн. дол. США).  

    Вихід України на світовий ринок передбачає вирішити багато проблем принципової  важливості органічного входження  держави в світове господарство, використання у повній мірі можливостей для вирішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем зовнішньоекономічних зв’язків країни. Україна має не просто проголосити про перехід до економіки відкритого типу, але й прийняти відповідні рішення з практичної реалізації цього курсу.

 

     Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні 

    Згідно  закону України “Про зовнішньоекономічну  діяльність” Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

    Державне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

• захист економічних інтересів України і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• створення однакових можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;
• розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

    Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей:

• забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
• створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці.

    Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою  законів України, актів тарифного  та нетарифного регулювання, економічних  заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

    Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є:

• зовнішня торгівля,
• фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.

    Ці  напрями діяльності регулюються, з  одного боку, державою в особі її органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.

    Державне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою  адміністративних та економічних методів.

    Адміністративні методи безпосередньо впливають  на господарські відносини. Адміністративні  методи найдоцільніше застосовувати  за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

    Економічні  —діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

    Держава також регулює зовнішньоекономічну  діяльність за допомогою стимулювання ЗЕД підприємств.Основні напрямки удосконалення в політиці регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

 

    Основні напрямки удосконалення  в політиці регулювання  зовнішньоекономічної діяльності підприємств  в Україні 

    Відновлення внутрішнього економічного зростання - єдина мета, на яку повинно бути зорієнтовано регулювання розвитку зовнішнього сектору економіки України, що вимагає вжитку цілеспрямованих заходів політичних реформ, зокрема у сфері сприяння експорту, політики обмінного курсу та сприяння іноземним інвестиціям.

    Стратегічним  напрямком державного регулювання  зовнішньоекономічної сфери є:

• проведення експортоорієнтованої політики підприємств,
• розширення асортименту товарів та послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в загальному обсязі,
• пошук нових ринків збуту.

    Однак, з огляду на надто високу імпортозалежність (насамперед енергозалежність) України, досягнення зростання експорту без росту імпорту неможливе. А оскільки торговельні обмеження на імпорт практично вичерпали свої можливості, то основним напрямом скорочення імпорту повинно стати зменшення енергоємності ВВП за рахунок інтенсифікації впровадження ресурсозберігаючих технологій.

    Першочергові  протекціоністські заходи з підтримки  експорту власних товаровиробників доцільно реалізувати в таких  напрямках:

• стимулювання експорту високотехнологічної і наукомісткої машинотехнічної продукції цивільного та військового призначення;
• скасування ввізного митного збору і ПДВ на продукцію, отриману вітчизняними підприємствами у якості плати за поставлену ними продукцію на експорт у межах міжурядових угод;
• захист сегментів внутрішнього ринку, пов'язаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;
• державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;
• державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду України Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету.

    Вплив політики обмінного курсу на стан торговельного балансу держави па сучасному етапі досить обмежений. Отже, спроби форсувати експорт підприємств за допомогою різкої девальвації національної валюти за умов несприятливих очікувань, високих політичних ризиків та інтенсивних потоків короткострокового капіталу можуть призвести до дестабілізації фінансової системи держави та зламу новостворюваних ринкових механізмів.

    Фінансове сприяння, як відомо, є найбільш ефективним засобом мобілізації експортно-імпортного потенціалу підприємств. Однак, пропонуючи засоби стимулювання експорту із коштів державного бюджету, необхідно дотримуватися норм і вимог ГАТТ/COT, прийнятих у світовій практиці щодо порядку надання державної підтримки експорту, а також брати до уваги особливості узгодження умов приєднання України до цієї організації.

    Серед заходів економічного сприяння, здатних  стимулювати зовнішньоекономічну  діяльність підприємств, можливі такі:

• забезпечення державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційного довгострокового кредиту;
• забезпечення державних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;
• страхування операцій по опануванню зовнішніх ринків.
• експортне фінансування.

    Експортне фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з конкретним договором про поставку товарів і послуг, в якому урегульовані права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядника).

      

    Рис. 2.1. «Форми фінансування»

    Серед важливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеня обробки, є використання заходів податкового регулювання. У зв'язку з цим у межах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу на вітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів, у тому числі:

    • утворення системи відшкодування  ПДВ, виплаченого на внутрішньому ринку  при закупівлі товарів у випадку  їх подальшого експорту;

    • стимулювання виробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного  використання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків митних режимів переробки відповідно до Митного кодексу України;