Світова валюта

Валютний курс справляє певний вплив на торговельно-економічні відносини відповідних країн. Так, занижений валютний курс підвищує конкурентоспроможність фірм даної країни на світових ринках, а отже, сприяє розширенню експорту товарів. Разом з тим з точки зору еквівалентності міжнародного економічного обміну дана країна зазнає відповідних витрат. Оскільки зниження валютного курсу спричиняє зростання внутрішніх цін, країна вимушена вивозити більше товарів на одиницю імпорту товарів та послуг. Отже, країна, що штучно занижує курс своєї валюти з метою «завоювання чи утримання на зовнішньому ринку своїх позицій, фактично досягає цієї мети за рахунок зниження цін, які виявляються порівняно низькими відносно національних витрат виробни­цтва. Цим порушується еквівалентність міжнародного обміну на шкоду даній країні.

Зворотний економічний, хоча також суперечливий, ефект дає підвищення валютного курсу. Такий курс, погіршуючи міжнародну конкурентоспроможність фірм відповідної країни, робить для неї вигіднішим вартісне співвідношення між імпортом товарів і послуг та їх експортом. Іншими словами, при завищеному валют­ному курсі на одиницю вивезеного за кордон суспільного продук­ту країна за рахунок імпорту одержує більшу кількість товарів і послуг.

Як видно зі схеми 1, у першій половині 80-х років курс долара щодо валют 24 індустріальне розвинутих країн різко підвищився (майже на 45 %), зріс він і щодо валют нових індустріальних країн Південно-Східної Азії (понад 25%). Підвищення курсу долара було спричинене здійсненням у цей період урядом США політики «дорогих грошей». Вона полягає в підвищенні ставки банківського процента, а також курсу національної валюти. Здій­снюється така політика з метою залучення у США іноземних короткострокових капіталів з тим, щоб поліпшити стан платіж­ного балансу, а також мобілізувати ресурси для інших цілей, зокрема для того, щоб зменшити дефіцит федерального бюджету.

У другій половині 80-х років уряд США переорієнтував свою грошово-кредитну політику і став проводити, політику «дешевих грошей». Ця політика спричинила відплив спекулятивних капіта­лів з банків США, зате сприяла підвищенню конкурентоспромож­ності американських корпорацій на світових ринках. корпорацій на світових ринках.

Щодо курсів  валют нових   індустріальних   країн   Південно-Східної Азії відносно долара США (схема 2), то в першій половині вони знижувалися, а в другій половині 80-х років - підвищувалися. Така динаміка курсів валют була наслідком грошової і політики («дешевих» та «дорогих грошей»), яку здійснювали США.

Курси валют нових індустріальних країн відносно  японської ієни в першій половині 80-х років були більш-менш стабільними(за винятком кон'юнктурних коливань); у другій половині 80-х ро­ків накреслилась тимчасова тенденція до зниження, а наприкінці 80-х років знову почала домінувати тенденція до підвищення курсів валют нових індустріальних країн Південно-Східної Азії відносно японської ієни.

Крім розрахунків між країнами у відповідних валютах (а та­кими є  переважно   американський   долар   та   англійський   фунт стерлінгів)значна частка  розрахунків здійснюється за допомогою кредитних засобів шляхом переведення фінансових коштів через банки.

Ряд значень курсу однієї валюти стосовно іншої за визначений проміжок часу дає представлення про динаміку обох валют відносно одна одної. Наприклад, якщо курс долара до марки за визначений проміжок часу упав з 1,6500 до 1,500 DМ за долар, то зовсім справедливо буде сказати, що курс німецької марки стосовно долара підвищився з 1,6500 до 1,5000 DМ; при зворотному котируванні курс німецької марки підвищилося з 0,6061 до 0,6667$ за марку (мал. 37.1,а). Саме так буде виглядати підвищення курсу німецької марки при її прямому котируванню.

Схема 3. Динаміка валютного курсу долара: а - до німецької марки (DМ); б- до німецької марки (DМ), швейцарському франку (SF) і французькому франку (FF); у - до італійської ліри (L), французькому франку (FF), японській ієні (Y) і німецькій марці (DМ); r- курс одиниць національної валюти за долар; t- час.

Динаміка обмінного курсу двох валют, природно, не дає повного представлення про їхній реальний рух. Наприклад, підвищення курсу німецької марки стосовно долара не виключає того, що одночасно курс марки падав стосовно швейцарського франка і залишався стабільним стосовно французького франка. А для долара ця ситуація означає лише те, що його курс падав стосовно всіх трьох валют, але до швейцарського франка - більш швидкими темпами, що і відбито на схемі 3.

Набагато важче сказати, що відбувається з доларом, якщо динаміка його курсу до різних валют виглядає так, як це показано на схемі 3,(що теоретично цілком можливо в умовах «плавання» валют). Виникає задача виміру деякого середнього курсу долара стосовно цілого набору валют. Якщо набір, чи так званий кошик валют визначений, кількістю одиниць кожної національної валюти, що входить у неї сполучивши, фіксовано, то не представляє особливої праці щодня розраховувати її вартість у якій-небудь одній валюті (наприклад, у доларах) на базі поточних ринкових котирувань. Разом зі зміною поточних курсів національних валют буде змінюватися і курс «кошика» у доларах, і відповідно в зворотному напрямку - курс долара до «кошика» (чи до визначеного набору валют).

Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коректування динаміки валютного курсу. Інтервенції достатньо ефективні, якщо йдеться про тимчасову незбалансованість міжнародних розрахунків країни, наприклад під впливом яких-небудь сезонних чинників або короткочасних переливів короткострокового (особливо спекулятивного) капіталу. Проте у разі глобальної незбалансованості інтервенції не в змозі протистояти падінню або підвищенню валютного курсу.

Можна формалізувати загальні закономірності зміни валютних курсів залежно від різних чинників таким чином:

Курс іноземної валюти по відношенню до національної r підвищиться, якщо:

• збільшиться грошова маса в даній країні М1

• зменшиться грошова маса в іноземній державі M2;

• підвищиться ВВП в даній країні N1;

• знизиться ВВП в іноземній державі N 2;

• знизяться процентні ставки в даній країні i1;

• підвищаться процентні ставки в іноземній державі i2;

• підвищаться очікувані темпи інфляції в даній країні р1

• знизяться очікувані темпи інфляції в іноземній державі p2

• погіршає торговий баланс даної країни Т.

Зміни у валютному законодавстві України

З 1 січня 2008 р. набув чинності Закон Украї­ни «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва­люті» від 31.05.2007 р. № 1108-У (далі - Закон № 185),   яким,   зокрема,   передбачено  обмеження спільного розміру нарахованої пені за порушення термінів     розрахунків    за    експортно-імпортними операціями та збільшення законодавчо встановленого терміну зарахування виручки в іноземній валюті   (терміну   відстрочення   імпортних   поставок) до 180 днів.

Систематизуємо ці зміни:

1. Встановлено загальний строк проведення  розрахунків в іноземній валюті по експортно-імпортних операціях — 180 календарних днів (раніше — 90). Відлік строку починається:

~ по експортних операціях — з дати митного оформлення   (виписки  вивізної  вантажної  митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту    робіт    (послуг),    прав    інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності;

~ по  імпортних операціях — з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), а в разі розрахунків у формі документарного акредитиву — з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента;

~ по імпортних операціях без увезення товару на територію - з моменту здійснення резидентом  авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а в разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву – з моменту   здійснення  уповноваженим  банком   платежу на користь нерезидента (постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1392).

При цьому слід звернути увагу на умови, коли імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною, а саме:

• зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиден­ту товару за межами України;

•              подання документів, що підтверджують використання резидентом товарів за межами України, перелік яких визначає НБУ;

•              припинення дії зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента   на   основі   документів,   перелік   яких   визначає НБУ.

Як і раніше, збережено індивідуальний строк розрахунків за експортно-імпортними операціями для суб'єктів космічної діяльності. Для них строк становить до 500 календарних днів після перера­хування останніми авансу за виконання робіт з ви­готовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), кос­мічних апаратів, наземного сегмента космічних си­стем та їх агрегатів, систем і комплектуючих.

Перевищення зазначених строків потребує ви­сновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство еконо­міки України).

2. Застосування   нових   строків   до   операцій резидентів,  розрахунки за якими не проведено станом на 1 січня 2008 р.

У разі незавершення розрахунків за експорт­ними (імпортними) операціями резидентів станом на 1 січня 2008 р. на них поширюється новий тер­мін - 180-денний строк розрахунків (листи НБУ від 02.11.2007 р. №28-310/3953-11348 та ДПАУ від 23.11.2007 р. № 23963/7/22-5018).

3. Змінено орган, що підтверджує дію форсмажорних обставин.

Якщо перевищення загального строку (180 календарних  днів)  обумовлено  виникненням форсмажорних   обставин,   перебіг   зазначених   строків зупиняється на весь період їх дії та поновлюється з дня,   наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна   довідка   Торгово-промислової палати України  (раніше -  країни  розташування контрагента) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту)   або   третьої   країни   відповідно   до умов договору.

4. Дещо змінено порядок нарахування пені за прострочення розрахунків в іноземній валюті, а саме:

~ пеню нараховують за кожний день простро­чення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної ви­ручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову оди­ницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення   заборгованості   (раніше   базою   для нарахування пені була митна вартість). Відтепер діє обмеження щодо суми пені: загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не-одержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

5. Змінено термін, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному рин­ку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням.

Раніше строк становив 5 робочих днів з момен­ту зарахування таких сум на валютні рахунки ре­зидентів. Відтепер цей термін має встановлювати НБУ. Постановою НБУ від 20.11.2007 р. №419 цей термін становить 10 робочих днів починаючи з дня зарахування цих коштів на розподільчий ра­хунок.

ВИСНОВКИ

Виконана мною робота дала мені можливість отримати базові знання у виключно важливій темі валютній системі, її історичного генезису і різноманітних форм прояву. Розгалужена система валютних ринків і суть проблем, пов'язаних з визначенням валютного курсу, складають основу для формування і реалізації ефективної валютної політики.

Міжнародна валютна система є сукупністю способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжний-розрахунковий оборот в рамках світового господарства. Її виникнення і подальша еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу, що вимагають адекватних умов в міжнародній грошовій сфері. Основними конструктивними елементами МВС є світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютний-фінансові організації і міждержавні домовленості.

  Ця тема є особливо важливою для України. Незвичайно складним і недостатньо відпрацьованим є комплекс проблем, пов'язаних з платіжними і розрахунковими балансами, з механізмом міжнародних розрахунків. Міжнародний кредит, хоч і має свою стародавню історію, в даний час набирає небачених раніше масштабів і форм. Вирішуючи питання ринкової трансформації своєї економіки, здійснення радикальних структурних перетворень, України вимагає залучення значної кількості кредитно-фінансових ресурсів.

  Останнім часом істотно зростає значення міжнародних валютний-фінансових інститутів і фінансових центрів в координації і регулюванні міжнародних валютний-кредитних відносин, гармонізації національної і міжнародної економічної і валютний-фінансової політики.