Тенденцій розвитку офшорного сектора в системі міжнародного бізнесу

      Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають на рахунки офшорних компаній. Наприклад, компанія заснована за кордоном нашим бізнесменом вкладає кошти в Україну, і отримує неоподаткований прибуток, який перераховується йому за кордон [3].

      При експорті товарів з України ціна може бути значно нижчою, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В  іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Для кожної держави з її законодавством існують окремі схеми мінімізації податків. Близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії. Саме тому значна частка інвестиції надходить до нас з Кіпру.

      Острів  залишається найприйнятнішою транзитною зоною для переведення українського капіталу в традиційні безподаткові офшорні юрисдикції (Британські Віргінські острови, Беліз, Панама, тощо) [5].

      Відтік  коштів з України в офшорні  зони в 2009 році склав 115 мільярдів гривень, також відомо, що бюджет щомісячно недотримує 500-700 мільйонів гривень через мінімізацію сплати ПДВ. Перш за все, це відбувається за рахунок використання фіктивних підприємств, т. з. податкових ям [4]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Види  оффшорного підприємництва

      В економічній науці, в правознавстві і в повсякденній практиці виділяють три категорії використання офшорних центрів. Вони включають як цілком легальні способи з точки зору податкового законодавства, так і адміністративно заборонені і навіть злочинні. По-перше, вони використовуються без будь-яких мотивацій фіскального характеру, коли мова йде про операції, які не впливають на виплату національних податків. Прикладом може слугувати функціонування в оффшорному центрі американського банку (або його відділення), котрий цілком залишається платником податків в казну США. Зрозуміло, що таке використання оффшорного центру повністю вкладається в рамки закону.

      По-друге, можливе використання офшорних центрів  з вигодою для платника і в  той же час відповідає закону. Прикладом  може слугувати звільнення від податків, яке надається в офшорних центрах компаніям на певний період з метою інвестування ними в промислове виробництво економічно відсталих країн, в яких найчастіше й функціонують ці центри.

      По-третє, можна вести мову про використання таких центрів в процесі реалізації міжнародного податкового планування (international tax planning), що застосовується з метою пошуку оптимальних рішень у сфері оподаткування для корпорацій, фінансових груп або індивідуальних осіб. Такі дії спираються на використання прогалин в податковому або адміністративному законодавстві або здійснюються в розрахунку на труднощі передавання владою різних країн податкової інформації, а також на заплутаність та тяганину при проведенні такої процедури.

      По-четверте, особливою категорією використання офшорних центрів визнається шахрайство, котре є злочинним діянням. Цей факт, за допомогою якого платник податку незаконним шляхом прагне ухилитись від накладеного на нього зобов'язання сплачування податків, наприклад, шляхом недекларування доходів. Такі дії переслідуються законом. Вищевикладене відноситься до класифікації використання офшорних центрів з юридичної й моральної (аксіологічної) точок юру.

      З організаційно-правового та фінансово-економічного боку, а також з практико-юридичної точки зору зазвичай виділяються три основні способи використання офшорних центрів:

      1)трансферт  прибутку шляхом заниження або  завищення цін закупівлі і  продажу товарів і послуг, а  також витрат на утримання  персонала;

      2)маніпулювання міжнародними угодами;

      3)використання  ротаційних компаній.

      Офшорний  банк. На міжнародному рівні існує правило, у відповідності з яким отримання згоди на заснування банка обумовлене дотриманням таких вимог:

      1) володіння капіталом;

      2) підтвердження законним шляхом наявності необхідної професіональної кваліфікації;

      3)бездоганна  репутація.

      Офшорні центри в таких випадках не докучають  засновникам банків такими скрупульозними вимогами. Адміністрація центрів  не вбачає нездоланних перешкод ні у відсутності бездоганної репутації, ні в надто низьких фінансових резервах, майбутнього банка. Тут спостерігались і такі випадки, на щастя нечисленні, коли надавалась можливість заснувати банк, взагалі не вкладаючи в нього капітал. До офшорних центрів, які створюють особливо благодатне середовище для такого роду "банків", відносяться Ангилля, Гренада, Монтсерат і Сент-Вісент.

      Траст. Це - правовідношення, через яке одна особа (засновник) передає у власність іншій особі (довірчому власнику, трасту) яке-не будь майно або право з покладанням на нього зобов'язань по управлінню такою власністю від свого власного імені в якості незалежного власника для вилучення вигоди на користь третіх осіб (вигодоотримувачів, бенефіціантів).

      Якщо  з яких-небудь причин одна особа  отримує майно або права будь-якого роду для вилучення вигоди на користь власника або третьої особи, не будучи спеціально призначеним довірчим власником, то такі відносини називаються передбачуваним трастом.

      Характерною ситуацією, яка ілюструє механізм заснування траста, може бути така. Хитромудрий мільярдер приймає рішення про те, що не залишить своє майно законним спадкоємцям, оскільки це призвело б до необхідності сплати податку на спадщину, котрий в багатьох країнах досить високий. Замість цього мільярдер створює в оффшорному центрі фонд, в котрий переказує гроші. Одного зі своїх друзів призначає керівником цього фонда. Інститут траста сформувався в Англії і набув широкого розповсюдження в США. В меншій мірі ідея створення таких трестів користується популярністю на європейському континенті, тому що тут глибоко укорінились побоювання відносно того, що неможливо повністю виключити труднощі повернення коштів, переказаних в офшорні центри.

      Офшорний  університет. Все, що було сказане стосовно перерахованих форм підприємницької діяльності в офшорних центрах, можна також віднести і до університету. Його можна створити тут без дотримання обов'язкових в більшості країн спеціальних умов і вимог, дешево і без сплати податків. Важко спеціально виділити, який з цих центрів особливо придатний для таких починань. Водночас нема і застережень, котрі забороняли б створення в офшорних центрах компаній, що мають назву "університет". Проте навіть в такій респектабельній країні, як Швейцарія, в кантонах, які не мають спеціальних розпоряджень, що стосуються вищих навчальних закладів, можливе створення університету на дуже вигідних для його засновників умовах.

      Різноманіття  форм підприємницької діяльності, дозволених в офшорних центрах, полегшує їх взаємне  поєднання і цілеспрямовану взаємозалежність. Все це дозволяє на основі аналізу внутрішніх і світових цін маніпулювати ними, добиваючись отримання вигоди за рахунок несплати податків. Переказ (трансферт) прибутку може бути здійснений шляхом продажу товарів і послуг компанією, яка має резиденції в країні з прогресивним оподаткуванням, своїй філії, що знаходиться в офшорному центрі, за цінами нижчими від фактичної вартості. Філії здійснюють подальший перепродаж цих товарів за більш високими цінами

      Маніпулювання витратами товарообігу може відбуватись шляхом переказу до філії, розташованої в оффшорному центрі, складових частин певного продукта (наприклад, комплектуючих деталей якого-небудь механізму) за ціною нижчою від ціни складеного з них товару, після чого філія компанії продає цей товар за більш високу  ціну. Трансферт прибутку можна здійснити також шляхом штучного зниження або підвищення витрат на утримання самої компанії. Основними нитритами на її утримання є: витрати обслуговування підприємств, відсотки по позиках, інші платежі, наприклад, за ліцензії, за використання патентів тощо. Витрати обслуговування - це різного роду платежі - заробітна плата, допомоги, відшкодування збитків, оплата приміщень, витрати на дослідження, всякого  роду винагороди, витратити на транспорт та рекламу.

      Переказ прибутку до філії, розташованої в оффшорному центрі здійснюється у такий спосіб, що компанія з резиденцією в країні з прогресивним оподаткуванням надає свої філії послуги за цінами, які значно перевищують ринкові ціни. Так само придбання патентів, ліцензій, товарних знаків тощо відбувається за цінами, які перевищують загальновизнані ціни. Так здійснюється переказ прибутку до компанії з резиденцією в оффшорному центрі.

      Виділення позик також може бути використане  для підвищення витрат компанії, розташованої в країні з високим рівнем податків. При наданні позик, здійсненому в загальновизнаних нормах міжнародного бізнесу, материнською компанією найчастіше виступає та, котра бере в позику капітал у своїх філій, розташованих в офшорних центрах. Обслуговування боргу може бути зручним приводом для переказу прибутку від материнської компанії її філіям в залежності від того, чи сплачує боржник високі відсотки по позиках у порівнянні з ринковими чи низькі.

      Трансферт прибутку відбувається тоді, коли компанія з резиденцією в країні з високим прогресивним оподаткуванням виплачує значні відсотки філіям, розташованим в офшорних центрах. Така операція призводиться не лише до трансферту відсотків по позиках в офшорні центри, але й до зменшення прибутку материнської компанії, що підлягає оподаткуванню за високими ставками. Іноді переказ прибутку від материнської компанії до філії, розташованої в офшорному центрі, здійснюється таким чином, що перша здійснює оплату товарів і послуг, закуплених другою. Нарешті, трансферт прибутку здійснюється і в такий спосіб, коли материнська компанія оплачує послуги, котрі взагалі не були надані її філією з резиденцією в офшорному центрі, а були лише сфабриковані документи, що підтверджують роботу по наданню цих послуг.

      Ще  однією різновидністю підприємницької діяльності в податковій гавані є ротаційна компанія.

      Виникнення  і саме існування цього виду бізнесу  нерозривно пов'язане зі специфікою існування офшорних центрів. Тільки юрисдикція таких центрів може забезпечити  умови й гаранті функціонування ротаційних компаній.

      Функція цих компаній, більшість яких існує  на папері, тобто фіктивно, полягає  в "перекиданні" грошових коштів або цінних паперів з країни в  країну, причому часто все це супроводжується  створенням ілюзії, нібито відбувається зміна власників грошових сум або цінних паперів. ''

      Такі  фіктивні компанії нерідко привласнюють собі досить емігранті назви. В Ліхтенштейні вони іменуються "головними резидентами", в Ліберії - "не резидентськими корпораціями", в карибських міні-державах - "міжнародними компаніями", що повинно означати, що їх дальність відбувається не на місцевому рівні, в міжнародному масштабі. По відношенню до них також використовується термін "поштова скринька", яка дослівним перелік дом з німецької Briefcases, котрий можна почути в англосакс сакських країнах. Але багатьом бізнесменам, котрі використовують офшорні центри, ця назва не подобається, оскільки вона їм здається "нереспектабельною" і вони віддають перевагу іншим термінам. А відтак для означення ротаційної компанії застосовується назва "звільнена компанія", тобто фірма, яка не обтяжена прибутковим податком. Така назва набула популярності в Гібралтарі. А на Філіппінах і в країнах Південно-Східної Азії найбільш популярним визначенням фіктивних компаній став термін "компанія-резиденція". Нарешті, найчастіше вживаним терміном стає "ротаційна" (або передаточна компанія) її використання індивідуальними платниками податків, як і фірмами, стало однією з розповсюджених форм втечі від податків в .міжнародному бізнесі. Розглядаючи її в цілому, можна відзначити, що ця компанія засновується фізичною або юридичною особою, що залишається в країні з високим рівнем оподаткування.

      Вона  характеризується наступними рисами

      1. Засновник ротаційної компанії  — незалежно від того, чи є  він фізичною або юридичною особою, володіє в ній всім пакетом акцій або більшою частиною їх, завдяки чому здійснює за нею повний контроль.

      2. Ротаційна компанія повинна бути  розміщена лише в оффшорному  центрі, оскільки її створення  дозволяється лише місцевим законодавством. ї податкова незалежність повинна бути повною, що означає, що всі можливі податки або інші збори вона повинна сплачувати тільки в оффшорному центрі. Ця компанія набуває в загальних рисах юридичні форми фінансової компанії і підпадає під мінімальні формальні обмеження.