Відносини Україна - ЄС

      ЗМІСТ 
 

ВСТУП.....................................................................................................................5

РОЗДІЛ  I. Еволюція  відносин Україна – ЄС.

РОЗДІЛ  II. Переваги та недоліки вступу України до ЄС

РОЗДІЛ  III. Перспективи співробітництва України з ЄС.

ВИСНОВКИ.............................................................................................................85

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.....................................92

ДОДАТОК................................................................................................................105 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного  світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних  процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які  не входять до складу інтеграційних  об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.

    На  європейському континенті таким  інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи щодо переваг  та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних  першочергових ініціатив з боку нашої країни.

    В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь  європейської інтеграції України, з  одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої  інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових  превентивних заходів з боку нашої  країни.

    Актуальність  теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.

    Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.

    Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

    Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:

• визначено та проаналізовано можливі короткострокові та довгострокові позитивні та негативні наслідки приєднання України до ЄС;
• обґрунтовано висновок про те, що вступ України в ЄС повинен відбуватися з максимальним врахуванням національних інтересів та визначення індивідуальної лінії поведінки України в ЄС, узгоджуватися з українською національною ідеєю.

    Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні для:

• інформування громадськості щодо доцільності та необхідності приєднання України до Європейського Союзу як об’єктивного історичного процесу й передумови її соціально-економічного розвитку та політичної стабільності;
• формування стратегії європейської інтеграції та реалізації  відповідної державного політики, використовуючи вигоди і переваги та здійснюючи запобіжні заходи для усунення впливу негативних факторів євроінтеграції;

    Теоретична і методологічна основа. Під час написання роботи опрацьовано значну кількість наукової літератури (друковані публікації, періодичні видання тощо), нормативно-правову базу та інформаційних джерел, і передусім інтернет-ресурсів, серед яких слід виділити матеріали Центру Європейської інформації та документації, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, офіційного сайту Міністерства юстицій України, Державний комітет статистики та ін. Слід відмітити таких авторів, як А.С Гальчинський, О.А. Корнієвський, В. Опришко, В. Посельський, в статтях яких детально розкрита нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, глибокий аналіз цих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвитку стосунків Україна – ЄС, а також суспільно-політичних діячів Є.Д.Холстініна, О.Дугіна, З.Бжезинський, О.Лєдяєва, С.Хантінгтона.

    Також необхідно відмітити таких авторів, як І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей , в статтях яких детально проаналізована нормативно-правова  база стосунків Україна-ЄС, визначено  чим ЄС привабливий для України  і чим Україна приваблива для  ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшої інтеграції України в ЄС. Але треба зауважити  на тому, що на даний час замало друкується статистичних даних щодо економічних  зв’язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії, присвячені проблемі інтеграції України в Європу.

    Хронологічні  рамки дослідження визначалися з урахуванням комплексності політичних, економічних, політико-культурних та наукових чинників у процесі становлення відносин Україна – ЄС. Початковий рубіж досліджуваного періоду визначається 1991 роком, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України. Верхня хронологічна межа роботи - середина 2011, що пояснюється прийняттям Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 – 2012 роки, що є новим практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності.

    Об'єктом  дослідження є процеси інтеграції України до ЄС

    Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.

    Метою даної роботи є аналіз різносторонньої співпраці України з країнами Західної Європи в разі інтеграції України до ЄС, вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство, виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків, потенційних нагод і загроз для України за умов її входження до Європейського Союзу.

    Відповідно  до даної мети визначені наступні завдання:

• дати характеристику сучасного стану взаємовідносин України з ЄС;
• проаналізувати переваги і недоліки для України в разі інтеграції в ЄС;
• розкрити основні шляхи подолання негативних наслідків та визначення

місця України в об’єднаній Європі;

• дати рекомендації щодо вдосконалення політичної, економічної та

ідеологічної  співпраці між Україною та ЄС.

    Методи  дослідження. Використовувалася методика порівняльного аналізу, емпірично-статистичні підходи дослідження міжнародних процесів, на базі чого здійснювалися аналітичні розробки та реалізовувалися синтетичні оцінки інтеграційних тенденцій в європейському регіоні за участю України. При вивчення переваг та недоліків вступу України в ЄС застосовувались методи SWOT - аналізу.

    Особистий внесок студента в  дослідження проблеми. При підготовці матеріалу для написання даної роботи, переглядаючи наукові доробки та політологічні статті, мимоволі закрадалась думка, що відносини Україна – ЄС подаються, виключно, з позитивної сторони. Так, під час добору тематичного матеріалу зустрічалися, у переважній більшості, судження авторів та науковців про виключно позитивну роль вступу України в ЄС. Якщо й зустрічалися згадки про недоліки чи негативи такого вступу, то вони мали характер одностороннього чи поверхневого вивчення даної проблеми та занадто ідеалізованого переконання того, що такі недоліки не мають вирішального значення. В науково-практичній літературі є також достатньо напрацювань з питання ефективності нормативно-правової бази, тому при написанні даної роботи були розглянуті негативні сторони євроінтеграції та реальний стан відносин Україна - ЄС, зберігаючи наукову об’єктивність. 
 
 
 

        РОЗДІЛ  I

        Еволюція  відносин Україна  – ЄС  
 
 

        В якості інструментів міжнародних відносин ЄС активно  використовує різні рівні розширення. На даний момент можна виділити п’ять  основних рівнів європейського розширення: загальна пан’європейська політика, країни-сусіди, кандидат на членство, членство і поглиблення інтеграції в рамках ЄС. Існуючі відносини Україна - ЄС перебувають на першому рівні  інтеграції, коли сторони визнають наявність загальних інтересів  та ЄС сприяє поширенню на даній  території «європейських цінностей»{19}.

        Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані  в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних  справ Нідерландів, як головуючої в  ЄС, у своєму листі від імені  Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Позиція України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, що були схвалені Верховною Радою України 02 липня 1993 р.

        Політична база відносин між Україною та ЄС забезпечується Європейською політикою сусідства (ЄПС). Політичний діалог регулярно  проводиться на рівні самітів, Рад  з питань співпраці України та ЄС, а також зустрічей урядових і політичних керівників у форматі  трійки. ЄС почав реалізацію ЄПС  після раунду розширення у 2004 році з  метою компенсації наслідків  виключення з цього раунду для  країн, які є близькими сусідами нових членів ЄС, особливо на східному кордоні. Нинішній «робочий та керівний інструмент» ЄПС - це спільно узгоджений План дій Україна-ЄС, що визначає першочергові задачі політики щодо внутрішньодержавних реформ у таких основних галузях: політичний діалог та реформи, торгівля й заходи з підготовки країни-партнера до поступового отримання долі участі на внутрішньому ринку ЄС, юстиція і внутрішні справи, енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, навколишнє середовище, науково-дослідницька та інноваційна діяльність, а також соціальна політика і міжособистісні стосунки.

        Правовою основою  відносин між Україною та ЄС є Угода  про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершився 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Подібно до інших угод, що було запропоновано ЄС колишнім республікам СРСР, УПС, укладена з Україною, забезпечує правову базу для політичного діалогу; вона визначає головні загальні цілі щодо сприяння торгівлі, інвестиціям, сталому розвитку, співпраці в економічній, соціальній, фінансовій, громадянській, науковій, технологічній та культурній сферах, а також щодо зближення правових норм і підтримки зусиль України, спрямованих на консолідацію демократії та розвиток економіки усередині країни. На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ до нього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС.

        5 березня 2007 року  Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін. Незважаючи на те, що існує можливість щорічного продовження дії УПС, тобто продовження її дії після 2008 року, ЄС і Україна визнають необхідність обговорення нової, масштабнішої угоди між Україною та ЄС, яка краще відповідатиме статусу наших стосунків, що постійно розвиваються.