Відносини Україна - ЄС

    В умовах нинішньої зовнішньополітичної  ситуації мета України – передусім  економічне співробітництво з Європейським Союзом, яке необхідно ефективно  та швидко розвивати. У зв’язку з  цим ефективними й результативними  стали відносини України з  Європейською асоціацією вільної торгівлі.

    Після початку розширення Європейського  Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку  західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна “неінтеграції” може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.

    Розширення  ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них – прискорення  конституційної реформи, економічних  перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи  та динамікою розвитку української  економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення  внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією  на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної  торгівлі Україна – ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.

    Що  стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку  невідкладних фундаментальних системних  трансформацій, в основі яких була б  покладена українська національна  ідея, а саме -

    1) в економічній сфері:

    - реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

    - опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

    - створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;

    - зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;

    2) в соціальній сфері:

    - забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі “еліти знань”, що прийде на зміну “еліти багатства”, формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

    - сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;

    - в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;

    - активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;

    - створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім’ї;

    3) в політичній сфері:

    - активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов’язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;

    - вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;

    - продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку. 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 
 
 

    Проаналізувавши можливі позитивні та негативні  наслідки вступу України до ЄС, слід зазначити, що входження до Європейського  Союзу є логічним наслідком прагнення  України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними  реаліями та вимогами об’єктивних  суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному  глобалізованому суспільстві, найбільшу  вигоду отримують саме ті країни, які  об’єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.

    Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови  врахування наданих нижче рекомендацій, об’єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в  межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.

    Інтеграція  до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися  на стабільну державу, яка володіє  незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини 20-го століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного  розвитку, кризові стани та внутрішні  трансформації не можуть відкласти  неминучу дію об’єктивних законів  глобалізації розвитку.

    З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше  переваг Україна може отримати в  політичній та економічній сферах у  зв’язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля  досягнення надійної колективної міжнародної  безпеки, ефективно використовує ресурси  та потенціал країн в економічній  і фінансовій сферах, в ЄС створені умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється  конкуренція, що позитивно впливає  на ріст ВВП, економічний простір  Євросоюзу захищений від проникнення  демпінгових товарів, що стимулює зростання  експортної складової торгового  обороту.

    Проте, з іншої сторони, в ЄС наявні внутрішні  суперечності по стратегічно важливим питанням, практично відсутня чітка  єдина загально-європейська ідея та конкретно визначена концепція  подальшого розвитку ЄС, що призводить до невизначеності у його подальшій  долі та місця і статусу країн-членів.

    Залежно від специфіки євроінтеграційного процесу та послідовності здійснення превентивних заходів Україну може очікувати один із двох варіантів:

• перетворення на державу із стабільною політичною системою, високо розвинутою ринковою економікою, соціально-спрямованими національними орієнтирами та християнськими моральними стандартами;
• перетворення на кадрового донора і сировинного придатку Євросоюзу, відстійника нелегальних іммігрантів з арабських країн, заручника політичних маніпуляцій та жертву ідеологічних експериментів ліберально-демократичного гуманізму.

    Насамперед, євроінтеграція повинна розглядатися як засіб досягнення мети – захисту  національних інтересів України, а  не як мета державного курсу, вона має  бути не лише стратегічною метою зовнішньої політики, але зваженим і прорахованим способом взаємовідносин з сусідніми  державами з визначеною, конкретною та послідовною позицією на міжнародній  арені.

    Політика  євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш  продуктивною, технологію державного управління – більш ефективною, людську особистість – більш  захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом – політично, матеріально та морально забезпеченими  потребами населення України. 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ  

    а) основні

1. Березовська І.А. Лісабонський договір як правова основа для регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу та його вплив на договірні відносини з Україною // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук.праць. – вип 82. – Ч.1. – К.: Київський  національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2008. – С.62-67.
2. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз : заснування та етапи становлення . Київ: Видавничий дім, 2001.- 447с.
3. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу та Україна. – К.: Логос, 2008. – 352 с.
4. Корнієвський О.А. Європейський союз. Співробітництво між Україною та Європейським Союзом // Абетка української політики. Довідник. – К., 2002 - С.12;
5. Смирнова К. В. Європейська інтеграція та Україна. – Право України.  – 2011. – № 4. – С. 153–158.
6. Європейський вибір України. Навчальний посібник. Львів : Військовий інститут, 2000.-216с.
7. Єлісєєв К. Україна і ЄС: партнерство-асоціація-членство // Дзеркало тижня. – 2009. – №16 (744). – 30 квітня – 15 травня.

б) додаткові

8. Бураковський І. Немиря Г. Павлюк О. Україна та Європейська інтеграція // Економіка України, 2000, № 4.
9. Зовнішньоекономічна політика ЄС і інтеграція України до європейського політичного, економічного і правового простору // Наукові праці ДонДТУ. – 2001. – Вип. 26. – С. 135
10. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу // Урядовий Кур’єр, 1998 р. 18 червня.
11. Сиденко В. Прорив в Європу // Політика і час,  2006 - № 8.
12. Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього / За ред. д.і.н., проф. А..І.Кудряченка. – К.: Фенікс, 2009. – 544 с.
13. Чалий В. Перспективы евроинтеграции Украины // «Аргументы и факты», 2007 - № 25
14. Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми / За ред. В.П. Горбатенка– К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 332 с.

в) документи

15. ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 11.07.10 р.
16. План дій „Україна – ЄС” Європейська політика сусідства, ухвалена КМУ від 12.02.2005 р. // «Урядовий кур’єр», 2005 - № 13.
17. Послання Президента України до Верховної Ради України, Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.
18. Програма інтеграції України до ЄС, схвалена Указом Президента України від 15.09.2000 р. // «Урядовий кур’єр» 2000 - №40.
19. Угода про партнерство та співробітництво, ратифікована ЗУ від 10.11.1994 р., № 237/94-ВР // «Голос України», 1994 - №49
20. Указ Президента України Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 587/2000 від 12.04.2000) // Урядовий кур’єр, 2000 р. 16 липня.
21. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, ухвалена на Гельсінському саміті ЄС від 10.12.1999 р.

г) ресурси Інтернет

22. Представництво України при ЄС // www.ukraine-eu.mfa.gov.ua
23. Верховна рада України Комітет з питань Європейської інтеграції 

http://comeuroint.rada.gov.ua/ 

ДОДАТОК