Етика відносин між корпораціями і державою

1. Етика відносин між корпораціями і державою

 

      В теперішній час існують дві  точки  зору на проблему взаємовідносин між  бізнесом і державою, бізнесом та суспільством в цілому.  Перша з них заснована  на ідеях Р. Нозика, висказаних ним  у книзі «Анархія, держава та утопія »(1974), головною серед яких є ідея справедливості як права вільного володіння й розпорядження законно придбаною власністю. Вона розвиває класичні буржуазно-індивідуалістичні погляди на невтручання у справи бізнесу зі сторони як держави, так і суспільства,  вважаючи, що бізнес, максимально використовуючи  надану свободу, буде отримувати більше прибутку і тим самим  приносити більше користі суспільству (у вигляді більшого доходу власників акцій, підвищення  заробітної плати найманим працівникам, що збільшить добробут суспільства в цілому, а   також у вигляді благодійництва). Ця точка зору підтримується послідовниками неоконсерватизму, потужний наступ якого на ідеологію суспільства спостерігався у 80-ті роки. Однак нині більш популярна друга точка зору. Її представники стверджують, що бізнес є частиною   суспільної структури і як суспільного інституту не тільки відчуває вплив з боку суспільства і держави, але також повинен  регулюватися і контролюватися як "знизу", так і "зверху". Знизу — членами суспільства за допомогою формування суспільної думки щодо оцінки діяльності фірми та якості її продукції, використовуючи результати опитувань покупців, створення суспільних комісій та суспільств споживачів.

      Зверху  — спеціальними державними структурами, такими як Комісія з безпеки і якості продукції в США й законами (в першу чергу антимонопольним законодавством, а також законами про якість товарів які регламентують права споживачів). Виходячи з цієї точки зору і будуть розглядатися відносини між макросубєктами на вертикальному рівні.

      Взаємовплив моральних субєктів у цьому видів  відносин дуже великий. З боку держави  спостерігається тенденція контролювати корпорації за допомогою спеціальних  законів і державних структур, проте в наявності і небезуспішне  прагнення корпорацій шляхом лобіювання впливати на політику, що проводиться державою. З обох сторін явно простежуються тенденції утилітаризму, моральна  оцінка своїх дій з точки зору позитивного результату, однак в поняття  позитивного результату сторони вкладають різний зміст. Крім того, у політиці держави, направленій на підтримку життєвого рівня незаможних, хворих і людей похилого віку, перерозподіл суспільного багатства шляхом високих  податків та здійснення широких соціальних програм виразно простежуються  тенденції етики справедливості. Ця політика, втім, оцінюється неоднозначно: як позитивно, так і негативно. В останньому випадку відзначається поширення  внаслідок такої політики споживчих настроїв в суспільстві, відсутність стимулів до активної діяльності.

      У процесі державного регулювання  бізнесу можно виділити три основних напрямки:

       - регулювання діяльності корпорацій  з метою забезпечення ефективності  економіки. 

     Так, згадаємо,так, зокрема, антитрестівське  законодавство, в основі якого  лежать Акт Шермана, прийнятий ще в 1890 р., і Акт Клейтона (1914 р.), мета якого — запобігання  монополізації і угод між фірмами про ціни на свою продукцію, які встановлювалися б незалежно від ринку;

   - регулювання відносин бізнесу  і споживачів. Держава визначає  відповідальність бізнесу з метою захисту інтересів споживачів і стежить за чітким  виконанням законів, що захищають ці інтереси;

        - регулювання дій бізнесу щодо  навколишнього середовища за  допомогою таких  державних  органів, як, наприклад, агентство з охорони і захисту навколишнього середовища.

         Особливо необхідно виділити моральні аспекти відносин між корпораціями та  державами "третього світу".

  По-перше, вкладення корпорацій в економіку країн "третього світу", привнесення  власних технічних умінь і можливостей маркетингу можуть не стільки сприяти самостійному розвитку економіки цих країн, скільки поставити їх у  залежність від іноземних інвестицій і закордонних компаній. Можливості формування власної технічної інтелігенції, власного бізнесу,  кваліфікованих працівників зменшуються.Виникають ситуації, коли економіка всієї

 країни  може залежати від великої  корпорації, як, наприклад, сталося  в Нігерії. 

  Компанія United Africa створювалася тільки для виробництва пальмового масла. Однак через деякий час вона проникла практично в усі сфери виробництва.Почавши з сільського господарства і торгівлі, вона зайняла лідируючі позиції у виробництві текстилю, цукру, цементу, сигарет, пластмас і в будівництві.

  По-друге, це проблема справедливої ​​оплати праці внаслідок прагнення корпорацій платити в країнах "третього світу" за виконання тієї ж самої роботи, що і в  власній країні, набагато меншу заробітну плату.

  По-третє, це проблема прагнення корпорацій розміщувати в країнах, що розвиваються   

 шкідливі  виробництва, що забруднюють навколишнє  середовище, і потенційно небезпечні  виробництва, а також приділяти  набагато менше, ніж у власних  країнах, уваги  забезпечення  безпеки працівників та охорони  їхнього здоров'я. Моральний борг  корпорацій — слідувати  тим же стандартам безпеки, які прийняті в їх власній країні, навіть якщо закони інших країн не так жорстко їх регламентують.

  По-четверте, економічне втручання корпорацій в життя країн "третьогосвіту "внаслідок того, що можливість ведення конкурентної боротьби у корпорацій  значно вище, призводить до витіснення з ринку національних підприємств.

      По-п'яте, більшість учених вважає аморальною підтримку расистських,  корумпованих чи які проводять репресії проти  населення своєї країни  режимів. Участь сильних іноземних корпорацій посилює економічні  можливості цих режимів і тим самим сприяє їх збереженню. Аморальна, крім того, і торгівля з такими режимами товарами, які можуть бути використані як  інструменти насильства і придушення. 
 

    2.   Ділова бесіда

     Спілкування є таким процесом взаємодії людей, в якому особи, які беруть у  неї участь своїм зовнішнім виглядом і поведінкою здійснюють більш чи менш сильний вплив на вимоги та наміри, на думки, стани і почуття  один одного.

     У різних людей різні способи спілкування. У той час як одні з них, контактуючи з оточуючими, без особливих зусиль зі свого боку чи підтримують, чи просто створюють у інших людей добрий настрій, інші вносять у свої взаємовідносини з людьми напруження й провокують у останніх негативні емоції.

     Об’єктивні  відносини, в які люди змушені  вступати в процесі своєї життєдіяльності, і суб’єктивне відображення даних  відносин у вигляді думок і  почуттів (суб’єктивні відносини) складають  два основних шари міжособових відносин.

     Взаємовідносини – це специфічний вид відносин людини до людини, в якому є можливість одночасного чи відстроченого особового відношення у відповідь, а спілкування – це інформаційна і предметна взаємодія, в процесі якої проявляються і формуються міжособові взаємовідносини.

     Спілкування слід розглядати і як сторону будь-якої спільної діяльності і як особливу діяльність.

     У спілкуванні можна виділити три  взаємопов’язані сторони:

     ü комунікативна сторона полягає в обміні інформацією;

     ü інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, але й діями;

     ü перспективна сторона спілкування означає процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

    Серед індивідуальних форм ділового спілкування найбільш уживаними у бізнес-сфері є ділова бесіда та розмова по телефону.

    Ділова  бесіда

    Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. У бесіді може брати участь різна кількість співрозмовників. Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові. Залежно від кількості учасників бесіди поділяють на індивідуальні та групові.

    Індивідуальна бесіда — це діалог двох співучасників, які є значущими один для одного і прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Така бесіда сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними контакту, довіри і взаєморозуміння, а також активізації зусиль партнерів на забезпечення співробітництва та впливу в разі потреби один на одного.

    Під діловою бесідою розуміють спілкування між співрозмовниками, які мають необхідні повноваження для встановлення ділових взаємин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до них. Тобто предметом ділових бесід є, як правило, конкретна справа. Дані психологічних досліджень свідчать, що успішне проведення ділової бесіди сприяє підвищенню продуктивності праці.

    Ділові  бесіди відрізняються від тих, що ведуться у побуті, насамперед тим, що вони є цілеспрямованими комунікаціями  з попередньо запланованим ефектом  і результатом. Така бесіда спрямована на досягнення конкретного завдання і сприяє вирішенню виробничих проблем; пов'язана з необхідністю робити висновки на підставі аналізу отриманої інформації; дає змогу виробити відповідні рішення і реалізувати їх. Прикладами ділової бесіди можуть бути співбесіда під час приймання на роботу чи звільнення з роботи, при розгляді конфліктних ситуацій, обговоренні нових проектів із спеціалістами, а також бесіда з потенційним клієнтом або партнером по бізнесу. 

    Перевагу  бесіди як форми взаємної комунікації зумовлюють насамперед:

    • можливість диференційованого підходу  до предмета обговорення з урахуванням  поглядів, думок інших з метою  прийняття оптимального рішення;

    • швидкість реагування на висловлювання  співрозмовника з урахуванням внесених ним зауважень і пропозицій;

    • підвищення компетентності співрозмовників  за рахунок обміну думками;

    • усвідомлення єдності позицій у  вирішенні проблеми;

    • відчуття власної значущості при  вирішенні проблеми, отриманні результату.

    Виходячи  з аналізу літератури та практичного досвіду можна запропонувати такі правила підготовки до бесіди:

    • обрати найбільш вдалі момент і місце  для проведення бесіди і тільки після  цього домовлятися про зустріч;

    • з'ясувати все про співрозмовника, зокрема, його ставлення до ініціатора бесіди, та про рівень його моральної культури;

    • зібрати і систематизувати змістовну  інформацію, необхідну для розмови;

    • визначити мету, стратегію та тактику  проведення бесіди, скласти план розмови, виділити базові слова, ключові речення;

    • уявити собі позицію співрозмовника з цього питання та можливий перебіг  бесіди, передбачити нюанси, які  можуть вплинути на її результат;

    • створити відповідну атмосферу довіри, щоб привернути до себе співрозмовника.

    Безумовно, готуючись до серйозної бесіди, слід продумати і скласти ЇЇ план. Складання плану ділової бесіди означає створення логічно пов'язаної схеми. Починаючи бесіду краще за все поставити запитання, висловити якусь думку або констатувати конкретний факт. Для ефективного зворотного зв'язку краще починати речення зі слова "Ви...", а будь-яке твердження супроводжувати словами "Так?" або "Правильно?". Якщо співрозмовник погоджується, він дасть це зрозуміти, якщо ні, то він висловить свою думку.

      Є кілька загальновизнаних прийомів, які допомагають встановити контакт із співрозмовником і привернути його інтерес до себе:

    • прийом "ім'я людини як найкраща мелодія  для неї";

    • прийом "дзеркало ставлення" —  щирість, посмішка, виявлення поваги таін.;

    • використання компліментів співрозмовнику на тлі антикомпліменту собі;

    • прийом "уважного і терплячого слухача";

    • прийом "інтерес до життя співрозмовника, його проблем, почуттів та переживань".