Этика рыночных отношений

Говорячи про позитивну сторону етики ринкових відносин, що виражається в забезпеченні економічної ефективності стимулів і принципів господарювання ринкової системи, не сдедует забувати і про властиві їй недоліки, які є наслідком законів ринку, механізму ринкового саморегулювання. Вони викликають до життя тенденції до нестабільного розвитку економіки - інфляцію, безробіття, економічні цикли з падінням темпів росту, - а також до посилення нерівності в розподілі доходів, обмежують можливості розвитку сфери суспільних благ і послуг. Все це визначається коливаннями і нерівномірністю розвитку платоспроможного попиту різних груп населення. Звідси необхідність державного регулювання в сучасній ринковій економіці. Його масштаби, форми, сфери і т. п. значно відрізняються в різних країнах. Але скрізь вони є елементами сучасного ринкового механізму, етики ринкових відносин.

Норми етики знаходять своє місце і в соціалізації ринкової економіки. Особливість соціального характеру ринкових відносин в чистому вигляді полягає в тому, що відповідно до принципів етичного індивідуалізму та економічної свободи турбота про соціально-економічний стан індивідуума має належати до проблем, які знаходяться у відповідальності кожного. Кожен індивід має не тільки право на вільний вибір професії, ведення підприємницької та трудової діяльності, але і зобов'язаний сам піклується про своє "місце під сонцем". Економічна свобода примушує робити свій вибір з відповідальністю, а економічний примус (ринок, як правило, стимулює більш високою винагородою тих, хто є носієм більш ефективної праці) визначає ступінь такої відповідальності в залежності від конкретних умов життєдіяльності кожного індивіда. Для всіх зайнятих на ринку праці значення етики механізму конкуренції полягає в тому, що вона впливає на ефективність праці, стимулює зниження витрат виробництва і цін, поліпшення якості товарів. Звідси соціальні основи ринкової економіки.

Разом з тим існує багато випадків, коли ринковий механізм не дозволяє вирішити етичні і соціальні проблеми і ринкова форма організації економіки стає загрозою розвитку суспільства. У першу чергу це стосується груп населення, які в силу різного роду причин не в змозі задовольнити свої життєві потреби через ринкові механізми. Хворі, люди похилого віку, діти і т. п., не володіючи відповідною власністю, не отримують ринкового доходу. Не одержують його і безробітні, які займають значне місце в країнах ринкової економіки. І оскільки ринковий лад забезпечує дохід тільки учасникам ринку, то з точки зору моральності ринок аморальний по відношенню до зазначених груп населення. З іншого боку, ринок об'єктивно не в змозі бути іншим: дана група населення не є його суб'єктом. Ця корінна особливість ринкової економіки, що виключає з економічної діяльності значні частини населення, свідчить про цинізм у цій економіці. Таким чином, ринкові відносини - в один і той же час благо і загроза: благо для його учасників і соціальна загроза для ринково неспроможних груп населення, які внаслідок цього потребують спеціальної соціальний захист і забезпечення.

Соціальний захист та забезпечення в умовах ринкових відносин необхідні ще й тому, що ринок не здатний зняти соціальну напругу в суспільстві, так як у багатьох випадках сам виступає його причиною. Тому необхідні державні інститути, які взяли б на себе усунення недоліків, пов'язаних з функціонуванням ринку та компенсували б його нездатність бути моральним по відношенню до всіх членів суспільства. Соціальність ринкової економіки як єдність дії ринкових сил і державної активності відповідає трьом основним принципам: принципу соціального вирівнювання, принципу матеріального вирівнювання, принципу соціального забезпечення, кожен з яких втілюється в реальні форми свідомої організації соціального ладу конкретного типу ринкової економіки.

Таким чином, соціальний характер ринкової економіки є дуалістичність. Він об'єднує вимога до продуктивної праці всіх, хто цю задачу об'єктивно може вирішити, з зобов'язаннями спеціальних державних інститутів до соціального вирівнювання та соціальної підтримки тих, хто не може забезпечити собі умов повноцінного життя. Це є ще однією формою прояву етики ринкових відносин.

Підсумовуючи сказане, слід підкреслити, що за своєю об'єктивною природою ринкові відносини несуть в собі етичні засади, які відкидають принципи утриманства і зловживання владою. Однак, по-перше, суб'єкти ринкових відносин своїм діловим поведінкою вносять такі зміни в ринковий механізм, який набуває у багатьох випадках риси аморальності, які проявляються як на мікрорівні економіки, так і на її макрорівні. Аморальне поведінка суб'єктів ринку знаходить своє вираження у виникаючих щодня економічних злочинах та економічної експлуатації, в жадібності та егоїзмі підприємців, в що має місце несумлінне прийнятті народногосподарських рішень політиками.

Найбільш гостро ці проблеми виникають тоді, коли моральну поведінку суб'єктів ринку вступає в протиріччя з цілями короткострокової максимізації прибутку в діяльності компанії. Працюючи на короткострокову перспективу, ринок завжди повертається своєї аморальної стороною. Безліч прикладів тому дає економіка перехідного до ринку періоду, коли погоня за підвищенням прибутку в короткостроковому періоді призводить до фактичного закриття підприємств в масовому порядку, зубожіння мас вкладників, негативно впливає на економічний стан суспільства, підриває саму ідею ринкових перетворень.

По-друге, моральні проблеми етичних відносин виникають тоді, коли ринок виявляється недієздатною. Проте обмежені можливості ринку доповнюються в країнах з розвиненою ринковою економікою цілеспрямованою діяльністю держави, яка прагне компенсувати ринкові недоліки і бере на себе захист моральних ідеалів суспільства. Свідченням тому є діяльність держави щодо створення правового поля, в якому функціонують господарюючі суб'єкти та індивіди, по соціальному захисту та забезпечення своїх громадян, з організації надання суспільних благ і т. д. Серед моральних проблем, які найбільш часто доводиться вирішувати державі, доповнюючи ринковий механізм , мають місце проблеми економічного зростання, який пов'язаний з негативним впливом на навколишнє середовище, проблеми фінансування дефіциту державного бюджету, проблеми оподаткування та монетарного регулювання, надання суспільних благ, проблеми зайнятості та ін Їх рішення залежить від компетентності суб'єктів економічної політики, значну частину з яких вибирають самі члени суспільства і звідси відповідну їх менталітету.

Таким чином, для етики ринкових відносин характерні, з одного боку, об'єктивна основа у вигляді реально складаються економічних виробничих відносин і системи ринкового саморегулювання, а з іншого - суб'єктивна цілеспрямована діяльність держави за висловом об'єктивних моральних потреб. Взаємодія цих двох сторін забезпечує еволюцію етики ринкових відносин в напрямку соціально-економічного прогресу і тим самим поступальний зміна в обліку інтересів кожного індивіда і суспільства в цілому, без чого стає неможливим подальше цивілізаційний розвиток.