— вихід на пенсію; 

— звільнення колективні й індивідуальні, так званий необхідний оборот робочої сили (заклик в армію, вступ до навчальних закладів з відривом від виробництва, обрання в органи державної влади, перехід на інші підприємства, переїзд до місця проживання чоловіка або дружини); 
— зміна службового становища або перехід на інші посади; 

— закінчення строку контракту (трудової угоди) з фіксованим терміном дії; 

— зайвий оборот робочої сили або плинність кадрів із причин, не передбаченим законом і пов'язана з особистістю працівника. До них належать звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат); 
— за прогули й інші порушення трудової дисципліни, у зв'язку з рішенням судів. 

      При високій плинності кадрів  обов'язково визначають її негативні 

наслідки на основні показники роботи підприємства.

      При аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно 

проаналізувати  також оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили 

впливає на продуктивність праці, використання робочого часу і  т.д. 

       Оборотом робочої сили називається зміна складу кадрів в результаті 

прийому на постійну роботу і звільнення працівників. 

       Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку 

спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю, 

коефіцієнти плинності  кадрів і постійності персоналу).  

    При визначенні коефіцієнта плинності не включають: вибулих на пенсію, в 

армію на навчання, оформлення по переводу на інші підприємства. 

                             Аналіз використання робочого часу

 

      Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

      Основним  джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична  форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)». Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії, самофотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах і на дільницях).

      Аналіз  використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:

      виявлення втрат робочого часу;

      виявлення непродуктивного використання робочого часу.

      Використання  робочого часу для всіх категорій  робітників аналізується за допомогою  таких двох показників:

      середня кількість днів, відпрацьованих одним  робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

      середня тривалість робочого дня (зміни).

      Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

      Тривалість  робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

      Повноту використання трудових ресурсів можна  оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин  одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

      Величина  фонду робочого часу (Фр.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості  відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

      Фр.ч =ЧР х Д х Т.

      Наявність надурочних годин роботи певною мірою  компенсує втрати робочого часу, оскільки випуск продукції збільшується. Але це не впливає на показник годинної продуктивності праці, бо одночасно зі збільшенням випуску продукції збільшуються й затрати праці.

      Під час проведення аналізу слід звернути особливу увагу на внутрішньозмінні простої. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями обладнання, машин і механізмів, браком сировини і матеріалів, низькою трудовою дисципліною.

  Аналіз використання  фонду робочого  часу

         Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю

відпрацьованих  днів і годин одним працівником за аналізований період, а

також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз

проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому

підрозділу і  в цілому по підприємству (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Використання

трудових  ресурсів підприємства

 

         Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників,

кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік та

середньої тривалості робочого дня:

 ФРВ = ЧР * Д * П

     На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менше

планового на 16 350 ч, в тому числі за рахунок зміни:

 а) чисельності робітників

 D ФРВ _ЧР = (ЧР _Ф - ЧР _ПЛ) * Д _ПЛ * П _ПЛ = (164-160) * 225 * 7,8 = +7020 ч;

 б) кількості відпрацьованих днів одним робітником

 D ФРВ _Д = ЧР _ф * (Д _ф - Д _ПЛ) * П _ПЛ = 164 * (215-225) * 7,8 = -12 792 ч;

 в) тривалості робочого дня

 D ФРВ _П = ЧР _ф * Д _ф * (П _ф - П _ПЛ) = 164 * 215 * (7,5 - 7,8) = -10 578 ч.

        Як видно з наведених даних, наявні трудові ресурси підприємство

використовує  недостатньо повно. У середньому одним робітником

відпрацьовано по 215 днів замість 225, через що надпланові цілоденні втрати

робочого часу склали на одного робітника 10 днів, а  на всіх - 1640 днів, або 

12 792 год (1640 * 7,8). Істотними є і внутрізмінні  надпланові втрати 

робочого часу: за один день вони склали 0,3 год, а за всі відпрацьовані дні

усіма робітниками - 10 578 ч. Загальні втрати робочого часу - 23 370 год (12

792 + 10 578), або  8,8% (23 370 / 264 450).

       Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу

зіставляють дані фактичного і планового балансу  робочого часу (табл. 2.2.).

 Таблиця 2.2. Аналіз використання

 фонду робочого часу, дні

 

Втрати можуть бути викликані різними об'єктивними  і суб'єктивними 

обставинами, не передбаченими планом: додатковими  відпустками з дозволу 

адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою 

працездатності, прогулами, простоями через несправність обладнання,

машин, механізмів, через відсутність роботи, сировини, матеріалів,

електроенергії, палива і т.д. Кожен вид втрат аналізується більш детально,

особливо ті, які залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з

причин, що залежать від трудового колективу, є резервом збільшення

виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних  вкладень і 

дозволяє швидко отримати віддачу.

  У моєму прикладі більшість втрат [(492 + 197 + 656) * 7,8 + 9840 = 20 330 ч]

викликана суб'єктивними  факторами: додаткові відпустки  з дозволу 

адміністрації, прогули, простої, що можна вважати  невикористаними 

резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначно

вивільнення 11 працівників (20 330:1755).

    Істотними є на даному підприємстві і непродуктивні витрати праці, які

складаються з  витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої

продукції та виправлення  шлюбу, а також у зв'язку з відхиленнями від 

ехнологічного процесу. Вони складають 1640 годин.

      Скорочення втрат робочого часу - один з резервів збільшення випуску

продукції. Щоб  підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ПРВ) з

вини підприємства помножити на планову середньогодинну  вироблення

продукції:

 D ВП = ПРВ * ЧВ _ПЛ = (20 330 + 1640) * 284,9 = 6259,2 тис. грн.

  Після вивчення екстенсивності використання трудових ресурсів потрібно

проаналізувати  інтенсивність їх праці.