Аналіз та шляхи підвищення продуктивності праці

                  Освіта насправді дає корисні знання і зрештою підвищує продуктивність праці. Але вона також виконує і функцію сигналу. Наприклад, багато фірм вимагають, щоб їхні менеджери мали ступінь магістра. Перша причина полягає в тому, що магістри бізнесу вивчають економіку, фінанси та інші предмети. Але існує ще інша причина: щоб отримати ступінь магістра, необхідні інтелект, дисципліна, працездатність, а люди з такими якостями дуже продуктивні.

5) Серед  організаційно-економічних факторів  підвищення продуктивності праці  окреме місце посідають умови  праці – сукупність факторів  виробничого середовища, що впливають на здоров'я людини, її працездатність, результати її праці.

               Умови праці суттєво впливають на ставлення людини до праці, морально-психологічний клімат у колективі, його стабільність. З часом умови праці зазнають значних змін. З одного боку, це пов'язано зі скороченням частки ручної і фізичної праці та робіт, що виконуються в несприятливих умовах, з іншого — з появою нових виробництв, технологічних процесів, речовин, матеріалів, видів енергії і т. ін.

                Перехід до ринкових відносин вимагає збільшення засобів, спрямованих на створення безпечних технологічних процесів, машин і обладнання, ефективних форм організації праці і виробництва і на цій підставі скорочення затрат на компенсацію несприятливих умов праці. Головним при розв'язанні цих завдань має бути не стільки економічний, скільки соціальний ефект.

                Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту.

                Підвищення продуктивності праці може досягти за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми. Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів.  
 

5. Державна участь  щодо управління  ефективністю праці

              Можна стверджувати, що в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні відбуваються негативні процеси, які характеризуються роз-балансованістю між оцінкою праці та ефективністю економічної діяльності. Такі тенденції стримують піднесення національної економіки, оскільки мають ознаку не коригованих процесів на ринку праці та, зокрема, недосконалого управління ефективністю праці без безпосередньої участі держави.

              За таких умов потрібно розробити концептуальний механізм управління працею з метою мобілізації трудового потенціалу до підвищення ефективності праці на всіх рівнях: від локального до національного. З огляду на це за своєю метою концепція удосконалення механізму управління ефективністю праці повинна ґрунтуватися на:

             - внесенні змін до чинного законодавства із визначенням терміна "ефективність праці";

             - впровадженні ефективних методологічних розробок під час зміни у чинному законодавстві за участю вчених та науковців;

             - удосконаленні механізму взаємодії на всіх рівнях національної економіки між усіма сторонами соціально-трудових відносин щодо досягнення збалансованості між ефективністю праці та її оплатою на засадах підвищення відповідальності працедавців за своєчасну та у повному обсязі виплату заробітної плати – як заходу відтворення її стимулювальної функції та підвищення рівня захисту прав найманих працівників.

                Запропоновані концептуальні підходи щодо підвищення ефективності праці в Україні повинні бути впроваджені за безпосередньою участю держави. Втручання держави у соціально-економічні процеси дасть змогу підвищити ефективність праці, створити умови для ефективного використання робочої сили та удосконалити контроль за справедливою винагородою праці.

Висновок

              Отже, продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Для економіки України необхідні якісні зміни у професійній підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері економічних знань.

             Оскільки продуктивність праці охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, то управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння різних служб у створенні обсягів виробництва. Головним ресурсом підприємства є праця людини, завдяки якій відбувається процес виробництва життєвих благ для кожної людини та для суспільства загалом. Отже, продуктивні сили - це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення природних ресурсів відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони є провідною ланкою суспільного способу виробництва, а їх рівень -- загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії тощо.            Підвищення продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого в продукті робочого часу. Економічне зростання без живої праці практично неможливе, але залежно від наукової та технічної озброєності праця може бути більш або менш продуктивною. Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо зменшити витрати на виробництво. 
 
 

Перелік використаної літератури 

1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В.  Економіка підприємства: навч. посібник  для студентів економічних спеціальностей  вищих навчальних закладів І  - ІV рівнів акредитації. Друге  видання, виправлене і доповнене  - К.: "Каравела"; Львів: "Новий  світ - 2000", 2004. - 298 с.

2. Бойчик І.М  „Економіка підприємства", підручник  Київ, Атіка, 2002.

3. Дзюбик С.  Д., Ривок О. П. Основи економічної  теорії. -- К.: Основи, 1994. -- 297 с.

4. Економіка,  організація і планування промислового  виробництва/В.І. Виборнов, Ф.П. Висюлін,  Н.А. Лисицин та ін.; Під ред.  Н.А. Лисицина. - Мн.: Виш. шк., 1995. - 446 с.

5. Економіка  підприємства : Під ред. проф. О.И.  Волкова и доцента О.В. Девяткіна. - 3-е вид., 2002. - 601 с

6. Економіка  підприємства / За ред. С. Ф.  Покропивного. -- К.: КНЕУ, 2000.

7. Економіка  підприємств / За ред. В. П.  Вихруща, П. С. Харіва. -- Те-

рнопіль, 1999.

8. Економіка  підприємства : Підручник для економічних  вузів : 2-е вид., Мн.: БГЭУ, 2000. - 475с.

9. Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська