Аналіз тіньового сектору економіки

      При вивченні функціонування економіки  в часі виявлено, що поєднання в  різних комбінаціях чинників, які зумовлюють виникнення явища тіньової економіки, призводить до її неоднакових масштабів. Через прихований характер тіньової економіки (ухилення від обліку, контролю та реєстрації) можливості оцінювання масштабів цього явища досить обмежені. Значні обсяги тіньової економіки зменшують надійність офіційної статистики (рівень безробіття, доходи, видатки), тому, програми та окремі заходи з боку влади, побудовані на таких хибних даних можуть не мати високої ефективності або втратити її взагалі.

Таблиця 1 Показники рівня тіньової економіки в Україні [11].

      Помітно, що державний оптимізм стосовно економічних загроз з боку тіньових операцій значно зріс у 2008р. Тоді він навіть коливався нижче критичної відмітки у 30-відсотковій межі й це може бути окремою темою для роздумів щодо розуміння урядом економічних реалій. Помітно також, що у період з 2003 до 2007рр. показник тінізації економіки у один й той же рік не співпадає сам із собою!? Наприклад, розбіжність 2003 року становить 11 відсоткових пунктів, у 2004 році - 8; 2005року - 4; 2006 - 5. Це свідчить про те, що навіть у такому простому питанні, як підготовка звітних документів, у чиновників немає чіткості. Хоча підрахунок обсягів тіньової економіки є непростим завданням, оскільки, тіньові дільці не зацікавлені у декларуванні власних доходів, а держава, що уражена корупцією, не має бажання витягати їх з тіні, при цьому існують ефективні методи оцінки, які спираються на дані про витрати робочої сили, обсяги готівки, електроенергії, вантажоперевезень тощо.

      Декілька  останніх досліджень засвідчують, що країни із складним регуляторним полем мають  значну за обсягами тіньову економіку. Так, експерти, що проаналізували стан справ у 84 країнах з перехідною економікою, стверджують, що підвищення на один пункт індексу, який оцінює жорсткість регуляторної політики у тій чи іншій країні, призводить до 10-відсоткового збільшення обсягу тіньової економіки. Спробуємо застосувати це припущення для України. Індекс свободи українського бізнесу 2002 року за даними Нeritage становив 55 а у 2007 році - 44 (погіршення  на 11 пунктів індексу). ВВП України у 2002р. дорівнював 229 мільярдів доларів. Якщо припустити, що обсяг тіньової економіки у цей рік становив 45% від ВВП, використовуючи дані Міністерство економічно розвитку і торгівлі, які на цю дату приблизно співпадають з міжнародною оцінкою, ми отримуємо 103 мільярди доларів.

      Негативний  вплив від погіршення регуляторного  середовища з 2002 по 2007 роки, як було зазначено, становить 11 пунктів і дає зростання  на 110% для обсягу тіньового сектору. Використовуючи ці дані, визначаємо, що 2007 року обсяг тіньової економіки становив приблизно 216 мільярдів доларів і, відповідно, 60,2% ВВП України (2007 року ВВП України становив 359 мільярдів доларів). Дослідження професора Фрідриха Шнайдера (університет Лінц, Австрія), яке було проведено 2007 року з використанням методів DYMIMIC та Оцінки грошового обігу, свідчать, що Україна 2004 року мала тіньову економіку в обсязі 54,9%, а у 2005 - 55,3% ВВП. Тому, оцінка у 60% ВВП для 2007 року, що наведена вище, не виглядає фантастичною. Також, приймаючи за серйозний фактор впливу на тіньовий сектор як рівень готівки поза банками в Україні, отримуємо додатковий аргумент для підтвердження гіпотези про зростання "тіні"[11].

3. Позитивні та негативні наслідки існування тіньового сектору.

      Розуміння природи і закономірностей функціонування суб'єктів господарювання, чиновників, фізичних осіб у тіньовій економіці потребує виявлення наслідків її функціонування. Ці наслідки можуть мати як позитивний, так і негативний вектор спрямованості впливу на економіку.

      До  позитивних наслідків варто віднести, по-перше, певну стабілізуючу роль позалегальної  економіки. Вона особливо була характерна для економіки дефіциту і зберігається у перехідних економіках. Ця стабілізуюча роль була особливо очевидною в умовах централізованої економіки. "Той попит, що не може задовольнити "перша економіка", створює всепоглинаючий ринок для продукції і послуг у сфері "тіньової" економічної діяльності". Однак стабілізуюча роль позалегальної економіки зберігається і при переході легальної на ринкові рейки. Аналіз свідчить, що значні розміри позалегального сектора в країнах, що розвиваються, дозволяють їм легше переносити спади виробництва і кризові явища на світових ринках. У період кризи позалегальний сектор здатний зберегти зайнятість на колишньому рівні за рахунок скорочення рівня оплати праці, адже в основі функціонування позалегального підприємства лежить відтворення соціальних зв'язків (сімейно-родинних, кланових, національних) [12].

      Існування позалегального сектора дозволяє реалізувати підприємницький потенціал, що залишається незатребуваним завдяки високим витратам доступу до легального ринку. "Фактом є те, що легальна система ніколи не дозволяла використовувати величезну енергію і талант позалегальних і навіть легальних підприємців" [9]. На основі аналізу літературних джерел та практичного досвіду виявлено позитивні наслідки позалегальної економіки подано в табл. 2.

      Таблиця 2 Позитивні наслідки існування позалегальної економіки

      Однак, існування двох секторів економіки, легального і позалегального, здійснює і негативний вплив на соціально-економічний розвиток держави, його інституціональну структуру, психологічну атмосферу серед населення. Через невигідність технічного переозброєння у позалегальному секторі гальмується технічний прогрес і в цілому знижується продуктивність праці. Через обмеженість коштів скорочується обсяг інвестицій (інвестуються тільки ресурси тієї або іншої соціальної структури). Відсутні гарантії для зовнішніх стосовно даних соціальних структур інвесторів. Збільшується податковий тягар на економічних суб'єктів, які залишаються ще в легальному секторі: витрати наданих державою послуг розподіляються на менше число платників податків. Дана ситуація спонукає до переходу у позалегальний сектор і тих, хто до останнього часу коливався - ціна підпорядкування закону стає непомірне високою.

     Результатом стає колапс легального сектора - у  ньому залишаються лише великі підприємства, які не можуть цілком піти "у тінь". Крім того, існування позалегальної економіки робить неефективними будь-які заходи для проведення послідовної макроекономічної політики: вона будується на основі свідомо неадекватних індикаторів і макроекономічних показників. Негативні наслідки позалегальної економіки подано в табл. 3.

                                                         Таблиця 3 Негативні наслідки існування позалегальної економіки [13] 

4. Заходи  протидії тіньової економічної  діяльності.

     Щодо  напрямів удосконалення економічного механізму державної протидії тіньовій діяльності, то формування економічного механізму на державному рівні, забезпечення виконання певних функцій його компонентів є головною запорукою успішної боротьби з тіньовою діяльністю. Основою економічного механізму є концепція легалізації тіньової економіки, складовими якої є концепція фінансової безпеки та концепція методології моніторингу відмивання брудних грошей, щорічні програми заходів боротьби з тіньовою економікою, нормативно-правові, методичні й організаційні матеріали. Тому правове регулювання тіньового сектору повинно бути орієнтовано на два основних напрями:

     1) боротьба з порушенням закону в органах державної влади;

     2) прийняття мір, що направлені на переведення в легальний сектор тіньового капіталу.

     Вирішення цієї проблеми потребує не тільки адміністративних заходів. Лише забезпечення політичної, економічної, фінансової, нормативно-правової стабільності, інвестиційної привабливості країни здатне кардинально вплинути на ситуацію, що склалася.

     Пропонуються  наступні заходи :

1. амністія - сукупність адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на повну чи часткову легалізацію фінансових ресурсів тіньового ринку та господарських процесів, що раніше вважалися незаконними, а також помилування осіб, які здійснили правопорушення з метою зменшення оподатковуваної бази чи відмови від сплати податків. Вона дозволить легалізувати капітали, повернути їх до країни, стимулювати амністованих бізнесменів працювати з повним дотриманням податкового, валютного, кримінального законодавства. Проте, амністія має і негативні сторони. Адже не можна амністувати капітали, нажиті злочинним шляхом, оскільки держава, йдучи на такий крок, визнає своє безсилля у боротьбі з тіньовою економікою правовими засобами. До того ж амністія буде кроком, очевидно несправедливим стосовно законослухняних громадян.
2. „система пилисосу” - засіб залучення в економічний оборот доларів, що зберігаються у “панчохах”, що передбачає дозвіл оплачувати коштовні покупки доларами, не декларуючи їх походження та відкриття всім громадянам валютних рахунків, і дозволу до вивезення лише знятої з них валюти (за банківською довідкою). Валюта з “панчохи” може бути продана за допомогою обмінних пунктів, а купівлю валюти в них пропонується заборонити. Тобто відбувається “вимивання” валюти, вона інкасується — і починає працювати на економіку.
3. створення системи гарантій на банківські вклади (для призупинення втечі капіталу) на зразок тих, що існують в розвинутих країнах світу. Це стимулювало б внески у вітчизняну банківську систему замість вивезення коштів за кордон.
4. відкриття на території країни філіалів великих зарубіжних банків з визнаною репутацією – для легалізації “сірого” капіталу[1, c.12-15].