Діагностика резервів росту продуктивності праці

     Шукаючи й аналізуючи резерви, необхідно  також враховувати їх класифікацію за різними ознаками (див. параграф 11.3), щоб не обійти увагою жоден з можливих факторів підвищення продуктивності праці. Слід ще раз підкреслити, що значні резерви зростання продуктивності праці приховані не лише в процесі безпосереднього виробництва, а й у процесі його організації та управління.

     Розробляючи план використання резервів підвищення продук тивності праці, необхідно забезпечити узгодження цілей та завдань про грами. Для цього потрібно коротко і чітко сформулювати цілі, проран-жувати їх залежно від значення і черговості в часі. План повинен та кож включати конкретні заходи з реалізації встановлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці заходи. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розроблення критеріїв результативності програми, підрахунок очікуваного економічного ефекту від упроваджен ня передбачуваних заходів. На кожен пункт плану мають бути визна чені термін виконання та відповідальні виконавці.

     Розроблення систем мотивації працівників до досягнення за планованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер завжди мусить пам'ятати, що для успіху спра- ви слід намагатися зблизити аж до ідентифікації цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівників. Тобто в конкретному випадку виграш від підвищення продуктивності праці повинен поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнен ня, і працівником, який його досягнув. Працівники повинні зазда легідь знати, як заплановані результати щодо зростання продуктив ності праці відіб'ються на реалізації їх особистих професійних інте ресів.

     Контроль  за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових етапах, ще до того, як вони стануть надто складними. Вихідним моментом процесу контролю є встановлення кон кретних, обмежених у часі цілей, які можна виміряти. У процесі контро лю порівнюються фактичні й задані показники продуктивності праці або їх складові, визначається масштаб допустимих відхилень. При значно му відхиленні менеджер приймає рішення про регулювання системи. Слід пам'ятати, що контроль у будь-якій справі потрібен лише для того, щоб сприяти досягненню цілей. Надмірний, невдало продуманий конт роль може дати небажані наслідки, зокрема спрямувати зусилля праців ників на задоволення вимог контролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи контроль, важливо приділити увагу зворотному зв'язку, реаль ності вимог, заінтересованості працівників, економічності контролюючих систем.

     Вимірювання й оцінювання впливу реалізованих заходів на зрос тання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити й порівня ти ефективність їх упровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Як і на першому етапі, найважливішим завданням еко номіста тут є використання всіх можливих прийомів і методів для за безпечення достовірності і порівнянності показників. Визначивши най ефективніші напрямки роботи щодо підвищення продуктивності, необхідно прийняти відповідні мотивуючі рішення і надалі зосередити увагу саме на цих напрямках.

     Отже, управління продуктивністю праці --це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяль ності і будь-якого  масштабу, якщо вони планують досягти  успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від грамот ної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська. Конспект лекцій.— Одеса 2004р.
2. Гетьман О.О. Економічна діагностика. Дніпропетровськ: ДУЕП, 2004. – 78 с.
3. Євдокимова Н. М., Кірієнко А. В. Економічна діагностика: Навч. -метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. — 110 с.