Дефіцит державного бюджету, економічна характеристика та шляхи скорочення

      жодного року, жодні розділ і стаття не були виконані у відповідності до запланованих показників.

Т а б л и ц я 1. Фактичні дати бюджетного процесу

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки вона тільки трансформується в ринкову. Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування інфляції, стабілізацію грошово-кредитної системи.

При розробці стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом необхідно керуватися наступним:

      бюджетний дефіцит – зло, але ще більшим злом для економіки і фінансів країни є мниме його усунення шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість “лікування” економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче.  Так, наприклад, “нинішній бездефіцитний бюджет України зводиться на так називаній касовій основі. Це значить, що якщо бюджетом передбачено одержати 33,433 млн. грн. доходів, то і витрати будуть відбуватися винятково в межах засобів, що надійшли.  Проте це абсолютно не виходить, що бездефіцитність касова перетворюється в бездефіцитність реальну, коли усі видатки відповідають реальному споживанню бюджетних секторів”[3] ;

      баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних прибутків над видатками не варто розглядати в якості невід'ємною рисою здорової, що динамічно розвивається економіки.  Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит;

      для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту.  Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима.  Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів;

      для подолання бюджетного дефіциту необхідно “лікування” самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.

Наслідком реальної незбалансованості бюджету стали: бюджетні взаємозаліки, система бюджетного планування і безліч інших факторів.  Але розробка і послідовна реалізація мір, спрямованих на збільшення прибутків бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, будуть сприяти її поверненню на шлях соціально-економічного розвитку і процвітання.

“Бездефіцитність бюджету – абсолютний, необхідний і неминучий принцип бюджетної політики України.  Будь-які відхилення від такої політика чреваті серйозними потрясіннями в суспільстві, геть-чисто відтинають можливість видужання.  Закривати очі на існуючі бюджетні проблеми не просто не припустимо, а злочинно.  Прийдеться зняти білі рукавички, виконати не просту і не дуже приємну роботу з приведення видатків у відповідність із прибутками бюджету України.  Іншого шляху просто не існує.

На жаль, в Україні існує ілюзія, що затвердження бездефіцитного бюджету працює або повинно працювати автоматично, тобто призводити видатки до  реального споживання .  Це працює в Америці, у Європі.  Але не в Україні. В Україні вважається ознакою доблесті спожити більше чим можна. Це уже ввійшло в звичку, стало невід'ємною рисою нашого повсякденного життя”. [4]

Список використаної літератури:

      “Макроекономіка” Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз / К.: “Основи”, 1995.

      “Мікроекономіка і макроекономіка” за заг. Редакцією Світлани Будаговської / К.: “Основи”, 1998

      “Финансы” под редакцией профессора В.М. Родионовой / Москва: “Финансы и статистика” 1995

      “Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка / К.: “Вища школа” – “Знання” 1997

      “Макроекономіка” за ред. А.Г. Савченка / К.: “Либідь” 1995

      “Экономика”: учебник / Под ред. А.С. Булатова. М., 1994

      “Фінанси України”, 1999-2000

      “Зеркало недели” 2000 р.

      Закон України “про Державний бюджет”

      “Бізнес” газета / 2000 р.

22

[1] Лебеда Г.Б., кандидат економічних наук; “Фінанси України”, 3’2000

[*] Субвенції з державного бюджету України спрямовуються в місцеві бюджети на конкретні програми і не можуть бути використані на інші цілі. Кошти, що виділяються з державного бюджету України для фінансування видатків місцевих бюджетів, що не покриваються доходами, є дотаціями.

[2] До травня 1993 емісійні кредити НБУ уряду надавались автоматично. Саме тому 1992 рік був першим роком гіперінфляції в Україні. З червня 1993 року обсяг кредитів уряду не може перевищувати відповідну межу, що встановлюється парламентом. Згідно із Законом України про Державний бюджет граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2001 року встановлюється в розмірі 25.710.517,1 тис. гривень. А граничний розмір державного зовнішнього боргу України на 1 січня 2001 року встановлюється в сумі, еквівалентній 12.492.214,3 тис. доларів США.

[3] Віктор Пензеник, “Зеркало недели” №13 2000 р.

[4] Віктор Пензеник, “Зеркало недели” №13 2000 р.