Економічне районування, його стан та методи вдосконалення

      

 КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра______________________________________________________________           

“Отримано”

Реєстраційний номер №____

від “__”____________200_ р.

“Відправлено із зауваженнями”

Реєстраційний номер №____

від “__”____________200_ р.

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни ____________________________________________________

 на тему “________________________________________________________”

Виконав(ла)

Студент (ка)_____ курсу,                                       групи___________________

_________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Перевірив:

__________________________________________________________________

(оцінка, дата, підпис викладача)           (прізвище, ім’я, по батькові викладача)

 

 

 

 

Адреса університету:                               Адреса для повідомлення результату 

69002, м. Запоріжжя,                                 контрольної роботи студента:

вул. Жуковського, 70-б                            _______________________________

Тел. 63-99-73                                             (індекс, населений пункт, вулиця, будинок, квартира)

                                                                                                                                                                                              

                                                                  телефон: ____________________________

 

М. Запоріжжя

200_р.

 

 

 

 

 

 

 

2

                                                                                                                                          

Зміст                                                                   

Вступ………………………………………………………………………….…….3

I Економічне районування, його стан та методи вдосконалення………………………………………………………..……….……4

1. Сутність, критерії  та принципи економічного районування…………………………………………………….…………..………4

2. Територіальна організація  продуктивних сил України………………………………………………………………….………….7

3. Наукові методи аналізу  розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів……………………………………………….............................10

II Практичні завдання ……………………………………………………………12

Висновки…………………………………………………………………………..13

Література…………………………………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                  

                                                                                                                                                   3

 Вступ

Контрольна робота розкриває  наступну тему: “Економічне районування, його стан та методи вдосконалення”.

Контрольна робота виконана принтерним способом на 14 аркушах паперу формату А4. В контрольній роботі використано 6 літературних джерел.

Контрольна робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, практичних завдань, висновків та списку використаної літератури.

У теоретичній частині  контрольна робота розкриває сутність, критерії та принципи економічного районування; наводиться територіальна організація продуктивних сил України такими вченими географами, як В.А. Поповкін, М.Д. Пістун, Ф.Д. Заставний, Радою по розвитку продуктивних сил НАН України, а також згідно із Законом України "Про концепцію державної регіональної економічної політики"; розкриваються наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівнів економічного розвитку регіонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                   4

 I Економічне районування України, його стан і необхідність

1. Сутність, критерії  та принципи економічного районування 

Економічне районування - це науковообґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Основною ланкою при  економічному районуванні виступає економічний район.

Економічний район - це географічне  цілісна територіальна частина  народного господарства, яка має  свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішньо-економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці.

Він розглядається як цілісна складна територіальна  система продуктивних сил, що виступає складовою частиною господарського комплексу країни і виконує певну функцію.

Об'єктивними умовами  виділення і розвитку економічних  районів виступають наявні природні ресурси, чисельність населення, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території та спеціалізація виробництва. В процесі економічного районування враховуються національно-побутові та соціально-культурні особливості населення, географічні умови, засоби зв'язку, шляхи сполучення та ін.

До основних районоутворюючих факторів належать також найбільші  міста та великі регіональні й індустріальні центри країни. Кожне місто як економічний центр впливає на навко¬лишню місцевість. Так забезпечується зв'язок центру з периферією економічного району.

Практичне значення економічного районування заключається в тому, що воно в принципі повинно сприяти більш по¬вному використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності виробництва, раціональному управлінню народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях.

У практиці економічного районування виділяються такі критерії територіального поділу продуктивних сил:

1) економічний район  має бути великою економічно-цілісною  територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації;

 

                                                                                                                                                   5

2) розміри території  великих економічних районів  повинні відповідати вимогам  скорочення перевезень масових вантажів у межах району;

3) економічний район  повинен являти територіальну  єдність; 

4) на території економічного  району повинен бути сформований потужний народногосподарський комплекс;

5) при виділенні економічного району повинно враховуватись економіко-географічне положення території;

6) до складу великих  економічних районів повинні  повністю включатись території  адміністративних областей, районів  без порушень їх меж. 

При виділенні економічних  районів враховуються такі основні  принципи:

- принцип економічної доцільності, який основується на тому, що кожен економічний район є спеціалізованою територіальною частиною єдиного народногосподарського комплексу країни із певним комплексом допоміжних і сервісних виробництв. Спеціалізацію району визначають ті галузі, у яких витрати праці і засобів на виробництво продукції будуть найменшими, або виробництво певних видів продукції можливе там лише з причин природного фактору, або наявності корисних копалин. У виділених районах територіальна організація господарства повинна сприяти досягненню найвищого економічного ефекту. Часто для досягнення певної мети доводиться користуватися методом економічного заохочення - надання субсидій, встановлення прийнятних цін та ін.;

- принцип об'єктивності  районоутворення, що означає виділення об'єктивної, суспільне цілісної території, яка розглядається як територіальна система продуктивних сил з міцними внутрішніми зв'язками;

- принцип перспективності  розвитку господарського комплексу,  що дозволяє прогнозувати структуру  виробництва, розвиток системи розселення, нові напрямки виробничої спеціалізації в результаті освоєння нових територій, сировинних баз, формування центрів господарської діяльності;

- принцип комплексності  розвитку всіх функціональних  ланок, що передбачає раціональну систему внутрішніх зв'язків і пропорційність між сферами людської діяльності;

 

 

                                                                                                                                                   6

-принцип єдності економічного районування і політико-адміністративного устрою держави. На основі цього принципу адміністративні одиниці одночасно розглядаються як економічні райони нижчого ієрархічного ступеня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                   7

2. Територіальна організація  продуктивних сил України 

До встановлення незалежності в Україні економічне районування  ґрунтувалося на інтересах СРСР. Тоді територія нашої держави умовно була поділена на 3 економічні райони: Донець-ко-Придніпровський, Південне-Західний та Південний.

Декларація про державний  суверенітет України і визнання її як самостійної держави поклала  початок новому етапу державного будівництва. Серед комплексу проблем виникло питання реформації територіально-адміністративного устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етнокультурними особливостями.

Вченими-географами, які  працювали в цій галузі, - Ф.Д. Заставним, В.А. Поповкіним, М.Д. Пістуном, О.І. Шоблієм було зроблено спробу поділити Україну на ряд регіонів.

Так, у 1993 р. В.А. Поповкін у праці "Регіонально-цілісний підхід в економіці" обґрунтував поділ  України на п'ять макрорайонів, а  саме:

1) Центрально-Український  (Київська, Чернігівська, Житомирська,  Черкаська та Кіровоградська  області);

2) Донбас і Нижнє  Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області);

3) Слобідська Україна  (Харківська, Сумська і Полтавська  області);

4) Придніпровський (Автономна  Республіка Крим, Одеська, Миколаївська  та Херсонська області);

5) Західно-Український  (Рівненська, Волинська, Львівська,  Івано-Франківська, Тернопільська,  Вінницька, Хмельницька, Закарпатська  та Чернівецька області).

М.Д. Пістун пропонував поділити Україну на 9 економічних районів:

1) Донецький (Донецька  і Луганська області);

2) Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіро¬воградська обл.);

3) Київський (Київська, Чернігівська, Черкаська обл.);

4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

5) Подільський (Вінницька,  Тернопільська, Хмельницька обл.);

6) Волинський (Волинська,  Житомирська, Рівненська обл.);

7) Карпатський (Львівська,  Івано-Франківська, Закарпатсь¬ка,  Чернівецька обл.);

8) Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська обл.);

                                                                                                                                                   8

9) Кримський (Автономна  Республіка Крим).

На 9 економічних районів пропонував поділити Україну і вчений-географ Ф.Д. Заставний, а саме:

1) Донецький (Донецька  і Луганська обл.);

2) Придніпровський (Дніпропетровська  і Запорізька обл.);

3) Центральне-Поліський  (Київська, Чернігівська і Жито¬мирська  обл.);

4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

5) Подільський (Вінницька,  Тернопільська і Хмельницька  обл.);

6 Центрально-Український  (Черкаська і Кіровоградська обл.);

7) Карпатський( Львівська, Івано-Франківська,  Закарпатська і Чернівецька обл.);

8) Західно-Поліський (Волинська  і Рівненська обл.);

9) Причорноморський (Автономна Республіка  Крим, Одеська, Миколаївська та  Херсонська обл.).

Радою по розвитку продуктивних сил  НАН України у 1995 р. запропоновано  поділити Україну на 9 економічних районів, а саме:

1) Донецький (Донецька і Луганська  обл.);

2) Придніпровський (Дніпропетровська  і Запорізька обл.);

3) Північно-Східний (Полтавська, Сумська,  Харківська обл.);

4) Столичний (Київська, Чернігівська  і Житомирська обл.);

5) Причорноморський (Автономна  Республіка Крим, Одеська, Миколаївська  та Херсонська обл.);

6) Карпатський (Львівська,  Івано-Франківська, Закарпатська  і Чернівецька обл.);

7) Подільський (Вінницька,  Тернопільська і Хмельницька  обл.);

8) Центральне-Український (Черкаська і Кіровоградська обл.);

9) Волинський (Волинська  і Рівненська обл.).

Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів  України у 1998 р. вніс на розгляд Верховної  Ради України проект Закону України "Про концепцію державної регіональної економічної політики", в якому пропонується мережа економічних районів України в такому складі: