Економічне районування, його стан та методи вдосконалення

 1. Донецький (Донецька і Луганська обл.);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Кіровоградська і Запорізька  обл.);

3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

                                                                                                                                                   9

4. Центральний (Київська, Черкаська обл. та м. Київ);

5. Поліський (Волинська,  Житомирська, Рівненська, Чернігівська);

6. Подільський (Вінницька,  Тернопільська і Хмельницька  обл.);

7. Причорноморський (Автономна  Республіка Крим, Одеська, Миколаївська  та Херсонська обл.).

8. Карпатський (Львівська,  Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.).

Таким чином, різні автори підходять до економічного районування  України по-своєму, але наявність  багатьох проектів свідчить про те, що така необхідність існує і його потрібно буде проводити. А покищо в  Україні діє адміністративне районування. У складі республіки є Автономна Республіка Крим, 24 області, два міста республіканського підпорядкування - Київ та Севастополь, 490 районних центрів та 178 районів у містах.

У січні 2005 р. у складі Кабінету Міністрів України було вве¬дено посаду віце прем'єр-міністра по проведенню адміністратив¬ної реформи. Робота у цьому напрямку ведеться і з часом буде проведено адміністративне районування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                 10

3. Наукові методи аналізу  розміщення продуктивних сил  і рівнів економічного розвитку  регіонів 

Економічні методи - це способи визначення дійсності і  встановлення істини. Науковими методи можна вважати тоді, коли вони забезпечують розкриття сутності процесів, що відбуваються у певних умовах.

В економічній практиці використовується ціла система традиційних  і нових (точних) методів дослідження. Нескладні розра¬хунки виробництва продукції і її споживання здійснюються традиційними методами, складні розрахунки - новими (точними) методами.

До традиційних методів  аналізу розміщення продуктивних сил  відносяться:

- Порівняльний метод  аналізу статистичних даних і  основних економічних показників. За його допомогою визначається місце галузі серед інших галузей регіону чи певної місце¬вості; вивчення конкретного підприємства і аналіз його господарської діяльності.

- Групування економічних  показників дає можливість виз¬начити, які підприємства, райони виробляють певну кількість продукції в розрахунку на особу, площу, величину затрат на одиницю площі, продукції і т.ін. Цей показник використовується в основному при підведенні підсумків роботи за необхідний період.

- Техніко-економічних розрахунків застосовуються на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств і територіального розвитку виробництва.

При цьому розраховуються розміри витрат на виробництво одиниці  продукції та на загальний (річний) обсяг її випуску. Такі показники визначаються як у натуральному, так і у вартісному обчисленні в залежності від поставленої мети. Причому розрахунки проводяться по витратах матеріалів, енергії, коштів, праці, транспортних послуг і т.ін.

- Балансовий метод  використовують при визначенні обсягів виробництва продукції, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами. Особливо широко використовується цей метод при вирішенні питань раціонального використання ресурсів. Балансові розрахунки проводяться у розрізі підприємств і регіонів по паливу, металах, будівельних матеріалах, праці,

сільськогосподарській продукції і при розробці довгострокових галузевих і генеральних схем розміщення продуктивних сил регіонів. З допомогою 

                                                                                                                                                 11

розроблених балансів можна  визначити забезпечення певними  видами ресурсів в необхідній кількості, а при нестачі передбачити  джерела поповнення.

- Нормативний метод сприяє проведенню достовірних розрахунків. Нормативи, які закладаються в проектні розрахунки, повинні бути науково обґрунтовані і зорієнтовані на впровадження ресурсозберігаючих технологій, раціональне використання ресурсів, застосування найновіших досягнень науки і техніки.

- Картографічний метод  дає можливість наглядно показати  місце розташування окремих підприємств  чи виробництв, що дає можливість  визначати віддаль до них, яка  потрібна при розрахунках витрат  на перевезення  вантажів та  пасажирів і виз¬начення витрат пального та розрахунку тарифів на транспортні послуги.

До нових (точних) методів  відносяться економіко-математичні  методи, з допомогою яких здійснюється одержання і обробка інформації з використанням обчислювальної техніки. Це сприяє отриманню достовірних матеріалів, дає можливість визначити зв'язок і закономірності при розміщенні виробництв на окремих територіях і регіонах.

До таких методів  відносяться:

- Метод математичного  моделювання. Його застосування  дає можливість створити систему взаємопов'язаних моделей, які дозволяють використовувати результати вихідної інформації для прийняття найбільш раціональних рішень при розміщенні продуктивних сил. Послідовність математичного моделювання включає такі етапи, як збір інформації, постановку задачі, і під неї проводять вибір математичного методу вирішення, складання економіко-математичної моделі, розрахунок на комп'ютері та аналіз отриманих результатів.

- Метод математичного  програмування. Він застосовується  для вирішення завдань обґрунтування розміщення виробничих і соціально-побутових об'єктів. Причому за основу при оптимізації моделі розміщення виробництва приймається мінімум витрат на виробництво, а обмеженням - наявна матеріальна база, потреба у певному виді продукції, обсяги її випуску, наявність сировини, палива і матеріалів.

 

 

 

 

                                                                                                                                                 12

I Практичні завдання

1. Промисловий пункт  — це:

а) невелике промислове підприємство;     б) обслуговуючі галузі господарства;

в) усі відповіді правильні.

Промисловий (агропромисловий) пункт - поселення разом з промисловим  підприємством, яке виникло при  ньому (наприклад, селище міського типу, населення якого працює на електростанції, хутір з лісопильним підприємством).

 

2. Яка якісна стадія  стану ринку праці характерна  для сучасного періоду економіки  України:

а) безробіття;         б) рівновага між робочою силою і робочими місцями;

в) дефіцит трудових ресурсів.

Проблема безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Вона має особливо велике значення для України. Оскільки економіка нашої країни не спроможна утримувати велику кількість незайнятих. Нижче наведені характерні тенденції для ринку праці в Україні.

Ринок праці – це соціально-економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили.

 

3. Які основні статті  імпорту України:

а) продукція харчової промисловості;                б) мінеральні продукти;

в) шкіряна й хутрова  сировина;               г) машини, устаткування та механізми;

в) продукція хімічної промисловості.

Основу українського імпорту дотепер становить імпорт мінеральних продуктів, зокрема газу та нафти. У загальному обсязі імпорту товарів 23,4% припадало на природний газ, 21,6% - на нафту і продукти переробки.

Найбільші обсяги товарів  Україна експортувала у такі країни: Росію -22,6% від загального обсягу експорту, Туреччину - 6,2, Італію - 5,1, Німеччину - 4,4, США - 3,5, Китай - 3,3, Польщу - 3,1, Угорщину - 2,9%.

Найбільші імпортні надходження  в Україну були з Росії - 36,9%, Туркменістану - 2,9, Білорусі та Італії - по 2,6%.

 

                                                                                                                                                 13

Висновки 

Отже, практичне значення економічного районування заключається в тому, що воно в принципі повинно  сприяти більш по¬вному використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності виробництва, раціональному управлінню народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях.

Різні автори підходять  до економічного районування України  по-своєму, але наявність багатьох проектів свідчить про те, що така необхідність існує і його потрібно буде проводити. А покищо в Україні діє адміністративне районування. У складі республіки є Автономна Республіка Крим, 24 області, два міста республіканського підпорядкування - Київ та Севастополь, 490 районних центрів та 178 районів у містах.

Тепер, коли Україна стала  самостійною державою, виникла потреба  у розробці нового економічного районування.

Причому у процесі  розробки нової сітки районоутворення  повинні бути враховані всі критерії і принципи економічного районування. Це дозволить пов'язати економічне районування з прогнозуванням галузей розвитку народного господарства і роз¬селенням, поліпшенням умов життя населення на території району.

У нинішніх умовах в Україні  забезпечення раціонального розміщення продуктивних сил стало однією з найважливіших економічних проблем. Надмірна концентрація промисловості з сильно забруднюючими природне середовище технологічними процесами у багатьох районах країни вступає в протиріччя з чисельністю населення та середовищем його проживання. Розміщення виробничих комплексів і об'єктів соціальної інфраструктури потребує економічного обґрунтування, що можливо лише з використанням економічних методів досліджень.

До нових (точних) методів  відносяться економіко-математичні методи, з допомогою яких здійснюється одержання і обробка інформації з використанням обчислювальної техніки. Це сприяє отриманню достовірних матеріалів, дає можливість визначити зв'язок і закономірності при розміщенні виробництв на окремих територіях і регіонах.

 

                                                                                                                                                14

Література 

 

1. Іщук С.І. Розміщення  продуктивних сил (теорія, методи, практика). Вид. 4-е, доп. – К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2002. – 216 с.

2. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка:  Навчальний посібник. — К.: Центр  навчальної літератури, 2006. — 325 с. 

3. Розміщення продуктивних сил  (підручник)., за ред. Ковалевського В.В., Михайлюка О.Л., Семенова В.Ф. — К.: “Знання”, 1998. — 546 с.

4. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних  сил і регіоналістика: Підручник.  — К.: Вікар, 2006. — 396 с. 

5. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко  П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібн. — К.: Кондор, 2005. — 344 с.

6. http://referat.repetitor.ua/Зовнішньоекономічні_звязки_України