Економичний ризик и методы его измерения

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

ДНВЗ «Придніпровська  державна академія будівництва та архітектури»

Інститут безперервної фахової освіти

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

 

з дисципліни:    ЕКОНОМІЧНИЙ РИЗИК

І МЕТОДИ ЙОГО ВИМІРЮВАННЯ

 

 

 

Семестр __3__

 

 

 

 

 

               Група:__ ___________3-ЕП-П-11

         (шифр групи)

               Виконав:__ _____ Шевченко К.В.

     (прізвище, ініціали)

 

               Залікова книжка __________3945

                                                                                                        (номер)

Варіант____________26

 

               Перевірив:  _ст.викл. Чекалова Н.Е.

             (посада, прізвище викладача)

 

 

___________________ ________________

дата подання  роботи підпис студента

 

__________________ ________________

дата перевірки роботи  підпис викладача

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………….….3

Теоретична частина

1. Визначення  та види опціонів…………………………………………5

2. Визначення ціни опціону. Премія опціону…………….....................9

3. Характеристика опціонних стратегій…………………………….....11

Практична частина

Завдання 26………………………………………………………………16

Висновки………………………………………………………………....19

Список використаної літератури…………………………………….…20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Опціон — це фінансовий інструмент-контракт, який не вважається обов’язковим, тобто інвесторові надається право вибору виконувати цю строкову угоду або ні. Це право (зумовлене сплатою певної суми премії) передбачає змогу купити або продати фінансовий інструмент упродовж певного періоду часу за встановленою ціною. Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», операція з опціоном — це господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто права придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент упродовж визначеного часу, з фіксацією ціни реалізації на день укладання (придбання) опціону. За термінами виконання розрізняють два види опціонних контрактів: американський та європейський. Американський опціон може бути виконаний у будь-який день до терміну закінчення контракту. Європейський — винятково у день виконання контракту. Інвестор, який купує опціон покупця або опціон продавця, є «власником» опціону, інша сторона з опціонного контракту є «автором» опціону. 
Слід особливо наголосити, що власник опціону купує право здійснити придбання або продаж певного пакета цінних паперів, вказаного в опціонному контракті, натомість «автор» — обов’язок продати або купити цей пакет у нього. Це означає, що власник опціону може відмовитися від свого права, тоді як автор не може відмовитися від свого зобов’язання. У цьому й полягає головна відмінність між ф’ючерсними й опціонними контрактами. За ф’ючерсом обидві сторони мають обов’язки й не можуть від них відмовитися. Розрізняють також два види опціонів: опціон покупця, або опціон колл (call option), та опціон продавця, або опціон пут (put option). 
За опціоном колл власник контракту дістає право, але не обов’язок, на придбання зазначених у контракті цінних паперів (ф’ючерсних контрактів), починаючи від моменту придбання цього контракту і аж до дати його виконання, за ціною, визначеною у контракті. 
За опціоном пут власник цього контракту дістає право, але не обов’язок, на продаж зазначених у контракті цінних паперів, починаючи від моменту придбання опціонного контракту і аж до дати його виконання, за ціною, визначеною у контракті. Опціон на акції, наприклад, укладається між двома інвесторами, один з яких виписує його, а інший купує й дістає право впродовж зумовленого терміну або купити за фіксованою ціною певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон на купівлю, або продати їх особі, яка виписала опціон на продаж. Особливість опціону полягає в тому, що в угоді купівлі-продажу об’єктом є не титул власності, тобто акція, а право на її придбання. Покупець колл-опціону у разі укладання контракту розраховує на підвищення ринкової ціни активу. Його потенційний дохід у цьому разі не обмежений (рис. 1.1), а його потенційні збитки обмежені розміром опціонної премії. Покупець опціону пут сподівається, що після укладання контракту ринкова ціна на актив знизиться. Його потенційний дохід не обмежений, збитки обмежені розміром опціонної премії (рис. 1.2). 
 
Для продавців колл-опціонів і пут-опціонів функції доходу на графіку спрямовані у протилежні боки (рис. 1.3, 1.4). Продавці опціонів мають потенційно необмежені збитки й обмежений розміром премії дохід. 

1. Визначення  та види опціонів

Опціон —  один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони PUT — "на продаж" та CALL — "на купівлю".

Опціон PUT (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон CALL (на купівлю) дає власнику право на купівлю  через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Визначені у  такий спосіб опціони мають назву "європейських", тобто таких, що можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому. Існують також  опціони американського типу, або "американські", які можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну опціонного контракту.

Як і на ринку  ф'ючерсів, на ринку опціонів проводять  операції дві основні категорії  учасників: хеджери та спекулянти. Фінансові посередники (спекулянти), як правило, не займаються купівлею-продажем окремих опціонів, а реалізують опціонні стратегії, які полягають у формуванні портфеля опціонів з різноманітними характеристиками. Поширені в опціонній торгівлі терміни "довгий CALL" та "довгий PUT" означають купівлю опціонів CALL та PUT, а "короткий CALL", "короткий PUT" — продаж відповідних опціонів. Найпоширенішими опціонними стратегіями є вертикальні, горизонтальні угоди та комбінації.

Опціонні угоди  укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Біржовий опціонний контракт — це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити (у разі CALL-опціону) чи продати (у разі PUT-опціону) фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди (ціна виконання опціону). Друга сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю-продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право на реалізацію опціону. Опціонні угоди укладаються на тих самих біржах, що й інші строкові угоди, хоча існують також спеціальні біржі для опціонів, наприклад Чиказька біржа опціонів.

У біржовій торгівлі опціонами велику роль відіграють клірингові палати, які виконують такі функції:

• здійснюють облік  всіх укладених угод;

• проводять  експертизу документів, що надходять, реєструють угоди;

• після реєстрації угоди стають гарантом виконання  умов угоди;

• забезпечують виконання контракту через проведення офсетної угоди з виплатою різниці між ціною продажу та ціною купівлі опціону без поставки реального активу.

На позабіржовому  ринку велике значення мають брокерські контори, які виступають посередниками  при укладанні опціонних угод. Крім брокерських контор в опціонних угодах можуть також брати участь фірми-індосанти, які виступають гарантами виконання сторонами своїх обов'язків. Фірми-індосанти виконують деякі функції клірингових палат і виступають четвертою стороною угоди.

Посередницькі та індосаторські функції не завжди розділені. Іноді їх виконує одна брокерська фірма або взагалі контракт укладається без посередників. Частіше це відбувається між партнерами, що мають давні фінансові зв'язки та першокласну кредитну історію.

Основні відмінності  опціонів, що перебувають в обігу на біржовому ринку, від тих, які перебувають в обігу поза біржею, полягають у тому, що:

1) біржові опціони  мають стандартизовані страйкові  ціни та дати виконання;

2) при торгівлі  опціонами на біржі, як і  при торгівлі ф'ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати;

3) витрати з  проведення операцій на біржовому  ринку значно менші від витрат  на ведення операцій поза біржею;

4) опціони, як  і інші цінні папери, що перебувають  у обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

5) вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі  дуже схожий на механізм торгівлі ф'ючерсами. Це можливість укладання офсетних угод, маржинальні вимоги, участь клірингових  палат, стандартизація біржових контрактів. Однак існують суттєві відмінності між опціонними і ф'ючерсними контрактами:

• в опціонних  контрактах один із учасників (покупець) має право не виконати умови контракту;

• покупець опціону  при укладанні контракту обов'язково сплачує продавцю винагороду — премію;

• стратегія  хеджування з допомогою опціонного контракту суттєво відрізняється  від хеджування ф'ючерсними контрактами.

Розглянемо відмінності  в хеджуванні на прикладі. Припустимо, що, очікуючи падіння цін на актив X, учасник ринку проводить хеджування з допомогою ф'ючерсного контракту: продає ф'ючерсний контракт і бере на себе обов'язок щодо поставки базового активу X за наперед обумовленою ціною. При падінні цін на ф'ючерсному ринку хеджер отримує прибуток, ліквідуючи позицію (купуючи такий самий ф'ючерсний контракт за меншою ціною). Зате при зростанні цін на ринку він зазнає збитків, продаючи ф'ючерсний контракт за нижчою ціною і закриваючи позицію (тобто купуючи такий самий контракт) за вищою ціною.

Хеджування на ринку опціонів має інший характер. Так, очікуючи падіння цін на актив X, учасник ринку купує європейський опціон PUT, згідно з яким отримує право продати актив X за наперед обумовленою страйковою ціною. Припустимо, на ринку відбулося очікуване падіння цін. Хеджер продає актив X згідно з опціоном за страйковою ціною, що вища від ринкової, і отримує прибуток. Якщо Ціни на ринку зросли, він не використовує опціон, а продає актив X безпосередньо на ринку і знову отримує прибуток.

Отже, при хеджуванні з допомогою ф'ючерсного контракту хеджер при русі цін в один бік отримує прибуток, а в протилежний бік — зазнає збитків. При хеджуванні опціонами він має змогу отримати прибуток як при зростанні, так і при падінні цін на ринку.

Традиційно базовими активами опціонних контрактів виступають фінансові або інші активи: акції, облігації, товари, індекси, валюта, ф'ючерсні контракти тощо. При цьому, якщо купівля чи продаж опціону здійснюється за відсутності позиції за відповідним активом, вважають, що відкрита "гола позиція". І, відповідно, якщо здійснюється купівля чи продаж опціону за наявності позиції по відповідному активу, вважають, що відкрита "покрита позиція".

Останнім часом  з'явились особливі види опціонів, в  основі яких кілька фінансових активів, або портфелі активів. Наприклад, у такі званих альтернативних опціонах базовими виступають два активи, і Для виконання опціону вибирається той актив, який забезпечує більший прибуток. Припустимо, що інвестор придбав альтернативний опціон CALL, який дає йому право придбати через визначений час актив X за страйковою ціною 50 гр. од. або актив Y за ціною 60 гр. од. На дату виконання опціону ринкова ціна активу X становить 55 гр. од., активу Y — 70 гр. од. Інвестор вибирає для купівлі актив Y, оскільки це більш вигідно. Дійсно, страйкова ціна активу У на 10 гр. од. менша від ринкової, страйкова ціна X — на 5 гр. од. менша за ринкову.

Ще одним з  особливих видів опціонів є опціон, базовим активом якого виступає різниця в ринкових цінах двох активів на дату закінчення опціону. Наприклад, існує два портфелі цінних паперів — І і II. Інвестор купує опціон, страйковою ціною якого є різниця в ринкових цінах двох портфелів Ц - Ц на дату виконання опціону. Якщо на дату виконання ринкова вартість портфеля І більша від ринкової вартості портфеля II, продавець опціону сплачує власнику опціону суму, що дорівнює різниці ринкових цін портфелів (Д,- Цп)- Якщо ціна портфеля І менша від ринкової ціни портфеля II, інвестор не використовує даний опціон.

 

2. Визначення  ціни опціону. Премія опціону

Зараз існує  низка математичних моделей, які дають змогу трейдерам оцінювати опціонні премії:

• модель нейтрального опціонного хеджу (модель Блека – Шоулза);
• біномінальна модель;
• модель Кокса – Рубінштейна;
• модель Гармана – Кольхагена.

Усі моделі визначення ціни працюють з такими чинниками:

• ціна виконання;
• ціна базового інструменту;
• час, що залишився до закінчення терміну;
• процентна ставка;
• волатильність.

Волатильність (Volatility) – міра швидкості зміни  ринкових цін базового інструменту.

Волатильність вимірює зміну  цін без врахування напряму їхнього руху.

Існують два види волатильністі:

Історична волатильність (Historical Volatility) – стандартне відхилення розміру  зміни історичних цін у річному  обчисленні за деякий період часу.

Передбачувана волатильність (Implied Volatility) – рівень майбутньої волатильності, який, за оцінкою ринку, є правильним і повинен бути в моделі визначення ціни опціонів. Іншими словами – це прогноз процентного діапазону, в межах якого повинна бути ціна базового інструменту на момент закінчення терміну діапазону.

З підвищенням волатильності  зростає ймовірність зміни ціни базового інструменту щодо ціни виконання  й опціон дасть виграш. Оскільки що більша волатильність, то більша премія. І навпаки, що менша волатильність, то нижча премія.

Учасники ринку  можуть обирати низку стратегій  торгівлі опціонами.

З погляду ризику базовими стратегіями є:

• обмежений ризик – обмежений виграш;
• необмежених ризик – обмежений виграш;
• обмежений ризик – необмежений виграш;
• необмежений ризик – необмежений виграш.

Залежно від  співвідношення ризику та виграшу трейдер  обирає, яким опціоном торгувати.

Поширенішою є  класифікація опціонних стратегій, пов'язана з очікуваннями ринку  відносно руху ціни базового інструменту:

"бичаче" –  у разі очікуваного зростання  ціни базового активу (опціони: довгий "колл", короткий "пут");