Економіка АПК

Але цього дослідженні  ми розглядаємо як класичні формиагрохолдингов, а й інших форм ведення аграрного  бізнесу, які характеризуються використанням великих масивів сільськогосподарських земель (наприклад, коли сільське господарство займаються промислові компанії з метою забезпечення своїх працівників власними продуктами харчування або банківські структури). Всі ці великі агроформування ми умовно називаємо ">агрохолдингами".

Процес створення та розвиткуагрохолдингов слід розглядати також крізь призму їхнього впливу на зарплату сільських територій, майнових прав селян, збереження і підвищення родючості землі, екологічну безпеку. Тому цей процес потребує докладному дослідженні і аналізі з єдиною метою відпрацювання рекомендацій підвищення ефективності агробізнесу, і навіть запобіганню виникнення пов'язаних із нею негативних явищ і тенденцій. 

3. Основні шляху створення  й ті видиагрохолдингов

За підрахунками, в 2008 р. України функціонували 35агрохолдингов. Доцільно відзначити, що в державі окрема статистика стосовно діяльностіагрохолдингов немає. Інформація, яка у цьому дослідженні, збиралася з джерел (засобів, опитувань керівників держави і менеджерівагрохолдингов, даних Держкомстату України), тому є радше фрагментарною, ніж повної, і дає змоги виявити лише основні тенденції існуючих змін - у структурі організаційно-правових форм ведення агробізнесу України. Слід також сказати пам'ятати, що про діяльністьагрохолдингов постійно змінюється, а наведені у роботі статистичні дані вже є ретроспективними і може не відповідати сучасному стану справ.

Дослідження діяльностіагрохолдингов  як форми організації агропромислового виробництва підтверджує: основним шляхом їх створення виступає інвестування капіталу вітчизняного чи зарубіжного походження спочатку у переробну промисловість, що забезпечує значно більше швидкі його звернення української й окупність (зокрема, що це стосується масложировий, борошномельної, хлібопекарської, цукрової і м'ясо-молочної промисловості). Наступним етапом капіталовкладень є сфера збуту через розбудову логістики і власною торговою мережі. З накопиченням необхідних фінансових ресурсів, вже в третьої стадії, створювалося власне сільськогосподарське виробництво - через оренду земельних і лише частково майнових паїв, і навіть закупівлі необхідних ресурсів (передусім, сучасної техніки).

Інший на шлях творенняагрохолдингов - це такий розвиток агробізнесу  компаніями, основний напрям діяльності яких немає пов'язані з аграрної сферою. Прикладами такихагрохолдингов можуть бути "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (агробізнес виконує соціальну функцію) чи дочірньому підприємстві шахти іменіА.Ф. Засядька - агрофірма "Шахтар". До складу цієї агрофірми входять 26 сільськогосподарських підприємств різного юридичного статусу, із загальною площею сільськогосподарських угідь близько 100 тис. га (зокрема понад 90 тис. га ріллі). У філіях міститься 6 тис. корів, 25 тис. свиней, 500 тис. бройлерів, 1 млн. дорослих курей. Переробні потужності фірми представлені Краматорським м'ясокомбінатом і консервним заводом, і навіть Слов'янськиммолокозаводом. Агрофірма багато інноваційну діяльність, співробітництво з шістьма вітчизняними НДІ. Для її власномуплемре-продукторе вирощують корови голштинською і симентальської порід. У птахівництві використовуються найсучасніші кроси: крос курейхайн-лайн ібованде-голдпайн, кроси бройлерівкобб-500 ігибро. Сільськогосподарське виробництво здійснюється із застосуванням сучасних технологій і широким використанням сортів фірми "Піонер". 

4. Концентрація сільськогосподарських  земельагрохолдингами і проблеми  сільській місцевості

Земельний ресурс одна із чотирьох основних ресурсів у агробізнесі  поруч із капіталом, і підприємницької діяльності. Постає питання: чому саме у Україні, Казахстані існує феномен значної концентрації земель окремими підприємницькими структурами? Чому саме такий концентрації немає в розвинених капіталістичних країнах (зокрема, США, Канаді і ЄС)? Відповідь проста: у країнах, де ринкової економіки лише формується, ринки функціонують недосконале, їхнього ефективного функціонування не створено відповідні інституціональні і правові умови. Так було в Україні, Казахстані сільськогосподарські землі занадто дешеві, а легального, розвиненого ринку земель цієї категорії немає. За такого стану уагрохолдингов відсутні проблеми з дешевою орендою чималої площі землі, і буде сільськогосподарські землі є нелімітованою виробничим ресурсом. Обмежувати розміриагрохолдингов можуть інші виробничі ресурси, зокрема - капітал, працю, менеджмент. У цьому найдефіцитнішим ресурсом є висококваліфікований працю - як механізаторів і операторів у тваринництві, і менеджерів (особливо - вищої ланки). Тож наразі вузьким місцем діяльностіагрохолдингов є дефіцит висококваліфікованих кадрів, особливо - менеджерів вищої ланки.

За критерієм кількості  землі на опрацюванні та доступною інформації, найбільшимиагрохолдингами є такі, що використовують від 100 тис. до 350 тис. га ріллі. Але не можна стверджувати, що у Україні немаєагрохолдингов, значно більших по земельної площі. Деякі дослідники, базуючись неофіційної інформації, говорять про максимальних розмірах окремихагрохолдингов в 700-800 тис. га (точніше, це землі, контрольовані одним юридичним чи котра фізичною особою і оформлені до однієї організаційно-правову структуру), хоча, через те, що у Україні середня площа сільськогосподарського району становить приблизно 123 тис. га загальній площі, 85 тис. га сільськогосподарських угідь і 66 тис. га ріллі, розміриагрохолдингов в 100-350 тис. га - це теж досить багато. За нашою інформацією, 2007 р. середня площаагрохолдинга України сягав близько 80 тис. га ріллі, а 2011 р. він сягне 110 тис. га. Причому у 2007 р. частка ріллі, оброблюваноїагрохолдингами, становила 17,6% загальній площі ріллі, оброблюваної аграрними підприємствами, а 2011 р. вона лише на рівні близько 25%. Однак за умов сучасного фінансової кризи намітилася тенденція до зменшення земельних площ, орендованихагрохолдингами.

Хоча у 2007 р. кількість  аграрних підприємств, що виникли з  урахуванням реформованих КСП, збільшилося (проти 2000 р.) на 1752 (чи 13,3%), все-таки їх середня площа істотно зменшився - з 1884 га до 1093 га (тобто вдвічі) (див.табл.4.1). Причому у організаційно-правових формах аграрних підприємств сталися такі структурні зміни: значно зросли кількість приватних підприємств (на 42,5%) і його площа їх земель (на 18,7%), зменшилися чисельність виробничих кооперативів (на 41,7%) і його площа їх земель (в 4,3 разу). Помітно зросла також кількість аграрних підприємств інших організаційно-правових форм (на 88,3%) - переважно, з допомогою виділених підсобних господарств промислових підприємств і з галузей економіки. Взагалі практика підтвердила наш прогноз щодо змін - у організаційно-правових формах аграрних підприємств з допомогою зменшення кількості виробничих кооперативів і зростання кількості приватних підприємств. 

Таблиця 4.1

Динаміка зміни організаційно-правових форм аграрних формувань й площі  їх сільськогосподарських угідь  України за 2000-2007 рр.*

>Составлено й розраховано  за даними форми №6-зем "Звіт  про наявність земель й розподілі  їх за власникам землі, землекористувачам, угіддям і видам економічної діяльності" за станом наприкінці року, даних Держкомстату України та власним розрахунках.

Маючи значно ширші технічні і можливості,агрохолдинги, власне, витісняють із ринку оренди землі  приватних фермерів, які можуть конкурувати із нею. Тим більше що концентрація земліагрохолдингами шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості аграрних підприємств і фермерів створює загрозливу соціально-економічну ситуацію в селі, основними характеристиками якої є:

- припинення існування  сільськогосподарських підприємств  як юридичних;

- втрата місця роботи  з певної кількості сільських  жителів;

- ненадходження на  місцеві сільських рад податкових  та інших платежів від підприємств,  які припинили своє існування;

- відсутність фінансування створення та підтримка сільській інфраструктури (доріг, дитсадків і шкіл, будинків культури, фельдшерсько-акушерських пунктів тощо. п.), яке здійснювали сільськогосподарські підприємства.

Слід зазначити, що окреміагрохолдинги несуть витрати, пов'язані із підтримуванням соціальної інфраструктури села. Проблема у цьому, щоагрохолдинги не сплачують податків до місцевих бюджетів. Зазвичай, їх зареєстровано у містах (більшість - у Києві), тож і податки платять за місцем реєстрації. Колишні КСП, втратили статусу юридичної особи, перетворилися на філії чи підрозділиагрохолдингов (>ГоскомстатУкраини враховує в категорії "інших форм власності"). Тому доцільно впровадити механізм, який забезпечував сплату податків підприємствами і міжнародними організаціями, провідними агробізнес за місцеві реєстрації їхнім головним компанії, а, по місцеві діяльності їхніх аграрних підрозділів, тобто у сільській місцевості. Це дозволить сільрадам акумулювати кошти до місцевих бюджетів у розвиток соціальної інфраструктури села.

Іншим аспектом, важливим для сільській місцевості, необхідно  розвитку малого несільськогосподарського бізнесу в селі ("зелений" туризм, майстерні з ремонту одягу, взуття, тілі- і радіоапаратури, автомобілів, тощо. п.). У сільській місцевості важливо створювати при цьому сприятливі умови. Малийнесельскохозяйственний бізнес в селі може призвести до працевлаштування працівників, вивільнених з аграрної сфери, привабливий молоді, і навіть забезпечить додаткові надходження у місцевих бюджетів. Малийнесельскохозяйственний бізнес - це можливість диверсифікувати сільську економіку, що досить важливо задля сільській громади (є позитивні приклади розвитку малого несільськогосподарського бізнесу у сільській місцевості можна спостерігати в українських сусідів - Польщі, Угорщини, Словаччині і ін.). Тому потрібна відповідна урядову програму, яка надавала певні регуляторні і податкові преференції, і навіть фінансової підтримки становленню та розвитку сільського бізнесу. 

5. Інтеграційні процеси  вагрохолдингах

Слід зазначити, що специфіка  аграрній реформі України, як в більшості  колишніх республік СРСР, пов'язані  з подіями 20-х уже минулого століття, коли час більшовицької революції  стався штучний стрибок від дрібнотоварного  сільськогосподарського виробництва докрупнотоварному колективному. Такий розвиток подій був абсолютно не підготовлено ні з, ні з економічної точок зору.Приостановилось еволюційний розвиток сільськогосподарського виробництва. Цю еволюцію можна спостерігати з прикладу, зокрема, країн Європи. Її суть залежить від розвитку вертикальної концентрації виробництва, коли фермерські господарства дедалі більше втягуються в кооперацію з єдиною метою відчуження функцій, які членам кооперативу вигідніше виконувати спільно, а чи не кожному їх окремо. До таких функцій відносять збут продукції та її переробку, матеріально-технічне постачання, страхування, кредитування та інших. Відомий російськийекономист-аграрник А.Чаянов стверджував, що тільки кооперація є логічною кінцівкою еволюції сільського господарства. Створення колгоспів ігосхозов означало цілком протилежний вектор розвитку сільського господарства - його горизонтальну концентрацію. Така концентрація, але у значно більше широких масштабах, притаманна й зарплатовій дляагрохолдингов. Проте, поруч із горизонтальній, у тих структурах відбуваються також вертикальні концентрація і інтеграція. Тож у сучасних умовахагрохолдинги випливає низка принципово важливих переваг над іншими формами господарювання в селі. Одне з найбільш істотних таких полягає у цьому, що уагрохолдингах досягається реальна інтеграція сільськогосподарського іагроперерабативающего виробництва й торгівлі. Вони, зокрема, відбувається внутрішня реалізація сільськогосподарської продукції, і часто - ресурсів. Сільськогосподарське сировину з філій іде за власні переробні підприємства, а звідти, але вже формі кінцевий продукт споживання, - до торговельної мережі. Приміром, за словами керівників двох найбільших вітчизнянихагрохолдингов Героя України Ю.Косяка (АТЗТ "Миронівський хлібопродукт") і У.Иванчика (ТОВ ">Астара-Киев"), 90% сировини й інших ресурсів, використовуваних цими холдингами виготовлення кінцевої продукції, - власного виробництва. При таких внутрішньофірмової збутової політики і маркетингу зникають багато посередники, отже - збільшуються доходиагрохолдингов.

Отже, вагрохолдингах здійснюється великомасштабне сільськогосподарське іпромишленно-перерабативающее виробництво, тож вони можуть скористатися його перевагами й одержати економічну зиск із ефекту масштабу.

Важливий аспект діяльностіагрохолдингов є забезпечення необхідного якості сільськогосподарської та харчова продукція. Вступ України до СОТ і вихід нашої держави зовнішніх ринках вимагають дотримання певних стандартів якості продукції. Завдяки застосуванню технологій у виробництві та переробці сільськогосподарської продукції, контролю над виконанням технології усім її етапах, запровадження необхідних стандартів якості,агрохолдинги у своїх великих сучасних переробних підприємствах досягають необхідної глибини переробки цієї категорії продукції, і навіть відповідних асортименту, якості відтак, економічну ефективність виробництва. Сьогодніагрохолдинги є головними вітчизняними експортерами сільськогосподарської продукції і на продуктів на міжнародних ринках. Поруч із діяльністюагрохолдингов в сільському господарстві активно просуваються генетично модифіковані організми, що викликає тривогу і вимагає дослідження. Це стосується ймонокультурного виробництва, що вирізнялоагрохолдингов.