Економіка АПК

Отже, зазвичай,агрохолдинги займаються трьома видами діяльності: сільськогосподарським виробництвом; переробкою сільськогосподарської сировини й виробництвом кінцевих продуктів; торгівлею цими продуктами. Для зазначених видів діяльності характерні відповідні фінансові потоки, які у інтересах гармонійного розвиткуагрохолдингов може бути сконцентровані і передано сфери діяльності, потребують прискорений розвиток в коротко- чи довгостроковому періодах. Інакше висловлюючись, йдеться про можливістьагрохолдингов оптимізувати фінансові потоки між названими видами діяльності, чого набагато важче досягти за умов відособленого функціонування аграрного і переробного виробництв і торгівлі. Отже,агрохолдингам набагато простіше акумулювати фінансові ресурси, і вкладати в виробництво (зокрема, і сільськогосподарське), чиїм формам ведення агробізнесу. Відомо, що аграрне виробництво носить сезонний характер, й обіг коштів тут значно нижчі від, ніж у сусідніх галузях економіки. Тож сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств проблема фінансових ресурсів, є одним із головних, адже власних фінансових ресурсів вони мають достатньо, банківські кредити дорогі, та й банки кредитують їх неохоче через великий ризик такого кредитування. Натомість,агрохолдинги, крім суто власних фінансових ресурсів, про які йшлося, використовують кошти компаній-засновників, що в багатьох випадках мають власні банки, приваблюють іноземні інвестиції (зокрема, кошти офшорних компаній) й дешеві кредити зарубіжних банків. Через це можна стверджувати: дляагрохолдингов немає проблеми фінансових ресурсів, що надає їм можливість впроваджувати сучасні технології усім стадіях виробничого процесу - від сільського господарства до мереж про торгівлю продуктами харчування. Цей чинник був частиною їхнього безсумнівним конкурентним перевагою над іншими формами ведення агробізнесу.

Як зазначалося, вузьким  місцем діяльностіагрохолдингов, як і  в усьому вітчизняному аграрному  виробництві, є кадрова проблема. Сьогоднішнє стан сільськогосподарського виробництва характеризується впровадженням  сучасних, наукомістких технологій (зокрема, біотехнологій), удосконаленням - і поліпшенням продуктивних і якісних характеристик рослин та тварин, гарантуванням якості та безпеки продовольчих товарів, забезпеченням екологічного рівноваги у розвитку сільського господарства та її вплив навколишнє середовище. Отже, розвиток сільського господарства, як і лише агробізнесу, визначатимуть й не так традиційні чинники (земля, капітал), скільки реальні можливості швидкої й ефективної реалізації досягнень науково-технічного прогресу. Аграрне виробництво стає наукомісткої галуззю, де використовуються високопродуктивні, дорогі складні в обслуговуванні техніка й устаткування. Концентрація і інтеграція агробізнесу (тобто створенняагрохолдингов) вимагають застосування сучасного менеджменту всіх рівнях управління - від самої низького впритул до високого. Тільки це дозволить реалізувати переваги великомасштабного агропромислового виробництва, тобто отримати ефект масштабу. Тому, своєю чергою, потрібна зовсім інше структура людського капіталу. Нинішній потенціал сільського населення позначених вимогам і не відповідає, оскільки частка у ньому активного населення різко скорочується, а необхідні кваліфіковані фахівці відсутні. Томуагрохолдинги змушені займатись підготовкою таких фахівців.

Висновки

Не ідеалізуємоагрохолдинги і вважаємо, що це найкраща форма ведення агробізнесу за умов України. Понад те, еволюційний розвиток сільського господарства розвинених держав світу підтвердило перспективність такої форми інтеграції в агробізнесі, як кооперація. Тим більше що виникнення та розвиткуагрохолдингов України та інших колишніх республіках СРСР є закономірним наслідком неефективного здійснення аграрній реформі, і зокрема - земельної. Діяльність цих структур нейтральних з використання виробничих ресурсів у сільському господарстві іншій системі агробізнесу чимало вчених оцінюють позитивно. Діяльністьагрохолдингов відповідає тенденціям розвитку аграрного виробництва,характеризующимся впровадженням технологій виробництва й управління їм, і навіть глобалізаційним тенденціям.

Проте, поруч ізагрохолдингами, повинні розвиватися також інші організаційно-правові форми ведення  агробізнесу - сільськогосподарські підприємства міста і фермерські господарства, переробні і збутові кооперативи  тощо. п. Взагалі потрібен баланс такі форми, завдяки якому вона досягається найкраще використання ресурсів - землі, капіталу, праці, підприємницьких здібностей людей.

Сільськогосподарське  виробництво й усе агробізнес нерозривно пов'язані із ситуацією  в селі, з недостатнім розвитком  сільських територій. У цьому контексті діяльністьагрохолдингов неоднозначна. З одного боку, збільшують ефективність сільськогосподарського виробництва, ніж сприяють розвитку сільських територій, з другого - витісняють із агробізнесу традиційні форми ведення сільськогосподарського виробництва (аграрні підприємства міста і фермерські господарства, органічно що входять до сільську місцевість і його інфраструктуру, адже, зазвичай, їхні власники і менеджери, і навіть члени їхнім родинам там мешкають).

Необхідна цілеспрямована державна політика в розвитку агробізнесу і сільських територій. Аграрна політику держави мають забезпечувати підвищення конкурентоспроможності вітчизняного АПК на внутрішніх та зовнішніх ринках сільськогосподарської продукції і на продуктів, і навіть гарантувати якість цієї і її відповідність вимогам СОТ і. Тим більше що заходами аграрної політики годі розв'язати проблеми сільських територій. Ці дві проблеми носять комплексний характері і пов'язані лише загробизнесом, але з багатьма іншими галузями економіки - медициною, освітою, культурою, будівництвом, комунікаціями тощо. п. Тому проблеми розвитку сільських територій має вирішуватися комплексно, при обов'язкових координації й сприянні з боку держави. Це може стимулювати агробізнес, підтримувати розвиток тих сільських територій, де зараз його розміщений, у вигляді відповідних податкових і інших заходів. Проте основним напрямом розвитку села має бути зміцнення місцевого самоврядування, сільських громад і до місцевих бюджетів.

Роблячи загальний висновок про діяльністьагрохолдингов України, можна стверджувати, що у найближчій перспективі у державі триватиме процес концентрації сільськогосподарських в таких структурах у вигляді їх оренди - і банкрутства неефективних аграрних підприємств. Цей чинник необхідно враховувати в розробці державної аграрної політики і програм сприяння розвитку сільських територій. Втім, цілком імовірно, що у в довгостроковій перспективіагрохолдинги зменшуватимуть масштаби землекористування і реорганізовуватися до інших організаційно-правові форми агробізнесу. Це залежатиме від політики, яку здійснювати держава в розвитку агробізнесу, і зажадав від стану світової фінансової систем. Сьогодні держава має сприйматиагрохолдинги як об'єктивну реальність, і заходами аграрної політики направляти їх діяльність у русло існуючої державної стратегії європейської (зокрема - і за розвитком сільських територій). Передусім що це стосується системи оподаткування, які мають вдосконалюватися у тих загальної податкової реформи.

Використані джерела 

1. Лапа У.,Лисситса А.,Подиводский А., Федорченко М.,Феофилов З.,Янов Але Україна:Агрохолдинги і ринку. До., Українська аграрна конфедерація, ">Украгроконсалт", 2007, 169 з.

2.Андрійчук В. Г.Капіталізаціясільськогогосподарства:  стан таекономічнерегулюваннярозвитку.Монографія. Ніжин, ">Аспект-Поліграф", 2007,216 з.

3. ХорунжийМ.Й.Організаційно-економічнітрансформації  усільськогосподарськомувиробництві  впроцесі йогокапіталізації. ">Економіка  АПК" № 10, 2005, з. 51-57

4.ЄранкінО.О.Формуванняагропромисловихформувань в Україні:глоба-лізаційний ймаркетинговий аспект. ">Вчені записки" № 10, КНЕУ, 2008

5.Дем'яненко З.Агроходдинги  в Україні: добро чи зле?Інститутекономічнихдосліджень  таполітичнихконсультацій,Німецько-українськийаграрнийдіалог,AgPP 21, 2008, 22 з.

6. Бум насвітовомуринкубіопалива; якцимможескористатися Україна.Інститутекономічнихдосліджень таполітичнихконсультацій,Німецько-Українськийаграрнийдіалог.Консультативна робота № 7. До.,лютий 2007.

7.Demyanenko P.S. I.Globalization and Ukrainian Agriculture.In:Polishagriculture and foodeconomywithin the EUframework.W&rsawAgricultural University, 2006,p. 33-37.

8.Дем'яненко З,3оря З. Системаоподаткування  усільськомугосподарстві України.  У кн.:Сільськегосподарство України:  кризу тавідновлення. - До., КНЕУ, 2004, з. 26-43.

9. Формастатистичноїзвітності 50с/г  за 2005 р. До., Держкомстат України, 2006.

10.RylkoD.N. Newagriculturaloperators,inputmarkets andverticalsectorcoordination.IMEMORAN, Moscow, 2000, 28p.

11. R у 1k про D. ">Operatorsfarming": a newsector in theRussianagriculture. "TheRussianeconomicbarometer"Vfol. IX, № 2, 2000,p. 11-19.

12.Дем'яненко З,Крамон -Таубадельфонш.Організаційно-правовіформиреформованихсільськогосподарськихпідприємств  в Україні: котрівисновкиможуть  бутизроблені? У кн.:Сільськегосподарство України: кризу тавідновлення, з. 93-101.

13.Чаянов А.В. Основні ідеї, й  форми організації селянської  кооперації. - М., 1919, з. 302.

14.Конгрес ">Агробізнес України", AdamSmith Conferences',першийміжнароднийконгрес,готель ">Прем'єрПалац". - До., 31 березня 2009 р.