Фінансовий аналіз діяльності підприємства

 

     Згідно  таблиці 5 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідність підприємства за період, що аналізується. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі всього періоду.

     Згідно  отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 1,6% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно, по зрівнянню з початком періоду - 9%.

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності теж має  низьке значення, яке майже вдвічі нижче оптимального. На кінець періоду цей показник декілька збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

     Тобто показники абсолютної і швидкої  ліквідності набагато нижчі нормативних  значень. Це визнано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

     Високим лишається тільки показник загальної ліквідності, є досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадало 5,33 гривні поточних активів; на кінець періоду – 3,01 гривні. Але він також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

     Збільшення  чистого оборотного капіталу свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства.

     Аналіз  ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов’язань активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань.

     Таким чином, підприємство  можна назвати  ліквідним (платоспроможним). Та через  брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити короткострокові  зобов’язання. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси, які є важко реалізованими  активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

     Причинами нестачі ліквідних оборотних  засобів також є збитковість  діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість та високий показник кредиторської заборгованості.

     Одним з найважливіших  показників, що характеризують фінансову  стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу, тобто відношення загальної суми власного капіталу до майна підприємства. В практиці цей відносний показник  отримав назву коефіцієнт автономії. По ньому дивляться, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу. 

       Коефіцієнт  автономії = Власний капітал / Майно  підприємства  (7.5) 

     Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з  негараздами економіки, і це добре розуміють кредитори підприємства та його керівники. Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого прибутку.

     Для коефіцієнту автономії бажано, щоб  він перебільшував по своїй величині 50% . В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, бо знають, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства .

Таблиця 6

Оцінка  динаміки показника  автономії підприємства

 

     Доля  власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

     Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

     Похідними від коефіцієнта автономії є  такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт  співвідношення позикових та власних коштів.

     Коефіцієнт  фінансової залежності є зворотним  до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства .Якщо його значення знижується до одиниці (100%) , то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів.

     Коефіцієнт  фінансової стійкості вираховується  як співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 0.85 - 0.90.

       Таблиця 7

Аналіз  динаміки коефіцієнту  співвідношення власних  і позичених коштів підприємства

     Показник  фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його.

     Різке зниження коефіцієнту обумовлено підвищенням  обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

     Але більш чітко ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів. Він показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт, тим більше залежність підприємства  від залучених коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства  і, в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів.

     Коефіцієнт  співвідношення позичених і власних  коштів є часткою від ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.

       Таблиця 8

Аналіз  динаміки і темпів росту показника  співвідношення позичених і власних коштів.

        

     Згідно  даних таблиці на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року – 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

     Стан  обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневреності  власних коштів.

     Коефіцієнт  маневреності власних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.  

       Коефіцієнт  маневреності = Власні оборотні кошти / Власний капітал   (7.6) 

     Коефіцієнт  маневреності показує, яка частина  власних коштів підприємства знаходиться  в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

     Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для  показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, може бути взяти під сумнів.

Таблиця 9

Аналіз  динаміки і темпів росту маневреності власних коштів

 

     В 2003 році гнучкість використання власних  коштів підприємства досить висока.

     Забезпеченість  матеріальних запасів власними оборотними коштами – це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових.

     Рівень  показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами  оцінюється насамперед в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо їх величина значно перевищує обумовлену потребу, то власні оборотні кошти можуть покривати лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний фінансовий стан підприємства.

     Рівень  коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності підприємства : в фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим кращий фінансовий стан.

     В чисельнику обох показників – власні оборотні кошти, тому в цілому покращення стану оборотних коштів залежить від попереджувального зростання суми власних оборотних коштів у порівняння із зростанням матеріальних запасів та власних джерел коштів.

       Таблиця 10