Форми і методи нецінової конкуренції

Міністерство  освіти та науки України

Харківський національний економічний університет 
 
 
 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з навчальної дисципліни: «Мікроекономіка»

на тему: «Форми і методи нецінової конкуренції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка факультету МЕВ, 2к.,5гр

Осмачко Ксенія Анатоліївна 

Перевірила:

викладач Ісаніна

Оксана  Володимирівна 
 
 

Харків 2009

Зміст  

Вступ……………………………………………………………………….............3

1. Поняття нецінової конкуренції……………………………………………...4-6

2. Методи  нецінової конкуренції……………………………………………..7-12

Висновки……………………………………………………………………...13-14

Список  використаної літератури……………………………………………….15

Словник економічних термінів…………………………………………………16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Однією  з рушійних сил розвитку економічної системи є конкуренція. Термін “конкуренція ” походить від латинського слова concurere, що означає зіштовхуюсь. Енциклопедичний словник Брокгауза визначає конкуренцію як діяльність суперництва декількох осіб при досягненні однієї й тієї ж мети. Як економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутку. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин, змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

     Розрізняють цінову та нецінову конкуренцію.

     Цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін. Нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін.

     Нецінова  конкуренція (на основі якості) передбачає вищу ніж у суперників ціну, надійність, меншу «ціну споживання», надання більшого комплексу послуг і т. ін. До нецінових методів конкуренції відносять рекламу, за допомогою якої виробники формують довіру до своєї товарної, цінової та збутової політики. В економічній літературі до нецінових методів конкуренції відносять також маркетингові методи управління фірмою. [2] 
 
 
 
 
 
 

     Перш  ніж вести мову про нецінову конкуренцію  спочатку спробуємо з’ясувати, що таке конкуренція в цілому, а потім, що таке цінова боротьба за ринок збуту та місце нецінової конкуренції в ній.

     Сучасна ринкова економіка являє собою  складний організм, що складається  з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.[7]

     За  визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники  і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажу. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар.

     Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition).[7] Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє кращому забезпеченню ринку товарами.

     В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

     

     Однією  з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами - т.зв."війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними  розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

     Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто те, що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості робить важчим застосування відповідних заходів з боку конкурента, формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська фірма "SONY" здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентним напрямкам.

     У боротьбі за покупця активно використовуються нецінові методи, коли на перший план висуваються споживчі властивості товару: якість продукції, її новизна, надійність конструкції, оформлення, пакування, умови гарантійного та післягарантійного обслуговування, а також різні методи дії на споживача, які не виключають і рекламу. В останні роки немаловажними факторами нецінової конкуренції виступають низьке енергоспоживання, заходи з попередження забруднення навколишнього середовища, різні форми стимулювання збуту.

     За  нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне створити сприятливі умови, пов'язані з продажем товару, наприклад, відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює активну маркетингову діяльність, вивчає кон'юнктуру ринку, виявляє тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і тим самим випередити конкурентів.[1] Усі маркетингові заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про існування та споживчі властивості товару, спонукаючи цим споживача до купівлі.

     В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові дослідження, що мають на меті вивчення інтересів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців багатьох фірм точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

     Велику  роль в неціновій конкуренції відіграє обслуговування покупця до і після продажу.  Обслуговування до продажу включає задоволення вимог споживачів щодо умов поставок: скорочення, регулярність, ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів). Обслуговування після продажу передбачає створення різних сервісних центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення запасними частинами, ремонт і т.д.

     У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість  засобів масової інформації, преси  реклама стала одним з найважливіших  методів ведіння конкурентної боротьби, за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар. В якості доказу можна навести наступний приклад.

     В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося  французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоб не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав - про всяк випадок німці перестали купувати французьке пиво.

     Серед методів нецінової конкуренції  потрібно виділити конкуренцію за якістю та конкуренцію за умовами продажу. [3] Конкуренція за якістю знайшла широке застосування в Японії, де багато японських фірм, удосконалюючи технологію виробництва та покращуючи якість своїх товарів, зберігали продажні ціни на світовому ринку незмінними, а це означало фактичне зниження ціни на товари, так як зменшувалась доля відношення ціни продажу до одиниці якості чи корисного ефекту.

     Конкуренція за умовами продажу з'являється, коли дві або більше фірми продають однотипні товари з однаковими технічними характеристиками і приблизно за однаковою ціною, але при цьому  одна із фірма надає додаткові  послуги (наприклад більш довгий гарантійний термін чи доставка товару покупцям). Тобто, пропонується більший об'єм споживчих якостей за одну і ту ж ціну.

     Розробка  стратегії в області нецінової  конкуренції - це творчий процес. Кожна фірма розробляє свою індивідуальну програму в боротьбі за покупця, за свій сегмент ринку. У більш прогресивному варіанті така конкуренція - це не змагання серед товарів та послуг, а конкуренція брендів та іміджів. Це конкуренція, яка проходить не в гаманцях споживачів, а в їх думках та образах. Наприклад, при купівлі одягу грає роль назва торгівельної марки, яка його виготовила. Навіть підроблені "Dolce and Gabbana" продаються краще, ніж такі ж, тільки під китайською торговельною маркою. Двосторонній зв'язок між продавцем та покупцем, оперативне реагування на скарги, максимальна увага клієнту під час вибору товару - це все складові справжньої нецінової конкуренції. Наприклад, один із банків, по-своєму прореагував на постійні скарги клієнтів, щодо черг та роздробленості обслуговування при наданні послуг. Він створив для своїх клієнтів-фізичних осіб, підприємців та юридичних осіб цілком новий універсальний продукт "Центр розвитку бізнесу". Такий центр діє і у Вінниці. Тепер отримати консультацію щодо відсотків по кредитах та депозитах, відкрити розрахунковий рахунок, перевірити його стан, отримати кредитну картку можна у однієї людини, яка є вашим експертом-консультантом. Крім того, в центрі є ще одна досить інноваційна послуга: "бізнес-консалтинг". Тобто, консультації, що стосуються фінансових та бухгалтерських питань, ви зможете також отримати у призначеного вам експерта. Там же, в центрі, можна відправити за допомогою інтернету електронний звіт в податкову. Як повідомили нам в Центрі розвитку бізнесу, їхні клієнти створюють свій клуб, в якому діє 3% знижка між учасниками клубу. Будь-який власник рахунку у цього банку може стати членом такого об'єднання. Таким чином банк бореться за своїх клієнтів не за допомогою цін та акцій, а покращуючи якість обслуговування своїх клієнтів, а це вже нецінова політика.

     Кілька  вінницьких автосалонів теж застосовують стратегії нецінової конкуренції. Вони опанували такий вид послуг, як тест-драйви автомобілів майбутніми клієнтами. Ймовірний покупець може проїхатись з інструктором у автомобілі уподобаної ним марки, щоб пересвідчитись, що автомобіль дійсно відповідає всім вимогам.

     Приклади  нецінової конкуренції демонструють і деякі вінницькі фірми, що працюють у сфері продажу комп'ютерної, побутової техніки. Вони встановлюють клієнтам додаткове програмне забезпечення, пропонують різноманітні сервісні програми.

     Як  правило, ці стратегії знаходять  розуміння у покупців. Адже, якщо взяти до уваги, що ціни на продукти однакової якості майже не різняться, то на перший план у конкурентній гонці  виходить популярність торгової марки та рівень додаткового сервісу.  [8]        

     Нецінова  конкуренція включає:

     1. Диференціацію продукту і його вдосконалення.

Ймовірність того, що легке входження в галузь монополістичної конкуренцією буде сприяти різновиду продукції  і поліпшенню продукту є, можливо, основною рисою монополістичної конкуренції, яка може компенсувати повністю чи частково (витрати), пов’язані з цією ринковою структурою. Тут дійсно існують дві досить ясні обставини:

А) Диференціація продукту в якийсь даний момент часу (в любий момент споживачу буде запропоновано широкий перелік типів, марок і ступенів якості любого даного продукту. Порівняно із чистою конкуренцією це для споживача є певними перевагами. Діапазон вільного вибору розширюється, а різновиди і відтінки споживчих смаків задовольняються виробниками найбільш повно. Проте, швидке збільшення асортименту продуктів певних типів може досягти такого рівня, коли споживач почне лякатися, розумний вибір стане важким і покупки будуть віднімати багато часу (Помада фірми “Ревлон” налічує 157 тонів, з яких 41 є рожевим) Також негативним є те, що споживачі, які зіткнулися з великою кількістю подібних товарів, можуть почати надавати перевагу якості товару по ціні).

Б) Покрашення продукту на протязі часу (вдале поліпшення продукту однією фірмою зобов’язує конкурентів “підтакувати”, або, якщо вони можуть це зробити, перевищити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, інакше їм не уникнути збитків. Також, прибутки, отримані від вдалого покращання продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його покрашення. Проте, зміна продукту в більшості випадків є другорядною, тобто незначні зовнішні зміни в продукті які не збільшують його довговічності, ефективності чи корисності. Більш екзотична тара, ярке упакування чи “наведення блиску” складають найчастіше головні напрямки змін продукту).