Форми і методи нецінової конкуренції

     2.Реклама.

     Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару. Реклама формує уявлення про особливості якості товару, хоча його споживна вартість при цьому часто залишається без змін. У рекламі акцентується увага на торговельних знаках і фірмових клеймах.[4]

     Ціль  реклами фірми, яка діє в умовах монополістичної конкуренції проста – фірма надіється збільшити  свою ринкову частку і посилити лояльність споживачів по відношенню саме до її диференційованого  продукту.

     Переваги реклами:

1) реклама надає інформацію, яка допомагає споживачу робити розумний вибір.

2) реклама підтримує національну систему зв’язку (радіо, телебачення, журнали і газети фінансуються частково за рахунок реклами).

3) реклама стимулює зміну продукту – фірма обов’язково покращує свій продукт, щоб забезпечити «підґрунтя для продажу».

4) завдяки вдалій рекламі фірма може розвернути своє виробництво і, внаслідок цього, отримати більший ефект.

5) реклама являється силою, яка підтримує конкуренцію (навряд чи “Daewoo” закріпилися би на українському автомобільному ринку без реклами).

6) реклама забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі рівні споживчих витрат (реклама, як така не потрібна для того, продати їжу голодній людині, але реклама і міри по стимулюванню збуту необхідні для того, щоб переконати сім’ї в тому, що їм потрібен відеомагнітофон чи домашній комп’ютер і т.п.).

      Недоліки  реклами.

1) критики реклами вказують на те, що основна її цілі – переконувати, а не інформувати.

2) як такі, витрати на рекламу являються відносно не виробничими, вони мало що, або зовсім не чого не добавляють до процвітання суспільства (пиломатеріали, які необхідні в будівництві витрачаються на дошки оголошень та на виробництво паперів, які використовуються для реклами).

3) в зв’язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати (дошки оголошень погіршують придорожній пейзаж, зростає споживання таких шкідливих продуктів, як алкоголь і тютюн, чи надасть газета звіт про трудовий спір, в який втягнутий її головний рекламодавець).

4) більша частина реклами має тенденцію до самонейтралізації (результати мільйондоларової рекламної компанії одного з виробників миючих засобів в значній степені зводяться на ніщо такими ж дорого вартісними кампаніями, які проводяться його конкурентами. На самому ж ділі, додаткові миючі засоби використовуються мало).

5) стверджується, що реклама сприяє росту монополій. З однієї сторони, обширна реклама створює фінансові бар’єри і тим самим збільшує ринкову владу, якою фірми вже володіють. Більше того, надаючи прихильність фабричним маркам, споживачі стають менш чутливими до зниження цін їх конкурентами, тим мами збільшуючи монопольну владу.

6) більшість економістів не хочуть признавати рекламу важливим фактором, який оприділює рівні виробництва і зайнятості.

     Емпіричні свідчення.

     Основний  дослідницький інтерес економістів  зосередився на впливі реклами на ступінь конкуренції в різних галузях. Отримали розвиток дві різні  школи: антиконкурентна точка зору стверджує, що реклама є формою переконання, яка посилює диференціацію продукту в свідомості споживачів і, таким чином, дозволяє кожній фірмі отримати більшу ступінь монопольної влади на ринку, при чому зробити це за рахунок споживачів.[9] Реклама переконує споживачів в тому, що на світі не має близьких замінників. Реклама зменшує конкуренцію серед існуючих фірм галузі і, виступаючи для них в якості бар’єру, захищає створені фірми від потенційних конкурентів.

     На  противагу цій, інша проконкурентна точка зору розглядає рекламу, як інформацію, тобто як відносно не дорогий засіб збільшення кількості замінників продуктів, відомих покупцям. Більше знання про придатність продуктів завдяки рекламі успішно збільшує число замінників і робить галузь більш конкурентною.

     Існують важливі емпіричні досліди, які  закріплюють довіру до двох цих точок зору. Наприклад, Команор і Вільсон вивчали роль реклами в 41 галузі і дійшли до власного висновку, про те, що реклама не сприяє конкуренції. Точніше, вони вважають, що “більший об’єм витрат на рекламу в деяких галузях служать в якості важливої перешкоди для нової конкуренції на ринках, які обслуговують ці галузі”. Ціни товарів, які сильно рекламують переважають їх вртість, що є відображенням нераціонального використання ресурсів.

     На  противагу, Еккард прийшов до заключення про те, що реклама є проконкурентною силою. Він стверджує, що, якщо реклама сприяє монопольній владі, тоді галузі, які найбільш інтенсивно рекламують свої товари, повинні бути галузями, які збільшують на протязі часу свої ціни в найбільшій степені, а свій об’єм виробництва – в найменшій ступені. Вивчаючи зміни цін і об’єму виробництва, біля 150 важливих галузей за період з 1963-1977 роки Еккард дослідив, що як правило галузі з рівнями реклами вище середнього мали темпи збільшення цін нижче середнього, а темпи зростання об’ємів виробництва – вище середнього рівня. 
 
 

      Висновок

      Ключовим  поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition) . Сам ринок, механізм його дії  не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети »[10]. Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; це механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.[6] Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших . У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний процес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами. Існує дві основні групи конкуренції: цінова та нецінова. Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищить їх, вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами. Отже, в основі цінової конкуренції знаходиться боротьба проти конкурентів за допомогою ціни. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з боку конкурента, так як формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Це свого роду завоювання конкретної переваги за рахунок покращення якості продукції, реклами, подовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг тощо. В умовах диференціації продукту, властивої для монополістичної конкуренції, економічне суперництво зосереджується не лише на цінових, але й на нецінових факторах: якості, реклами, умовах продажу. Фірми доводять переваги своєї продукції за допомогою торгових знаків та фабричних клейм. У цілому нецінова конкуренція зумовлює поліпшення товару і повніше задоволення потреб споживачів. Хоча нерідко зміни в продукті є уявними, що не збільшують його корисності, ефективності, довговічності. Отже, конкуренція – категорія суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велика благо, інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки. 
 
 
 
 

Словник економічних термінів 

1.Товар — це продукт праці або певне благо, що здатне задовольняти певні потреби людини і призначене для обміну (купівлі та продажу)[5]

2. Попит і пропозиція — економічні категорії товарного виробництва, що виникають і функціонують на ринку, у сфері товарного обміну. У ринковій економіці ці категорії належать до фундаментальних. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — товар, який є на ринку або може бути доставлений на нього.

3. Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб чи державі. Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

4. Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності.

5. Доходи — це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення власного капіталу.

6. Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1. Будаговський С., Кілієвич О., Луніна І.. Мікроекономіка і макроекономіка – К.: Основи, 1998. – 518 с.
2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань.– К.: Вища школа, 1999. – 544 с.
3. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. – 336 с.
4. Економічна теорія. – Харків, 2000. – 316 с.
5. Колесніченко І.М., Філатов В.М. Мікроекономіка.-Х.:ВД «ІНЖЕК», 2007. – 227 с.
6. Корнійчук Л.Я., Татаренко Н.О. та ін. Історія економічної думки: Навчальний посібник / – К.: Фенікс, 1996. – 269 с.
7. Кузь В. М. Види конкуренцій. Їх характеристика. – К., 1999.
8. Мочерний С. В. Економічна теорія. – К.: ВЦ Академія, 1999. – 656 с.
9. Мочерний С.В., С.А.Єрохін,   Л. О. Каніщенко, О. А. Устенко Основи економічної теорії: Навчальний посібник.. – К.: Видавничий центр “ Академія “,1998.– 464 с.
10. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. А. Олійник, Р.Скільський. – К.: Основи, 1998. – 390 с.