Контрольна робота по «Макроекономіка»

• зростання виробництва і насичення ринку товарами;
• структурну та конверсійну перебудову економіки;
• обмеження емісії грошей;
• скорочення дефіциту державного бюджету;
• стимулювання нагромаджень та інвестицій;
• приватизацію і стимулювання середнього і малого підприємництва;

    Якщо  розглядати підсумки антиінфляційної  політики в Україні за останній період, то можна дійти висновку, що пожорстокішання  монетарної та фіскальної політики сприяло  ліквідації проявів відкритої інфляції. НБУ взяв курс на гальмування темпів інфляції та досягнення фінансової стабілізації¹. Для цього було вжито ряд обмежувальних заходів:

• підвищено облікову ставку;
• відсотки за кредитними та депозитними операціями банків виведено на позитивний відносно темпів інфляції рівень;
• підвищено норми обов”язкового резервування;
• запроваджено кредитні аукціони, внаслідок чого розподіл коштів між банками набув ринкового характеру;
• запроваджено операції з державними цінними паперами як основне джерело покриття бюджетного дефіциту.

Зазначені аспекти  цієї політики спрямовувалися передусім  на обмеження грошової пропозиції.

    Першочергові  антиiнфляційні засоби. До них належать такі:

1. Забезпечення країни у достатній кількості продовольством. Це найперша умова будь-яких реформаторських зусиль. Для налагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансову допомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провести м'яку реформу колгоспів і радгоспів:

• встановлення порядку надавання кредитів сільськогосподарським підприємствам під векселя з погашенням їх за рахунок прийдешнього врожаю;

• встановлення державних закупівельних цін, а також цін на ресурси, що споживаються в сільськогосподарському виробництві на рівні, що забезпечує рентабельну роботу товаровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарами в обмін на сільськогосподарську продукцію.
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного поля народного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання карбованця.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, що стимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрай важко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем в бюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно:
• створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий;
• створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цін і поза кооперативного сектору.

Протягом кризового  періоду треба також проводити  раціональну державну політику захисту  внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі  експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ

Інфляція  властива більшості економiчно розвинутих країн світу i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом. У станi iнфляцiйноi нестабільності орієнтація лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозиція” може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабілізації i оздоровлення економіки. Незважаючи на дію ринкових законів, держава не відмовляється від впливу на ціни, суттєво посилюючи його в кризові для національної економіки періоди. Вихід з кризового стану для економіки будь-якої країни містить два основних елементи. По-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирiшення питання інфляції, оскільки це-найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що, в свою чергу, має забеспечити відродження виробництва. Інфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації. Протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках. 
 

    Список  використаної літератури 

1. Базидевич В.Д, Попов Основи економічної теорії: політекономія. – К., 2003.
2. Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: Либідь, 1992.
3. Ковальчук Т., Коваль М., Основні чинники та фактори інфляції в Україні // Фінанси України. - 1998. - № 10.
4. Мельникова В.І., Климова Н.І. Макроекономіка. – К., 2004.
5. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – 2-ге видання, стереотип. – К.:Либідь, 2002.
6. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Аналіз чинників інфляції та її прогнозування в Україні // Економіка і прогнозування, 2003. - №1. – с. 86-103.
7. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Прогнозуваня інфляції // Вісник НБУ. – 2000. - №12. - с.7-10.
8. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Прогнозування інфляції споживчих цін в Україні // Банківська справа. – 2001. - №3.
9. www.bank.gov.ua
10. www.ukrstat.gov.ua
11. www.kmu.gov.ua

ІІ. Практична  частина

Задача  №1 (4бали)

Загальна  чисельність населення країни становить 100 млн. чол. У тому числі:

• діти до 16 років – 11 млн. чол., з них працюють на продажу газет, мийці автомобілів та інших роботах – 0,8 млн. чол.;
• пенсіонери – 6 млн. чол.;
• домогосподарки – 4 млн. чол.;
• студенти – 7 млн. чол., з них студенти денної форми навчання – 5,5 млн. чол.;
• бродяги та бездомні – 4 млн. чол.;
• особи у виправних спец установах – 5 млн. чол.;
• особи, що перебувають у психіатричних лікарнях – 3 млн. чол.;
• особи, що перебувають на „лікарняному” – 2,3 млн. чол.;
• звільнені і не шукають роботу за даного рівня зарплати – 5 млн. чол.;
• зайняті неповний робочий день, що шукають роботу на повну ставку – 1 млн. чол.;
• звільнені внаслідок спаду в економіці – 2,2 млн. чол.;
• звільнені в результаті структурних змін в економіці і скорочення попиту на певні професії – 0,9 млн. чол.;
• звільнені за власним бажанням, що шукають високооплачувану роботу – 0,8 млн. чол.;
• навчаються на курсах перекваліфікації Центру за2нятості – 1,7млн. чол.

Визначте:

   а) чисельність робочої сили;

   67,5

   б) фактичний рівень безробіття;

   (U/L)*100=(5.6/67.5)*100=8,3

   в) природний рівень безробіття.

   u*=uфрікц.+uструкт=((Uфрикц.+Uструкт.)/L)*100

   uфрікц=(3/67,5)*100=4,44

   uструкт=(0,9/67,5)*100=1,33

   u*=4,44+1,33=5,77 

Задача  №2 (4бали)

Визначте  дефіцит державного бюджету, якщо в  ньому закладені видатки на суму 40 млрд. грошових одиниць; обсяги ВВП складають 120 млрд. г. о.; доля ВВП, яка вилучається у вигляді податків становить 30%. Як зміниться державний борг, якщо на початок року він становив 45 млрд. г.о. для покриття дефіциту не використовується емісія. Виплатою відсотків по державному боргу можна знехтувати. 

Задача  №3 (4бали)

     Визначте, яким стане виробництво реального  ВВП на душу населення у поточному  році, якщо у базовому номінальний  ВВП становив 20 млрд. гр. од. та зріс удвічі; причому індекс цін становив у цьому періоді 1,6, а чисельність населення збільшилась з 40 млн. до 50 млн.