Контрольная работа по экономике

Міністерство  освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут заочного і  дистанційного навчання

 

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни «Основи  економічних теорій»

 

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Київ – 2011

 

Варіант 1

Теоретичні  питання

1. Предмет економічної  теорії. Методи наукових досліджень  в економіці. 

2. Рівновага споживача.  Максимізація корисності. Ефекти  доходу і заміщення.

3.Організаційно-правові  форми підприємств в ринковому  господарстві.

4. Економічні цикли  та кризи. Індикатори ділової  активності.

Розкрити зміст  категорій і понять

Ринок; система ринкової організації суспільного господарювання; соціальне ринкове господарство; ринок товарів та послуг; інфраструктура ринку, національна економіка; валовий внутрішній продукт (ВВП); валовий національний продукт (ВНП); чистий національний продукт (ЧНП); національний доход (НД).

Тести

 

Теоретичне  питання.

1. Предмет економічної теорії. Методи наукових досліджень в економіці.

Економіка – це найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних  ресурсів здійснюється виробництво, розподіл, обмін та споживання продуктів людської діяльності. Крім того, економіка – це система економічних наук, таких як економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка праці, економіка будівництва, економіка освіти тощо. Економічна теорія, являє собою теоретичну основу цих наук. Перед будь-якою наукою стоять завдання провести аналіз реальних процесів, фактів, виявити внутрішні взаємозв'язки, визначити закономірності і тенденції змін явищ. Вони стосуються й економічної теорії.

Питання предмету економічної  теорії є дискусійним в економічній  науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто це наука про багатство. Джерела такого бачення чітко простежуються у Адама Сміта і Альфреда Маршалла.

Дискусії серед економістів  з цього питання не припиняються і сьогодні. В останні роки широко розповсюджується підхід до предмету економічної теорії, який спирається на використання поняття "обмежених  ресурсів". Отже, економіка  досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини

Проте економічна теорія – це широкопланова наука. Її Багатогранність та багатоаспектність зводиться до перечислення визначень предмету, а саме:

1. це наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.
2. це наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.
3. це наука а про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.
4. це наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва.
5. це наука про багатство

Отже, з вищенаведеного видно, що загальноприйнятого визначення предмету економічної теорії немає, хоч більшість економістів визнають, що це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку  людей. Напрошується необхідність обґрунтування економічної теорії як суспільної науки, яка вивчає поведінку людей і груп у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах.

Об'єктом вивчення економічної  теорії є аналіз тісного взаємозв'язку механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин. Відновлення виробництва і його економічне зростання проходить на індивідуальному рівні (рівні фірми) і в суспільному масштабі. Тому структурно економічна теорія включає в себе мікроекономіку і макроекономіку.

Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні  методи.

Поняття “метод” від грецького слова “методас” – шлях до чогось: шлях до пізнання, вчення, теорії. Тому по відношенню до економічної теорії поняття метод застосовується як шлях до вивчення системи виробничих відносин в їх тісній взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Таким чином, метод економічної теорії – це система прийомів, способів пізнання та перетворення економічної життєдіяльності способу виробництва.

Узагальнюючим науковим методом, яким користується економічна теорія, досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної системи або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя:

1) в їх загальному  зв'язку і взаємозалежності;

2) в стані безперервного  розвитку;

3) коли кількісні зміни,  які виникають у процесі розвитку, ведуть до змін якісних.

Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом  визначається єдність і боротьба протилежностей.

До загально - наукових принципів та методів можна віднести:

1) наукова абстракція;

2) структурно-функціональний підхід;

3) системність;

4) історично-логічний  метод;

5) аналіз і синтез;

6) індукція і дедукція.

 

2. Рівновага  споживача. Максимізація корисності. Ефекти доходу і заміщення. 

Рівновага споживача  відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Рухаючись уздовж бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто, відповідала б найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На рис. 1 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I. Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.

Рис. 1 Рівновага споживача

 

Корисність блага - це задоволення, яке отримують споживачі  при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити, лише інтерпретуючи  дії споживача. Теорія споживчого вибору ґрунтується на припущенні, що середній споживач - цілком розумна людина, котра намагається так розпорядитися своїм грошовим доходом, щоб отримати з нього якомога більше задоволення чи користі в процесі купівлі та споживання товарів і послуг в певному поєднанні. Тому, мета споживача - максимізація корисності .

Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати  корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання  грошова одиниця, витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця , витрачена на другий продукт і так далі, принесуть однакову кількість додаткової чи граничної корисності.

Інакше це можна сформулювати так: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим  для всіх благ. У цьому разі можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги.

У разі коли споживач досяг  рівноваги, він не виграє, якщо збільшить  споживання блага А, бо його гранична корисність швидко зменшиться. Це залишить споживача в програші, якщо він  швидко не переключиться на споживання більшої кількості блага В.

При зниженні ціни товару виникають два ефекти: ефект заміщення (споживач заміняє дешевшим товаром  деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується ) та ефект  доходу (реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який упала).

Реальний дохід - це максимальна  корисність, яку може отримати споживач, володіючи даним грошовим доходом. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення — це зміна обсягу попиту, викликана зміною відносної  ціни товару при незмінному реальному  доході споживача.

Ефект доходу — це зміна обсягу попиту, викликане зміною реального доходу за незмінної відносної ціну товару.

3.Організаційно-правові  форми підприємств в ринковому  господарстві.

Організаційно-правова  форма господарювання – форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо¹

Згідно з класифікація організаційно-Правових форм господарювання в Україні виділяють такі я організаційно-правових форм господарювання підприємств та господарських товариств: фермерське господарство; приватне підприємство; державне підприємство; казенне підприємство; комунальне підприємство; дочірнє підприємство; іноземне підприємство; підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки); підприємство споживчої кооперації; акціонерне товариство; державна акціонерна компанія (товариство); товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство.

Фермерське господарство – форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Приватне підприємство – підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (3, ст. 63).

Державне підприємство – підприємство, що діє на основі державної власності. Державне унітарне підприємство утворюється  компетентним органом державної  влади в розпорядчому порядку  на базі відокремленої частини державної  власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державне комерційне підприємство – суб'єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Казенне підприємство – підприємство, створено за рішенням Кабінету Міністрів  України. У рішенні про створення  казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери  управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства

Комунальне підприємство – підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Комунальне унітарне підприємство – підприємство утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Дочірнє підприємство – підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Іноземне підприємство - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Підприємство об¢єднання громадян (релігійної організації, профспілки) - унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян, релігійної організації або профспілки для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Засновником такого підприємства є відповідне об'єднання громадян, релігійна організація, профспілка, що має статус юридичної особи, а також їх об'єднання (спілки) у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування підприємств

Підприємство споживчої кооперації - унітарне або корпоративне підприємство, утворене споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань) (3, ст. 111).