Методика аудиту капіталу і зобов’язань

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ  ТА УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКА  ПРАЦІ 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 
 
 
 

з дисципліни

«Аудит» 

на тему: «Методика аудиту капіталу і зобов’язань» 
 
 

        Виконав(ла

       Перевірив(ла) :    

                                                                                                                                                         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                        Запоріжжя 2011 
 
 

       План

       1. Методика аудіту капіталу: класифікації та функції                            3

       2. Облік зобов’язань та їх характеристики                                              9

       Список  використаної літератури                                                             22                                                      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                     Методика аудіту капіталу

       Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасника-ми), і являє собою вартість майна підприємства.

       Майно підприємства складається з різноманітних  матеріаль-них, нематеріальних та фінансових ресурсів - носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне това-риство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

       Здійснюючи  підприємницьку діяльність, акціонерне підпри-ємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують  права і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

       Власний капітал - це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов'язань.

       Сума  власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгова-ності, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

       Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

       Актуальність  теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим  статусом “гаранту” організації бізнесу.

       Класифікація  та функції власного капіталу

       Власний капітал є основою для початку  і продовження господарської  діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших  і найважливіших показників, оскільки вико-нує такі функції:

       - самостійності і влади - розмір  власного капіталу визначає ступінь  незалежності та впливу його  власників на підприємство;

       - відповідальності і захисту прав  кредиторів -відображений в балансі  підприємства власний капітал  є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

       - довгострокового кредитування - перебуває  в розпо-рядженні підприємства  необмежений час; 

       - фінансування ризику - власний капітал  використо-вується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

       - кредитоспроможності - при наданні  кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам  з меншою кредиторською заборгованістю  і більшим власним капіталом; 

       - компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

       - розподілу доходів і активів  - частки окремих власників у  капіталі є основою при розподілі  фінансового результату та майна  при ліквідації підприємства.

       Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

       Утворюється власний капітал двома шляхами:

       - внесенням власниками підприємства  грошових коштів та інших активів; 

       - накопиченням суми доходу, що  залишається на підпри-ємстві.

       За  формами власний капітал поділяється  на дві категорії:

       - інвестований (вкладений або сплачений  капітал);

       - нерозподілений прибуток.

       Інвестований  капітал - це сума простих та привілейо-ваних  акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

       Нерозподілений  прибуток - це частина чистого прибут-ку, що не була розподілена між акціонерами.

       Власний капітал за рівнем відповідальності поділя-ється на:

       - cтатутний капітал, сума якого  визначається в уста-новчих документах  і підлягає обов'язковій реєстрації  у державному реєстрі господарюючих  одиниць; 

       - додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал,  резервний капітал та нерозподілений прибуток.

       Функції Статутного і Додаткового капіталів  різні. Статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від  Додаткового капіталу Статутний  капітал забезпечує регулювання  відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

       Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.

       Характеристика  та відображення в  обліку складових  частин власного капіталу

       Елементами  власного капіталу є:

       - Статутний капітал; 

       - Пайовий капітал; 

       - Додатковий капітал; 

       - Резервний капітал; 

       - Вилучений капітал;

       - Неоплачений капітал, 

       - Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки;

       - Цільові надходження; 

       - Забезпечення майбутніх витрат;

       - Страхові резерви. 

       Статутний капітал

       Статутний капітал підприємства - це вартісний  вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від-буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

       Статутний капітал на підприємствах різних форм влас-ності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому  виразі) засновниками підприємства при  його створенні.

       Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (ак-цій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів - права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, вклю-чаючи валюту.  

       Додатковий  капітал.

       Додатковий  капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат-ковий капітал  збільшується на суму емісійного доходу.

       Додатковий  капітал (інший додатковий капітал) збільшуєть-ся на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкош-товно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

       Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений  для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.  

       Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки)

       Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

       При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про  випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

       Дебет рахунка №46 “Неоплачений капітал” Кредит рахунка №40 “Статутний капітал”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіта-лу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. і фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 “Неоплачений капітал”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у наці-ональній або іноземній валюті) дебетуються.  
 

Облік зобов'язань

       Функціонуючі  підприємства завжди мають в пасиві балансу меншу чи більшу частку позиченого капіталу, оскільки власного не вистачає для розширення масштабів діяльності. Залучений в оборот підприємства капітал має назву зобов'язань.

       Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про зобов'язання та розкриття її у фінансовій звітності  визначаються П(С)БО 11 "Зобов'язання". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.

       Визначення, визнання, порядок оцінки та розкриття  інформації щодо зобо-в'язань регламентуються також Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", 2 "Баланс", 13 "Фінансові інструменти".