Мiжнародная економiчна система

ТЕМА 1.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

 

1. Світове господарство як система.

2. Форми та фактори міжнародного поділу праці.

3. Форми та рівні міжнародних економічних відносин.

3. Суб’єкти міжнародних економічних відносин.

4. Середовище міжнародних економічних відносин.

 

1. Світове господарство  як система.

 

Предметом курсу “міжнародна економіка” є багаторівневий комплекс економічних відносин між країнами, їх угрупованнями. Міжнародна економіка також вивчає відносини між окремими економічними суб’єктами, що знаходяться в різних країнах: окремими людьми, домогосподарствами, підприємствами, державними і громадянськими установами.

Особлива увага приділяється вивченню економічного механізму функціонування міжнародної економіки, тобто міжнародних правовим нормам, економічним угодам, діяльності міжнародних економічних організацій.

Об’єктом вивчення міжнародної  економіки є не одиничні, випадкові  явища, процеси в міжнародній  сфері, а ті, що постійно відновлюються, повторюються. Тобто виявляються закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва, формуванні міжнародної економічної політики.

При вивченні міжнародної  економіки користуються досягненнями різних напрямків економічної думки: марксистської, класичної, неокласичної, неокейнсіанської, монетаристської. Вчені дотримуються різних поглядів щодо чинників, які визначають місце країни в системі міжнародного поділу праці, ролі державної політики в регулюванні зовнішньоекономічної сфери тощо.

Міжнародна економіка – специфічна сфера економічних відносин, що складаються в процесів взаємодії господарюючих суб’єктів різної національної приналежності з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг і факторів виробництва на інтернаціональному рівні.

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Основними елементами МЕС  є окремі країни, групи країн. Можна  поділити МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

На сучасному етапі  функції ядра глобальної економіки  переходять до низки найрозвинутіших країн, які відрізняються розвинутим соціально-ринковим господарствам; найбільшою вичерпаністю джерел і факторів індустріального розвитку; провідною роллю у світовій економіці, що дає змогу активно залучати до господарського обігу власні і чужі ресурси.

СГ як міжнародна економічна система – сукупність національних економік країн світу та усіх видів МЕД їх суб’єктів, взаємопов’язаних системою МЕВ.

МЕС включає:

1. сукупність національних економік
2. МЕВ
3. МЕД

1. Сукупність національних  економік – сучасний світ включає 208 державно-територіальних утворень, в межах яких сформовані національні економіки – система організаційно та економічно взаємопов’язаних галузей та сфер господарської діяльності.

2. МЕВ – 1) система господарських відносин між різними країнами світу; 2) система різноманітних економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання за межами національних господарств.

3. МЕД – сукупність дій різноманітних суб’єктів, у процесі яких вони вступають в активні МЕВ.

Між країнами існують  різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в  різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Наприклад, для нормального функціонування науково-технічних зв’язків між країнами необхідним є міжнародний ринок науково-технічної продукції. Крім того МЕВ — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь.

Продукт може вироблятися  на основі кооперації виробничих ресурсів двох або декількох країн. Суб’єкти із різних країн можуть обмінюватися товарами внаслідок чого виробництво і споживання певного товару буде знаходитись в різних країнах. Міжнародні відносини розподілу — це відносини, які виникають з приводу а) розподілу факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили) між країнами; б) розподілу продуктів економічної діяльності серед суб’єктів із різних країн; в) розподілу доходів між учасниками МЕВ.

Залежно від об’єкту  МЕВ, вони поділяються на торговельні, валютно-фінансові, виробничі, науково-технічні тощо. Більш докладніше ці відносини  будуть розглянуті в наступних лекціях, а зараз зазначимо, що всі вони у сукупності утворюють систему. Однією із системних характеристик цієї системи є взаємозв’язок її окремих елементів. Наприклад, спільне виробництво складної техніки економічними суб’єктами із різних країн (виробничі відносини) може супроводжуватись торгівлею окремими компонентами, деталями між ними (торговельні відносини), науково-технічним обміном (науково-технічні відносини).

МЕВ між окремими європейськими  державами, а також в межах  окремих регіонів (Європа — Північна Африка, Європа — Близький Схід та ін.) виникли порівняно давно. Ці відносини були спочатку виключно двосторонніми, вузькорегіональними. Дійсно міжнародними економічні відносини стають з виникненням світового господарства, появи взаємозалежності національних економік.

 

Ключові тенденції  розвитку  
світового господарства

1. Лібералізація зовнішньоекономічних  зв’язків країн.

2. Уніфікація та стандартизація  в різних галузях міжнародного  соціально-економічного життя.

3. Поглиблення процесів  транснаціоналізації капіталу і  виробництва.

4. Поступова втрата  ООН своїх функцій та їх передача до урядів країн “Великої вісімки”, Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

5. Подальший розвиток  процесу глобалізації господарського  життя.

 

2. Форми та  фактори міжнародного поділу  праці.

 

Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях. МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації. Формами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації — міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за родом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне — спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Горизонтальний та вертикальний міжнародний поділ праці на міжнародному рівні реалізується як загальний (між крупними групами галузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства) (рис. 3).

Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн (табл. 1), підприємств та їх об’єднань  на виробництві окремих продуктів  або їх частин з кооперуванням  виробників задля спільного випуску  кінцевої продукції.

Історично МПП виникає як система, основним структурним елементом якої були національні господарські комплекси. На початкових стадіях розвитку світогосподарські зв’язки зводились до відносин обігу, перш за все товарного, пізніше — міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнаціональні економічні відносини з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку суспільного поділу праці всередині країн.

Виникнення та подальший  розвиток МПП здійснюється під впливом  цілої низки різноманітних факторів, які можливо систематизувати за такими ознаками:

• Природно-географічні — відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;
• Соціально-економічні — характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серійність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків, політичні фактори країн;
• Науково-технологічний прогрес — розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

 

3. Форми та рівні міжнародних економічних відносин.

Виділяють наступні основні форми  МЕВ:

1. Міжнародна торгівля – обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками. Це історично перша форма МЕВ і на сьогодні існує торгівля товарами, послугами і науково-технічною продукцією.
2. Міжнародний рух капіталу – переміщення капіталу між країнами світу у пошуках більш вигідної сфери вкладення. У МРК виділяють рух підприємницького капіталу у формі міжнародних інвестицій і рух позикового капіталу у формі міжнародного кредиту.
3. Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення між країнами світу, викликане переважно причинами економічного характеру.
4. Світова валютна система – закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації трьох вищеназваних форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.

МЕВ здійснюються і розвиваються на різних рівнях залежно від ступеня інтенсивності взаємодії господарюючих суб’єктів:

1. Економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;

2. Взаємодія — стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;

3. Співробітництво — міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями;

4. Міжнародна економічна інтеграція — це рівень розвитку МЕВ, коли на основі міжнародного поділу праці і розвитку глибоких взаємозв’язків між національними економіками, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах створюються господарські об’єднання двох чи кількох країн з проведенням узгодженої економічної політики.

З іншого боку, МЕВ можуть розвиватися на таких рівнях:

• мікро – окремі суб’єкти;
• мезо – галузі;
• макро – країни;
• мета – регіональні організації.

 

4. Суб’єкти міжнародних економічних відносин .

Суб’єктами МЕВ – є їх учасники, які здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

До суб’єктів МЕВ відносяться:

1. фізичні особи
2. юридичні особи
3. держави
4. міжнародні організації

Кожна група суб’єктів МЕВ наділена певними характеристиками.

1. Фізичні особи – це право- і дієздатні особи, які виступають в МЕВ як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені (комерсанти, наймані працівники (трудові мігранти), туристи, науковці тощо).

2. Юридичні особи – це організації, фірми, корпорації, котрі займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають наступним ознакам згідно законодавства відповідної країни:

• постійність існування;
• наявність власного майна, відособленого від його учасників;
• право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності;
• право від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі тощо;

Головними юридичними особами є  підприємства, фірми, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, об’єднання фізичних і юридичних осіб.