Мiжнародная економiчна система

3. Держави приймають участь у міжнародній діяльності як безпосередньо (через уповноважені органи), так і через регулювання діяльності інших суб’єктів, які функціонують на їх території. Держава розробляє зовнішньоекономічну політику, валютний та митний режими, регулює банківські процентні ставки, податки, встановлює курс національної грошової одиниці, вводить при необхідності ліцензії та квоти на експорт та імпорт.

Державні установи, підприємства купують  на світовому ринку продукцію та послуги; постачають економічним суб’єктам із інших країн товари. Крім того національні держави покликані створювати для вітчизняних підприємців сприятливі умови виходу на міжнародні ринки. Таким чином держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні органи), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).

Кожна держава має інститути, які  прямо, чи побічно впливають на стан МЕВ. Серед таких інститутів:

• Міністерство іноземних справ — сприяє визначенню зовнішньоекономічних орієнтирів країни, забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів;
• Міністерство зовнішньої торгівлі — здійснює функції регулювання та контролю у галузі зовнішньої торгівлі; розробляє проекти торгових угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі; проводить переговори з іноземними державами; займається питаннями митної політики; видає експортні та імпортні ліцензії;
• Центральний банк країни — впливає на зовнішньоекономічну діяльність економічних суб’єктів валютно-фінансовими інструментами і насамперед, регулюванням курсу національної валюти. Останній безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.

4. Міжнародні організації – об’єднання, які приймають участь  в МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків їх діяльності.

Виділяють 2 типи міжнародних організацій:

• міжурядові організації;
• неурядові організації.

Всього існує близько 5 тисяч  міжнародних організацій, серед  них більше 300 – є міжурядовими.

У центрі системи міжнародних організацій знаходяться ООН, МВФ, група Світового банку, СОТ, ОЕСР. Існуюча класифікація міжнародних організацій поділяє їх на наступні групи:

• універсальні МО (МВФ, МАР, МФК, Міжнародна агенція гарантування інвестицій), система ООН (Програми ООН – UNDP, UNCTAD; Спеціалізовані агенції ООН – ILO, UNESCO; Автономні організації ООН – IAEA, WTO), СОТ, МОП);
• галузеві МО (ОПЕК);
• регіональні МО (Балтійська рада і Балтійська асамблея, Латиноамериканська енергетична організація);
• банківські МО (Банк міжнародних розрахунків, Скандинавський інвестиційний банк, Міжнародні банки розвитку – Європейський, Африканський, Міжамериканський, Ісламський)

 

5. Середовище міжнародних економічних відносин.

Учасники міжнародних економічних  відносин, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних, культурних тощо), які потребують від діючих осіб коригування своїх дій.

Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний.

Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти).

Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). Різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні.

Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Особливостями середовища МЕВ є:

• Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;
• Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;
• Динамічна суперечливість — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Характеризуючи фактори політико-правового середовища МЕВ, слід зазначити, що взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш чітко, ніж у рамках національних економік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого — використовувати тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або блокади.

Для суб’єктів МЕВ важлива політична стабільність в країнах, де вони займаються економічною діяльністю. За сучасних умов досягнення абсолютної політичної стабільності неможливо, тому учасники МЕВ можуть стикатися з ризиком експропріації свого майна, припинення торговельних і валютно-фінансових операцій, загальною нестабільністю в тому чи іншому регіоні.

Підприємці, які виходять на зовнішній  ринок, повинні враховувати правові норми, які регулюють підприємницьку діяльність в межах конкретного зарубіжного ринку; норми екології, контроль за дотриманням стандартів якості і безпеки товарів тощо.

Основні фактори, що впливають  на формування політичного і правового  середовища:

Політичні процеси та інститути:

• загальна політична стабільність та пануючий політичний режим, передбачуваність змін;
• міцність позиції уряду, його компетентність;
• ступінь демократичних свобод;
• політичний режим - наявність диктатури, демократії, національної згоди;
• міжнародна економічна політика держави;
• виконання міжнародних зобов’язань, особливо у сфері прав людини;
• участь у регіональних і глобальних політичних процесах.

Законодавство:

• розробленість законодавства, орієнтованого на ефективну ринкову діяльність;
• узгодженість законів із індивідуальними та груповими інтересами у суспільстві;
• орієнтація зовнішньоекономічного законодавства на політику вільної торгівлі або протекціонізм;
• адаптованість національного законодавства до міжнародного;
• ступінь відкритості економіки для міжнародного бізнесу;
• дієвість законодавства, його стабільність, передбачуваність змін.

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо.

Економічне  середовище включає такі елементи:

1. Сутність економічної системи:

• природа власності та її форми;
• економічні стимули та оподаткування;
• свобода ринків, рівень і регулювання конкуренції;
• роль держави (регулювання, допомога, контроль, примушення).

2. Структура економіки:

• розподіл і співвідношення секторів економіки (видобувна і переробна промисловості, сільське господарство, сфера послуг);
• відповідність розвитку секторів їх ресурсному забезпеченню та структурі попиту населення;
• стан техніко-технологічної бази;
• необхідність і динамізм структурних змін.

3. Ефективність і орієнтація:

• ВНП на душу населення;
• міжнародна конкурентоспроможність (торговельний баланс, зовнішня заборгованість, експортно-імпортна залежність);
• джерела капіталовкладень;
• орієнтація капіталів і розвитку на: внутрішні ринки, експорт, імпорт, соціальні програми.

Фактори соціально-культурного середовища МЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках тощо. Економічна поведінка людини в тій чи іншій країні базується на її фізіологічних, психологічних та інших особистих особливостях.

Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються внаслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність — чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбані в процесі життя людини.

Сукупність норм, на яких базуються  різні дії тієї чи іншої групи  можна назвати культурою даної групи.

Мотивація до праці:

• загальне ставлення населення до праці;
• значення моральних цінностей;
• можливості через працю реалізувати здібності й потенціал особистості;
• можливість забезпечення матеріальних і духовних потреб через зростання якості праці та її інтенсифікацію.

Освіта і виховання:

• культурні традиції, менталітет нації,
• релігія;
• політична орієнтація;
• рівень освіти нації;
• професійна освіченість кадрів;
• престиж освіти у суспільстві.

Взаємовідносини (комунікації):

• превалює індивідуалізм чи пріоритет групи; практицизм чи етичні цінності;
• здатність працювати в дусі співробітництва і конкуренції;
• ступінь самодисципліни і відповідальності.

Відношення до природи (екологія):

• усвідомлення суспільством необхідності збереження довкілля для майбутніх поколінь чи споживацьке відношення до природи (екологічна свідомість);
• екологічний стан.

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на розвиток всіх інших умов функціонування суб’єктів МЕВ. Найважливішими складовими елементами інфраструктури МЕВ є:

• Міжнародний транспорт;
• Міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Транспортна частина охоплює всі  існуючи транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розвиток транспорту є однією з передумов поглиблення процесу міжнародної інтеграції оскільки сприяє зменшенню відстаней у сучасному світі.

Види транспорту: автомобільний; залізничний; повітряний; морський; трубопровідний.

Зв’язок (мета – продукування і передача інформації): телефонний; факсимільний; передання цифрової інформації; телеграфний; електронна пошта; мобільні засоби: пейджинговий, стільниковий, супутниковий.

Основа розвитку інфраструктурного  середовища МЕВ — інформаційно-комунікаційні  системи. Інформаційно-комунікаційні системи — сукупність засобів збирання, збереження, обробки та передачі інформації. Сучасні засоби передачі інформації, що базуються на супутниковому зв’язку дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Формування на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає, з одного боку, найважливішим сучасним фактором розвитку міжнародних економічних  відносин, а з іншого — такі системи стають новим “віртуальним” середовищем глобальних економічних відносин.

В матеріальному вигляді інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ — це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають інформацію, класифікують її, кодують та передають користувачам. Найбільш впливовими міжнародними інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс Телерейт, Блумберг. Агенція Рейтер цілодобово збирає данні та економічну інформацію в режимі реального часу із 180 міжнародних бірж, ринків цінних паперів та 4000 організацій в 80 країнах світу.