Моделі управління капіталом підприємства

     Цей методичний підхід побудований  на основі визначення наступних  показників:

    1. Власні обігові кошти (ВОК)  підприємства , визначається за наступною формулою:

    , де ВК — власний  капітал  ;

     ДП — довгострокові зобов’язання;

     ПА — позаобігові активи.

     Застосування даної формули буде  коректним лише за умови, що  довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку  підприємства .

    2. Нормальні джерела фінансування  запасів (НДФЗ):

    , де ВОК — власні обігові  кошти;

     БКрОК — банківські кредити  для формування обігових коштів;

     ТКрЗ — кредиторська заборгованість  товарного характеру.

     Банківські кредити для формування  обігових коштів та кредиторська  заборгованість товарного характеру  приймаються в розрахунок тільки  в обсягах заборгованості, строк  погашення якрї минув.

    3. Запаси та витрати (ЗВ):

    , де З — запаси;

     ВМП — витрати майбутніх періодів.

     В залежності від співвідношення  розрахованих показників визначають  наступні типи фінансової стійкості:

     Абсолютна фінансова стійкість:  за умови, що ЗВ<ВОК.

     Підприємство  є абсолютно незалежним  від зовнішніх кредиторів, оскільки  всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

     Така ситуація на  підприємстві  трапляється дуже рідко, і її  не можна вважати ідеальною  оскільки використання позик  для формування оборотних активів  є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкості  підприємство  не використовує переваг які має зовнішнє фінансування при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності.

     Нормальна фінансова стійкість:  за умови, що ВОК<ЗВ<НДФЗ.

     На  підприємстві  застосовується ефективна політика залучення та використання позикових коштів, виробничі потреби  підприємства  в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги),строк сплати яких не настав.

     Критична фінансова стійкість:  за умови, що ЗВ<НДФЗ.

     На  підприємстві  виникли певні  проблеми з джерелами фінансування  запасів та витрат. Для формування  певної частини оборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для інших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення).

     Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ<НДФЗ, та  підприємство  має непогашені у встановлений термін кредити та позики.

     Підприємство  не може розрахуватися  вчасно по всім кредитам

     Досягнення критичної та катастрофічної  фінансової стійкості є наслідком  неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов’язань за ними. Виявлення такого становища вимагає розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товарно-матеріальних запасів або збільшення періоду кредитування.

     Таким чином, наявність цілої  низки підходів щодо проблеми  ефективності  управління   капіталом   та його структурою обумовлена неоднозначним впливом структури  капіталу  на різноманітні аспекти його діяльності. Різні думки вчених по даному питанню пояснюються виділенням окремих характеристик діяльності  підприємства  в якості критерію  управління  співвідношенням власних та позикових коштів.