Міжнародна торгівля та її розвиток в сучасних умовах

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Незважаючи  на те, що історично мито є найбільш впливовим методом торговельних обмежень, існує велика кількість  інших видів торговельних обмежень, таких як імпортні квоти, адміністративні заходи та антидемпінгове регулювання. Значення саме таких нетарифних обмежень істотно зросло у повоєнний період. Найбільш важливим видом нетарифних обмежень є квота, що становить собою пряме кількісне обмеження на обсяг товару, який може бути експортованим або імпортованим. Розглянемо спочатку механізм дії імпортних, а потім і експортних квот.

Імпортні квоти можуть застосовуватися з метою захисту національної промисловості, сільського господарства та/або для збалансування торговельного та платіжного балансів. Імпортні квоти найбільш широко були розповсюджені у Західній Європі після Другої світової війни.

Розглянемо  інші ще такі  види торговельних обмежень, як: добровільні обмеження експорту, технічні, адміністративні та інші види регулювання. Такі торговельні обмеження виникли в результаті поширення діяльності торговельних картелів, розширення демпінгу та субсидіювання експорту. Останнім часом такі нетарифні обмеження стають дедалі все впливовішими в обмеженні торговельних потоків.

Одним із важливих методів нетарифних обмежень є добровільне обмеження експорту. Під такими заходами ми будемо розуміти ситуацію, коли країна-імпортер змушує іншу країну, свого торговельного партнера, "добровільно" обмежити обсяг експорту під тиском застосування більш жорстких торговельних обмежень, якщо він загрожує діяльності промисловості країниімпортера. Добровільні обмеження експорту є предметом переговорів між США, Європою та іншими країнами, як розвиненими, так і тими, що розвиваються, ще з середини 50-х років XX ст. в таких галузях, як сталеплавильна, текстильна, виробництво електроніки, автомобілів.

Потоки міжнародної  торгівлі також обмежуються численними технічними, санітарними, адміністративними  та іншими правилами і нормами. Вони можуть включати вимоги щодо безпеки, наприклад, для автомобілів та електричного обладнання, санітарно-гігієнічні норми щодо продуктів харчування та особистого користування, вимоги щодо маркування та пакування, які повинні містити інформацію про країну походження та вміст товару.

Іншим торговельним обмеженням є законодавча вимога в багатьох країнах до власних урядів купувати лише товари вітчизняного виробництва.

Міжнародні  картелі є організацією виробників, які знаходяться в різних країнах (або групи урядів), і які погоджуються обмежити виробництво та експорт товарів з метою максимізації або збільшення валового прибутку членів організації. Найбільш відомим у наш час міжнародним картелем є ОРЕС (Організація країн — експортерів нафти).

Торговельні перешкоди  можуть виникати і внаслідок демпінгу. Демпінг — це експорт, товару за ціною, нижчою від витрат на його виробництво, або у випадку, коли його ціна всередині країни є вищою за ціну, за якою продається даний товар за кордоном.

Експортні субсидії — це прямі виплати або надання податкових пільг чи пільгових кредитів національним експортерам або потенційним експортерам, а також пільгових кредитів іноземним споживачам з метою стимулювання національного виробництва. В такому випадку експортні субсидії можуть розглядатися як форми демпінгу. Незважаючи на те, що експортні субсидії є незаконними згідно з багатосторонніми міжнародними угодами, велика кількість країн надає їх у прихованій формі.

РОЗДІЛ 4.  ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ РОЗВИТКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У соціалістичному  минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні  зв’язки з 123 країнами світу. В той час основні рішення щодо розвитку зовнішньої торгівлі України приймалися в Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм з гори.

Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася болісною. Економіка України включалася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера на відміну від пост соціальних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишалася експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважала металопродукція, на другому місці – мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12%.

Світова фінансова  криза 1997 – 1999 рр. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію.

До 1999 р. зовнішньоторговельний  оборот  України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура  як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найважливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортних енергоносіїв.

У 2000 р. з’явилася позитивна динаміка  зовнішньої торгівлі України, що тривала і у наступному році, - зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7% і становив близько 37 млрд. дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2% і становили близько 20 млрд. дол., обсяги імпорту відповідно на 9% і становили близько 17 млрд. дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним.

Поліпшилася товарна  структура українського експорту, частка продукції металообробної і машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2%, а продукції АПК – 10,8%.

У 2001 р. обсяг  експорту товарів до Росії  становив 22,9% загального обсягу експорту, а імпорту  – 37,4%.

За 2005р. експорт  товарів склав 34286,8 млн. дол. США, імпорт – 36141,1 млн. дол. США. Порівняно з 2004р. експорт збільшився на 5%, імпорт на 24,6%. Від'ємне сальдо становило 1854,3 млн. дол. (у 2004р. позитивне сальдо 3669,3 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,95 (у 2004р. 1,13).

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалось  у Російську Федерацію – 21,9% від  загального обсягу експорту, Туреччину  – 5,9%, Італію – 5,5%, Німеччину – 3,8%, Польщу – 2,9%, США – 2,8%, Білорусь – 2,6%, Єгипет – 2,3%.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації – 35,5%, Німеччини – 9,4%, Туркменістану – 7,4%, Китаю – 5%, Польщі – 3,9%, Італії – 2,9%, Білорусі – 2,6%, Франції – 2,2%.

У порівнянні з 2004р. збільшились обсяги експорту товарів  до країн СНД (на 25,5%), Азії (на 4,6%), Африки (на 36,8%) та Австралії і Океанії (на 17,6%). Зменшились обсяги поставок товарів до Європи (на 7,4%) та Америки (на 28%). Обсяги імпортних надходжень в Україну за цей період збільшились з усіх континентів світу, у тому числі з Європи (на 28,2%), Азії (у 1,8 р. б.), Африки (у 1,5 р. б.), Америки (на 31%), Австралії і Океанії (на 27,6%).

За 2006р. експорт  товарів склав 38367,7 млн. дол. США, імпорт – 45034,5 млн. дол. США. Порівняно з  відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 12,1%, імпорт – на 24,6%. Від'ємне сальдо становило 6666,8 млн. дол. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,85 проти 0,95 у 2005 році.

Імпорт з  країн СНД становив 44,8% від загального його обсягу, Європи - 37,3%, Азії - 13,5%, Америки  – 3,3%, Африки – 0,9% та Австралії і Океанії - 0,2%.

У порівнянні з 2005р. збільшились обсяги експорту товарів  до Америки (на 38,9%), Австралії і Океанії (на 30,6%), країн СНД (на 18%), Європи (на 16,1%). Зменшились обсяги поставок товарів  до країн Азії (на 2,9%), Африки (на 0,8%).

Збільшились обсяги імпортних надходжень в Україну  з Європи (на 32,6%), Азії (на 30,7%), країн  СНД (на 18,5%), Америки (на 15,8%). Імпорт з Австралії і Океанії зменшився (4,3%), Африки (на 3,1%).

Найбільші обсяги експортних поставок у 2006р. здійснювались до Російської Федерації – 22,5% від загального обсягу експорту, Італії – 6,5%, Туреччини – 6,2%, Польщі – 3,5%, Німеччини – 3,3%, Білорусі – 3,2% та США – 3,1%. Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації - 30,6%, Німеччини - 9,5%, Туркменістану - 7,8%, Китаю – 5,1%, Польщі – 4,7%, Італії - 3,3%, Білорусі – 2,8%.

У 2007 році негативне  сальдо зовнішньої торгівлі товарами й послугами погіршало на 1 257,8 млн. доларів порівняно з 2006 роком.

За даними Держкомстату, в січні-червні зовнішньоторговельний оборот склав 56 234 млн. доларів, збільшившись порівняно з січнем-червнем 2006 року на 13 257,6 млн. доларів, або на 30,9%.

Зокрема обсяг  торгівлі з країнами СНД склав 22 968,7 млн. доларів, збільшившись на 6 072,8 млн. доларів, або на 35,9% порівняно з січнем-червнем 2006 року.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Розвиток і  ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації  можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій  її розвитку, то в наявності з  одного боку - явне посилення міжнародної  інтеграції, поступове стирання границь  і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.

В історичному  плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси  світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів.

Маючи майже 48-мільйонне  населення, володіючи значними енергетичними  ресурсами, досить висококваліфікованими  трудовими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, послуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна.

В організації  регулювання зовнішньоторговельної  політики України активну участь бере не тільки держава, але й великі недержавні установи і організації, створені ними асоціації, об’єднання, комітети та ін., які відповідають об’єктивним потребам участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України в міжнародному бізнесі. В систему регулювання зовнішньоекономічних зв’язків активно включаються міжнародні економічні організації, найбільше значення з яких мають ГАТТ/СОТ , Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) , Європейський Союз (ЄС), та інші. За допомогою цих організацій Україна здійснює сучасну зовнішньоекономічну політику, активізує свою участь в міжнародному поділі праці.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдокушин Е.Ф. “Международные экономические отношения”. Учебное пособие. М.: 1997.- 322с.
2. В.В. Козлик, Л.А. Панкова, Даниленко Н.Б. "Міжнародні економічні відносини" 2008 р. Київ “Знання”
3. Дахно І.І. "Міжнародна торгівля" 2-ге видання, 2007 р. Київ
4. Балаков П.К. "Международные торговые отношения и расчеты" 1994 г. Москва.
5. Беляцкий С.А.  "Международная экономичская взаимосвязь и взаимозависимость: проблемы, тенденции" Экономика Украины №9 2002 г.
6. Гольцберг А.В.Воронова Г.М. “Международная торговля” К.1994
7. Козик В.В., Панкова Л.А. “Світове господарство та міжнародні економічні відносини” Львів 1995
8. Кочетов Э.А."Геоэкономика и внешнеэкономическая стратегия Украины" Мировая экономика и международные отношения №11, 1999
9. Омельянович О. Н."Состояние и проблемы торговли Украины" Экономика Украины №7 1999 г.
10. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник.-К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.
11. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навчальний посібник: 2-ге вид., випр. і доп./ За заг. ред. А.І.Кредісова. - К.:ВІРА-Р, 2002.-552с.
12. Румянцев А.П., Климко Н.Г., Міжнародна економіка: - К.: Знання прес, 2003. – 447с.
13. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник.— М., Инфра-М, 1998.
14. Циганкова Т. М. , Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488с.
15. Школа І.М., В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини  Чернівці “Рута” 1996.- 620с.
16. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/news_article?art_id=28800091

ReferatFolder.Org.Ua ― Папка українських рефератів