Направление управленческого анализа

 

Ресурсне середовище. Економісти вважають, що ресурси, які споживаються людством, завжди обмежені. Цей принцип можна  вважати правильним, якщо мова йде  про ресурси, які не вимагають глибокої переробки. У випадку, якщо використовуються високі технології і ресурсами є квазічастинки та компоненти енергії, то можна стверджувати, що ресурси на Землі необмежені. Проблемою виробництва є інший аспект: навчитися отримувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища, які визначають тривалість перебування людства на землі.

 

Існує межа, що відокремлює організацію  від її оточення. Зміни в організації  впливають на один чи кілька її атрибутів і, навпаки, зміни в організації впливають на оточення. Зовнішнє середовище організації схематично представлене на рисунку 4.3.

 

 

 

Рис. 4.3. Зовнішнє середовище організації

 

Організація повинна  відбивати зовнішнє середовище. В основі її будови лежать передумови економічного, науково-технічного, політичного, соціального чи етичного характеру. Організація повинна створюватися так, щоб вона нормально функціонувала, всі її члени повинні робити внесок у загальну роботу і ефективно допомагати працівникам досягати поставлених цілей тепер і в майбутньому. У цьому значенні діюча організація не може бути статичною. Вона повинна швидко дізнаватися про всі зміни середовища, мати уяву про їхнє значення, вибирати найкращу відповідну реакцію, що сприяє досягненню її цілей, ефективно реагувати на вплив середовища.

 

Ключові фактори успіху організації знаходяться у двох сферах: у зовнішній (з якої вона одержує всі види ресурсів, включаючи  інформацію, тобто знання) і у  внутрішній (сильні та слабкі сторони якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів у продукцію та послуги).

 

Зовнішнє середовище характеризується сукупністю перемінних, котрі перебувають за межами підприємства і не є сферою безпосереднього  впливу з боку його менеджменту. Це, насамперед, усі ті організації, а також люди, що зв´язані з даним підприємством у силу виконуваних ним цілей і завдань: постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, професійні союзи, торгові організації, спілки споживачів, урядові органи та ін. Крім того, існує другий ряд перемінних зовнішнього середовища - соціальні фактори й умови, що, не впливаючи прямо на оперативну діяльність організації, визначають стратегічно важливі рішення, які прийняті її менеджментом. Найважливіша роль тут належить економічним, політичним, правовим, соціально-культурним, технологічним, екологічним, фізико-географічним факторам і змінним.

 

Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв´язку  із зовнішнім середовищем. Розрізняють  середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середовища прямого впливу відносяться постачальники, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямого впливу - стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності. Так само як і внутрішні перемінні, зовнішні перемінні впливають на організацію у взаємозв´язку, тобто зміна одного фактора може вплинути на зміну інших. Так, наприклад, ріст цін на нафту спричинить за собою підвищення цін у всіх галузях економіки, викличе урядове регулювання нормативів споживання, введення податків на надприбуток нафтових компаній, підвищення цін на комунальні послуги тощо (рисунок 4.4.)

 

Фактори зовнішнього  середовища характеризуються:

 

- об´єктивний чинник  виникнення впливу: умови виникають  незалежно від діяльності підприємства і впливають на нього;

 

- взаємозалежність факторів: сила, з якою змінність одного  фактора впливає на інші фактори;

 

- складність, кількість  та різноманітність факторів, що  суттєво впливають на підприємство;

 

- динамічність: відносна  швидкість змінності середовища;

 

- невизначеність: відносна  кількість інформації про середовище  та ступінь її імовірності.

 

 

 

Рис. 4.4. Фактори зовнішнього  середовища непрямої дії

 

 

 

Складність зовнішнього  середовища характеризується числом і  варіантністю факторів, на які організація зобов´язана реагувати. Організації, що працюють зі складним зовнішнім середовищем, мають справу з багатьма категоріями даних, необхідних для прийняття рішень.

 

Швидкість, з якою відбуваються зміни в навколишньому середовищі, визначають її рухливість. Наш час характеризується особливою рухливістю зовнішнього середовища організації. Більш висока рухливість зовнішнього середовища спостерігається в галузях електронної, фармацевтичної та хімічної промисловості (фактори - технологія, конкурентна боротьба). Більш активні зміни відбуваються в галузях, орієнтованих на науково-технічний прогрес.

 

Рухливість зовнішніх  перемінних факторів може по-різному  стосуватися різних підрозділів  організації. Так, наприклад, підрозділи, які зв´язані з науковими дослідженнями, постійно зіштовхуються з високою рухливістю зовнішнього середовища, відслідковуючи технологічні нововведення. Для виробничого відділу реакція на зовнішнє середовище більш спокійна. Тут спостерігається стабільний рух матеріальних і трудових ресурсів.

 

Обсяг і вірогідність інформації кожного фактора впливає  на ступінь визначеності зовнішнього  середовища. Невизначеність зовнішнього  середовища тим більша, чим менше  інформації і є сумніви в її вірогідності. Чим невизначеніше  зовнішні перемінні, тим складніше приймати ефективні рішення.

 

Як уже згадувалося, в середовище прямого впливу на організацію  входять постачальники, закони і  державні органи, споживачі і конкуренти. Всі види ресурсів організації одержують  через постачальників. Це матеріали, устаткування, енергія, капітал і робоча сила.

 

Підприємства, що виробляють продукцію, залежать від рівномірності  надходження матеріалів. Порушення  їх надходження приводить до порушення  випуску продукції, постачання ринку, одержання прибутку, задоволення  потреб покупця тощо. Все це в кінцевому рахунку ставить у краще становище конкурента. Звідси пряма залежність організації від постачальників.

 

Але для нормального  функціонування організації потрібні не тільки постачальники матеріалів, але й капіталу. Інвестиції можуть бути отримані від банків, акціонерів і приватних осіб. Надійний фінансовий стан організації завжди приваблює інвесторів.

 

Які б не були сучасна  технологія, капітал і матеріали, вони не можуть забезпечити ефективність виробництва без трудових ресурсів. Організаціям, як правило, завжди не вистачає висококваліфікованих фахівців різних напрямків і менеджерів.

 

На організації впливають  закони і державні установи, що визначають правовий статус і регулювання економіки. Сюди відноситься безліч законів  і положень про безпеку й охорону здоров´я, захисту навколишнього середовища, захисту інтересів споживача, про оплату, фінансовий захист і багато інших. Організації зобов´язані виконувати не тільки вимоги законів, але і ряду державних установ, що стежать за виконанням законів і видають свої розпорядження. Все це доповнюється ще і регулюючими постановами місцевих органів управління. У такий спосіб організації зіштовхуються зі складною системою юридичних норм.

 

Тому завданням організації  є створення свого споживача, бо бізнес не можливий без споживача. Саме споживач диктує, які товари й послуги для нього необхідні і за якою ціною, тобто визначає кінцеві результати діяльності організації. Тому вплив споживачів на підвищення ефективності й використання таких внутрішніх перемінних, як матеріали і трудові ресурси, величезний.

 

Але в багатьох випадках не споживачі визначають необхідний ринку продукт чи послугу, а конкуренти. Якщо конкуренти вводять нововведення, то це вимагає ще більш досконалих нововведень і перетворення своєї організації у ще більш новаторську й ефективну. Недооцінка конкуруючої сторони в області вдосконалення продукту чи послуги може обернутися великими втратами прибутку.

 

Всі фактори прямого  впливу безпосередньо впливають  на внутрішні перемінні, викликаючи їх реакцію. Не так помітно на організацію впливають фактори непрямого впливу. Інформація про них, як правило, не повна, і керівництво змушене робити припущення про їх можливі наслідки для організації.

 

Серед факторів непрямого  впливу найважливіше місце займає технологія, що одночасно є і внутрішньою перемінною. Організація повинна враховувати перспективні технології, що можуть вплинути на швидкість старіння своєї продукції і якого роду продукцію покупець очікує в майбутньому. Відносно недавно виниклі великі технологічні нововведення докорінно змінили виробничі процеси і продукцію. Це комп´ютерна, лазерна, мікрохвильова, напівпровідникова технологія, супутниковий зв´язок, генна інженерія та ін. Вони вплинули не тільки на організації, але і на суспільство в цілому. Зберегти конкурентноздатність можна, орієнтуючись на високі технології.

 

На інтереси організації  також впливає загальна зміна  економіки: інфляція, економічний спад, коливання курсу долара щодо валют  інших країн. Наприклад, інфляція може викликати зростання витрат. Зниження податків збільшує масу грошей у населення, що сприяє розвитку бізнесу.

 

На організацію впливають  також життєві цінності та традиції. Неетично поширювати слухи, що ганьблять  конкурента, приймати на роботу через  знайомих. До соціокультурних факторів, що впливають на організацію, відносяться прихильність визначеній торговій марці чи негативне відношення до конкретного товару або явища.

 

Організаціям необхідно  рахуватися також з політичними  факторами і ставленням місцевого  населення. Якщо організація веде справу за межами внутрішнього ринку, то їй необхідно враховувати особливості зовнішнього середовища тієї країни, в якій вона здійснює свою діяльність. У кожній країні зовнішні фактори будуть унікальними. Вони торкаються не тільки потреб, але й культури, звичок і звичаїв іншої нації.

 

У середовищі міжнародного бізнесу виділяються такі фактори, як культура, економіка, законодавство, державне регулювання та політична  ситуація.

 

Система цінностей, релігії, звичаїв і установок, що переважають у суспільстві, уособлюють собою культуру. Для ефективного ведення справ необхідно вивчати культурні відмінності та змінювати поведінку стосовно цінностей інших націй.

 

Фірми, які працюють у  міжнародному середовищі, повинні також  враховувати і загальні економічні фактори (як обмінний курс валют, рівень заробітної плати, дисконтні ставки відсотку і загальний рівень економічного розвитку).

 

Ретельному вивченню підлягають закони і державне регулювання  країни, у якій здійснюється виробництво  чи ведеться торгівля. Вивченню підлягають трудове й антимонопольне законодавство, патентна справа, ціноутворення, закони ринкової економіки.

 

Значення факторів зовнішнього  середовища різко підвищується у  зв´язку зі зростанням складності всієї  системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних тощо), що складають середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення диктує стратегію організації.

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних  умов, національних та міждержавних умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Зовнішнє середовище будь-якого підприємства можна визначити як сукупність двох сфер: макросередовища та мікросередовища.

 

Макросередовище складається  з елементів, які не знаходяться  у зв'язку з підприємством постійно, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Це середовище непрямих контактів підприємства. До його елементів належать:

 

 

— економічне середовище; політичне середовище;

 

— соціальне середовище;

 

— природне середовище;

 

— технологічне середовище;

 

— екологічне середовище та ін.

 

Мікросередовище — це середовище, елементи якого прямо  і постійно впливають на діяльність підприємства. До елементів мікросередовища  відносяться:

 

— постачальники;

 

— посередники;

 

— споживачі;

 

— конкуренти;

 

— робоча сила;

 

— державні органи.

 

Постачальники матеріалів, комплектуючих виробів, енергетичних та інформаційних ресурсів, фінансів тощо, якщо вони володіють великою  конкурентною силою, можуть поставити  підприємство у велику залежність від  себе. Тому при виборі постачальників важливо глибоко та всебічно вивчати їх діяльність та потенціал, для того щоб зуміти побудувати такі відносини з ними, які забезпечили б підприємству максимум сили у взаємодії з постачальниками. Конкурентна сила постачальників залежить від таких факторів:

 

— рівень спеціалізованності постачальників;

 

— величина вартості для  постачальника переключення на інших  клієнтів;

 

— ступінь спеціалізованності покупця в купівлі певних ресурсів;

 

— концентрація постачальників на роботі з конкретними клієнтами;