Вводити
ринкову економіку в Україні
слід прискорено, але без «шоку».
Таким є поелементний, еволюційно-радикальний
шлях. Він поєднує перший і третій
варіанти, тобто поступовість, поетапність
і державне регулювання цін на найважливіші
товари, з одного боку, і прибутків - з іншого.
Одним стрибком нам не вдасться скочити
в ринок, тому що в країні, по суті, немає
розвиненої інфраструктури, без якої не
може існувати сучасний ринок. Економіка
потребує радикальної структурної перебудови,
без чого не-можливо наповнити внутрішній
ринок товарами споживання посісти чільне
місце на міжнародному ринку. Для того
щоб здійснити це, необхідні величезні
капітальні ресурси. Сподівання на те
що Захід нам допоможе-нереальні, ми маємо
знайти їх всередині країни, в її сучасній
економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані
підприємницькі кадри для роботи у банках,
на біржах тощо. Саме тому для побудови
ефективної ринкової економіки нам слід
йти шляхом демонтажу старої господарської
системи і поступовим введенням ринкової
системи.
Складність
цього завдання полягає в тому,
що вирішення його потребує, з одного
боку, прискореного переходу до ринку,
а з іншого - виходу економіки з кризи.
Такими є реальні обставини, з якими не
можна не рахуватися, обираючи стратегію
переходу до соціально - орієнтованої
ринкової економіки. [8]
Головним
інструментом створення моделі ринку,
про яку йдеться, має бути не стихійна
гра сил, а активна і послідовна діяльність
держави щодо створення необхідних інститутів
ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися
не старими адміністративно-командними,
а новими методами, які адекватні ринковим
формам господарювання. Для цього слід
розробити цільові програми розвитку
визначальних сфер народного господарства;
забезпечити підтримку пріоритетних напрямів
економічного розвитку, виділення для
цих цілей кредитів, зменшення податків;
стимулювання розвитку виробництва, а
не посередницької діяльності, різних
соціальних форм господарства; створити
сприятливі умови для залучення в країну
приватного іноземного капіталу, насамперед
у формі прямих інвестицій у виробничу
сферу, галузі, що виробляють товари споживання.
Держава
має регулювати випуск національної
грошової одиниці, здійснювати контрольовану
емісію, забезпечити взаємодію національного
ринку з міжнародним на законодавчо визначених
міжурядових угодах.
Регулююча
роль держави має полягати у забезпеченні
рівноваги в суспільстві. І чим більші
відхилення від рівноваги, тим сильнішими
повинні бути регулятори.
Результати
економічних перетворень, здійснюваних
на таких засадах, будуть детермінованими,
незворотними, прискореними і, що особливо
важливо, досягнуті в умовах соціальної
злагоди.
Висновки
Проаналізувавши
матеріали з теми “ Інфраструктура ринкової
системи господарства ” можна зробити
такі висновки. Ринок координує господарську
діяльність у ринковій економіці. Він
має складну внутрішню будову, яка охоплює
різноманітні взаємопов'язані види ринків
та його інфраструктуру. Аналіз видів
та інфраструктури ринку дає змогу краще
зрозуміти суть ринкових відносин. Складовою
ринкової економіки є ринкова система.
Ринкова система - це система ринків, цін
і конкуренції . Саме система ринків, цін
і конкуренції забезпечує координуючі
й організаційні механізми, що виключають
капіталістичний хаос у ринковій економіці
, який породжують свобода підприємництва
і вибору. Надзвичайно важливим і складним
структурним утворенням ринкової економіки
є ринкова інфраструктура. Від того, наскільки
добре вона розвинута залежить у кінцевому
підсумку і ефективність функціонування
ринкової економіки. Отже, інфраструктура
- сукупність галузей підприємств і організацій,
які забезпечують рух товарів, послуг,
грошей, цінних паперів, робочої сили.
Інфраструктура ринку - це система підприємств
і організацій, які забезпечують рух товарів,
послуг, грошей, цінних паперів, робочої
сили. Ринкова інфраструктура через свої
елементи виконує такі основні функції:
здійснює правове та економічне консультування
підприємців і захист їх інтересів у державних
і приватних структурах; забезпечує фінансову
підтримку, кредитування, включаючи лізинг,
аудит, страхування нових господарських
формувань тощо; сприяє матеріально-технічному
забезпеченню і реалізації продукції
підприємств; регулює рух робочої сили;
створює необхідні умови для ділових контактів
підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне
та рекламне обслуговування, що в кінцевому
результаті забезпечує більш швидкий
рух товарів і послуг від виробника до
споживача. Крім загальної інфраструктури,
яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин,
існує спеціалізована інфраструктура,
яка забезпечує ефективне функціонування
окремих ринків: товарів, капіталів, праці
та ін. Так, ринок капіталу обслуговують
фондові біржі, страхові та аудиторські
компанії, брокерські контори, комерційні
банки, інноваційні фонди, інвестиційні
фонди регіонального регулювання, страховий
нагляд, інспекції з контролю за цінними
паперами, валютні біржі; ринок товарів
- товарні біржі, торговельні дома та торгово-посередницькі
фірми, комерційні центри бізнесу, лізингові
компанії, аукціони, ярмарки, державні
резерви праці - біржі праці, центри підготовки
кадрів, державні фонди сприяння зайнятості,
підприємництва,пенсійні фонди,фонди
зайнятості.До інфраструктурних ланок
функціонування позичкового капіталу
також входять страхові компанії і пенсійні
фонди, а також всілякі інвестиційні компанії,
фінансові компанії, спеціалізовані фонди,
тобто всі ті, хто бере участь у формуванні
і функціонуванні позичкового капіталу.
1. Башнянин
Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В.С. Політична
економія.- К.:Центр,2000р.
2.
Бобров В. Я. Основи ринкової економіки.
-К.: Либідь,2005р.
3.
Воробьев Е. М. Экономическая теория.-Харьков,2002г.
4. Диба М. І. Регулювання
у сучасній економічній системі:монографія.-К.:
KHEY, 2000 р.
5.
Економіка України,журн.№2, 2001р.
6.
Економіка України , журн.№7,2001р.
7.
Економіка України, журн.№9,2001р.
8. Кривенко К.
Т., Савчук В.С., Беляєв О.О. Політична
економія.-К.2001р.
9.
Мочерний С. Основи економічних знань.-К.:
FEMINA,2005р.
10.
Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії.-К.1998р.
11.
Фінанси України, журн.№7,2002р.
12.
Фінанси України, журн.№10,2002р.