Оборотні кошти: структура, кругообіг, нормування, показники та шляхи ефективного використання

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Оборотні кошти: структура, кругообіг, нормування, показники та шляхи ефективного використання»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала                                                                            студентка групи 3581-1

      Ткачук  Д.В

 

Перевірила                                                   асистент кафедри фінансів і кредиту    

                                                                                                         Пухальська А.П.

                                                                                                        

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

1.Теоретичні відомості  про сутність, склад і структура  оборотних коштів...4

2. Нормування оборотних  коштів……………………………………………...9

3. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання……………………………………………………………………….10

Висновок………………………………………………………………………..15

Список використаної літератури……………………………………………...17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють  собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.                                  

Також, оборотні кошти  є - важливою частиною майна підприємства. Для забезпечення безперебійного процесу  виробництва поряд з основними  виробничими фондами необхідні  предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної  структури - необхідна передумова для  його нормального функціонування в  умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти  правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку  ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

 

 

 

 

1. Теоретичні  відомості про сутність, склад  і структура оборотних коштів

Поряд з основними  фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.

Оборотні кошти являють  собою сукупність коштів, авансованих  для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі  фонди вступають у виробництво  у своїй натуральній формі  й у процесі виготовлення продукції  цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв"язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі оборотні кошти  проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє  собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв"язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт  праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів. [3, 168-175]

Кругообіг оборотних  коштів відбувається за схемою:

Д - Т ... П ... Т" - Д", де

Д - грошові кошти, авансовані суб"єктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т" - готова продукція;

Д" - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки ( .) означають, що обертання  коштів перерване, але процес їхнього  кругообігу продовжується в сфері  виробництва. Оборотні кошти при  русі знаходяться на всіх стадіях  і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто  гроші. Вони будуть використані на закупівлю  матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.

Період, який починається  з авансування капіталу на придбання  виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів  відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва  у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва  послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг  не матеріальний, тому його не  можна накопичувати та зберігати.

Розрізняють склад і  структуру оборотних коштів. Під  складом оборотних коштів розуміють  сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

 

Класифікація оборотних

Розподіл оборотних  коштів на оборотні виробничі фонди  і фонди обігу обумовлюється  особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Оборотні виробничі  фонди містять у собі:

1  Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

2 Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидко знос. предмети й інструменти);

3 Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

4 Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться :

1 Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

2  Кошти, в розрахунках;

3 Грошові кошти в касі і на рахунках.

Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й  організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Співвідношення між  окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається  структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Якщо розглядати структуру  оборотних коштів в окремих галузях  промисловості, то слід зазначити, що у  вугільній промисловості, як уже  було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється  відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості  характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою  є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка  відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною  тривалістю виготовлення продукції. У  цій галузі висока питома вага оборотних  коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості  високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі  і значна частина виготовленого  продукту перебуває на шляху до споживача.

2. Нормування  оборотних коштів

Управління оборотними коштами заключається в забезпеченні безперервності процесу виробництва  і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному але достатньому обсязі.

У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих  величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням  оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що перебувають  у виробничих запасах, незавершеному  виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими. У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів –  добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.

Норматив оборотних  коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

Незаповненої нормативу  оборотних коштів може призвести  до скорочення виробництва, невиконанню  виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню. 

Нормуванню підлягають оборотні кошти  у:

- виробничих запасах  (Нвз);

- незавершеному виробництві  (Ннв);

- витратах майбутніх  періодів (НВмп);

- залишках готової  продукції (Нзт).

Загальна сума окремих  нормативів утворює сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Н_ОБ), який визначається за формулою (8.1):

Норматив оборотних  коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (Вдоб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (8.2):