Оборотні кошти: структура, кругообіг, нормування, показники та шляхи ефективного використання

Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий  запаси.

Транспортний запас  для виробництва формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника  до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас створюється  для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.

Страховий запас створюється  в тих випадках, коли відбуваються часті зміни інтервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.

Отже, норма виробничих запасів обчислюється:

- для транспортного  запасу вона дорівнює тривалості  періоду від укладання договору  або оплати рахунку постачальника  до прибуття вантажу на склад  підприємства;

- для підготовчого  запасу вона дорівнює часу, необхідному  для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

- для поточного запасу  вона дорівнює половині, інтервалу  між суміжними постачаннями;

- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює  середньому відхиленню фактичних  строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних  коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначається за формулою (8.3):

де Втл - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;

Тц - середня тривалість виробничого циклу, в днях; кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції  в незавершеному виробництві  до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (8.4):

де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати  на сировину, основні матеріали тощо), грн;

Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;

Свп - виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив оборотних  коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою (8.5):

де Звмп - залишки витрат майбутніх періодів на початок планового  періоду, гри;

Вмл- витрати майбутніх  періодів впродовж планового періоду, грн;

Смп - сума погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості, грн.

Норматив оборотних  коштів у залишках готової продукції (Нзт) визначається як добуток вартості середньоденного випуску готових  виробів у вартісному вираженні (Вт) та норми їх запасу на складі у  днях (Тскл), тобто за формулою (8.6):

 

3 Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

де О — термін обертання оборотних  коштів, днів;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізації продукції, грн.

Тривалість обертання коштів —  це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей

Унаслідок прискорення обертання  оборотних коштів із обороту вивільняється  частина коштів, що обраховується  множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів. У нашому прикладі за рахунок прискорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 33,3 тис. грн. (83,3 х 0,4).

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

де Ко — коефіцієнт обертання  оборотних коштів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість  оборотів оборотних коштів за звітний  період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних  коштів обчислюється за такого формулою:

де К_з — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

де К_е — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки  прибутку припадає на 1 грн. оборотних  коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних  коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів  товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних  коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних  коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних  коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через  інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги  приділяти реалізації заходів, які  сприяють відносному вивільненню оборотних  коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

1.Для нормального функціонування  кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

2.Оборотні фонди, тобто  матеріальні ресурси на відміну  від основних фондів використовуються  в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.

3.Раціональне й ощадливе  використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств,  тому що матеріальні витрати  складають 3/4 собівартості промислової  продукції. Зниження матеріалоємності  виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного  перехідного періоду - недостача  у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Причому, ці задачі у певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності в підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.

Важливою задачею в  керуванні оборотними коштами є  забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй  важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Як відомо, критерієм  ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. ЗУ Про внесення  змін і доповнень до Декрету  Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій"- internet www.rada.gov.ua

2. МІНФІН УКРАЇНИ Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс"- internet www.rada.gov.ua

3. В.П. Грузинов, В.Д.Грибов.М. «Экономика предприятия»- «ЮНИТИ», 2002г.- 310 с.

4. Економічний словник-довідник / За ред. док.екон.наук, проф. С.В.Мочерного.  – К.: Феміна, 2003. - 368 с.

5. В.М. Семёнов. «Экономика  предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 2001. – 272 с.

6. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 2000.-323с.

7. Золоторев А.И. Эфективное  использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1999.280 c.

8. Фінанси підприємств:  Підручник / Керівник авт. кол.  і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с., іл.

9. Кондратьев О.В. Оцінка  фінансової стійкості підприємств  та її показники. - Фінанси України,  № 11, 2003.-245 с.

10. Экономика и статистика  фирм. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А.– М.: Финансы и статистика, 2002.415 c.

11. Проф. В.М.Попов. Финансовый  бизнес-план: Учеб.пособие /– М.: Финансы  и статистика, 2000. 250 с.

12. Под ред. Проф. В.Я.  Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. Экономика  предприятия /– М.: «Банки и  биржи», «ЮНИТИ», 2001.278 c.