Організація і методика аудиту лізингових операцій

      Орендна ставка процента — це ставка, за якою теперішня вартість суми мінімальних  орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій (ринковій) вартості об’єкта фінансової оренди на початок строку оренди. У разі, якщо орендну ставку процента визначити неможливо, орендар повинен застосувати для дисконтування ставку процента на можливі позики орендаря. Ставка процента на можливі позики орендаря — це ставка, яку мав би сплатити орендар за подібну оренду або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка процента за позиками для придбання подібного активу (на такий самий строк і з подібною гарантією) на початок строку оренди.

      Різниця між теперішньою вартістю мінімальних  орендних платежів та сумою зобов’язання з фінансової оренди на її початку становить фінансові витрати орендаря.

      Фінансові витрати відображують суму процентів, яку сплачує орендар протягом строку оренди за користування майном.

      Наступним етапом перевірки орендованих основних засобів є відображення операцій фінансової та оперативної оренди в  бухгалтерському й податковому обліку.

      У бухгалтерському обліку правильність нарахування амортизації на орендовані необоротні активи перевіряється аудитором відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

      Орендар при нарахуванні амортизації  має дотримуватися такої облікової  політики, яка застосовується ним  при нарахуванні амортизації  аналогічних власних активів. При перевірці правильності розрахунків амортизаційних відрахувань аудитор повинен підтвердити період очікуваного використання активу.

      Періодом  очікуваного використання орендованого активу є: 
або строк корисного використання, якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря; або коротший із двох періодів — строк оренди чи строк корисного використання, якщо переходу права власності на актив після закінчення строку оренди не передбачено.

      Важливим  напрямом аудиту орендованих необоротних  активів є перевірка правильності відображення витрат орендаря на поліпшення об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання і відображуються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об’єкта фінансової оренди.

      При перевірці правильності відображення операцій оренди у податковому обліку аудитор повинен врахувати аспекти  податкового законодавства, яким передбачено, що за умови надання платником податку основних засобів в оренду балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшується на вартість основних засобів, переданих в оперативний лізинг (оренду); амортизація нараховується у орендодавця і, навпаки, зменшується балансова вартість групи основних засобів на вартість основних засобів, переданих у фінансовий лізинг у порядку, передбаченому при реалізації основних засобів. При цьому лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи на вартість основних засобів, взятих у фінансовий лізинг у порядку, передбаченому для придбання основних засобів.

      У податковому обліку при відображенні операцій з фінансового лізингу  витрати орендодавця на купівлю  об’єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних засобів цього орендодавця. 
Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, входять до складу основних засобів орендаря. Витрати на придбання основних засобів, переданих у фінансовий лізинг, понесені лізингодавцем, відшкодовуються лізингодавцеві лізингоодержувачем (орендарем) через періодичні лізингові платежі, складовою частиною яких є сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується, за строк, за який вноситься лізинговий платіж. Сума відшкодування вартості об’єкта фінансового лізингу в складі лізингового платежу залежить від вартості об’єкта лізингу, встановлених норм амортизації, а також від періоду дії договору фінансового лізингу.

      Лізингоодержувач (орендар) може за погодженням із лізингодавцем відповідно до чинного податкового законодавства України з питань лізингу включити витрати на утримання об’єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування), а також витрати на страхування відповідних ризиків, пов’язаних з об’єктом лізингу, до складу лізингових платежів або здійснювати компенсацію вартості відповідних товарів (робіт, послуг) безпосередньо підприємствам, які здійснюють продаж цих товарів (робіт, послуг).

      У першому і другому випадках витрати  лізингоодержувач відповідно до податкового законодавства відносить до валових витрат з урахуванням встановлених обмежень. До них належать: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується, за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суми, що сплачуються лізингодавцю як процент за залучений кредит для придбання за договором лізингу, оскільки відповідно до наведеного вище Закону балансова вартість відповідної групи основних засобів збільшується як на суму вартості їх придбання, так і на суму витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, у тому числі витрат, пов’язаних зі сплатою процентів за придбані на умовах кредиту основні засоби; витрати лізингодавця на ремонт об’єкта лізингу, якщо сума витрат на поліпшення такого основного засобу перевищує 5 % балансової (залишкової) вартості відповідного основного засобу на початок звітного періоду. При цьому слід зазначити, що лізингоодержувачу з метою визначення розміру визначеної суми відшкодування частини вартості об’єкта лізингу необхідно вести облік балансової вартості основних засобів окремо по кожному такому об’єкту та в цілому по групі, до якої належить об’єкт, незалежно від їх належності до відповідних груп; витрати зі страхування, не передбачені Законом «Про лізинг». 
Відповідно до Закону валовий дохід включає дохід від здійснення операцій лізингу (оренди).

    Отже, лізингодавець включає до валового доходу лізингові платежі, одержані ним від лізингоодержувача у  повному складі.

    Перевірка правильності відображення операцій, пов’язаних з операційною орендою об’єктів, зводиться аудитором до встановлення дотримання чинного законодавства щодо прийняття об’єкта в операційну оренду, нарахування і погашення заборгованості з орендної плати, відображення її на рахунках бухгалтерського обліку, а також витрат орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди.

    Аудитор повинен врахувати таке:

• прийняті в операційну оренду об’єкти орендар відображує на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в угоді оренди;
• регістром аналітичного обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки, яку орендодавець додає до акта приймання-передачі орендованих об’єктів.

       Належну за договором операційної оренди до сплати суму орендної плати орендар щомісяця відображує за кредитом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і дебетом рахунків відповідних операційних витрат (23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності») та субрахунку 641 «Розрахунки за податками» на суму ПДВ.

    Орендні платежі, що підлягають оплаті, відображуються в складі витрат операційної діяльності на систематичній основі з урахуванням  способу одержання економічних  вигод, пов’язаних із використанням  орендованого активу. 
Погашення заборгованості з орендної плати відображується за дебетом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і кредитом рахунків грошових коштів або інших активів.

    Витрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної  оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображуються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

    Під час аудиту лізингових операцій більше уваги необхідно приділяти насамперед конкретним (частковим) завданням, які  залежать від мети його проведення та характеру наданих послуг. У  програмі аудиту потрібно передбачити  такі процедури, які б вирішили виконання завдань  з перевірки: установчих документів на предмет законності здійснення лізингових операцій; ефективності внутрішнього контролю; наявності майна та дійсної його приналежності лізингодавцю; вартісних показників об’єктів лізингу з метою ідентифікації початкових записів на рахунках; оформлення актів прийому-передачі майна, обліку фактів його надходження та реалізації; стану угод між сторонами лізингу і відображення у них всіх суттєвих положень; капітальних інвестицій в орендоване майно; обгрунтованості вибору методів нарахування амортизації; віднесення господарських операцій до валових доходів та витрат діяльності за період, що підлягає аудиту; достовірності показників фінансової звітності; відповідності бухгалтерського обліку лізингової компанії вимогам чинних нормативно-правових актів з питань лізингу. Якщо розглядати сутність аудиту, то аудит лізингових операцій є частиною загального аудиту підприємства. Тому основним завданням аудиту лізингових операцій є збір аудиторських доказів стосовно лізингу підприємства , виявлення слабких місць та надання консультаційних послуг. 

    Отже  важливе теоретичне та практичне  значення для вдосконалення методики обліку і аудиту лізингових операцій має наукова класифікація лізингу.За формою організаційної угоди: прямий, зворотний, лізинг постачальнику, непрямий.  За строками угоди: оперативний, фінансовий, пайовий, груповий. За об’єктом: лізинг рухомого майна, лізинг нерухомого майна. За відношенням до податкових пільг: фіктивний, дійсний. За типом лізингових платежів: грошовий, компенсаційний, змішаний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Аудиторський  висновок 

Аудиторський  висновок незалежної 
аудиторської фірми «Анат»

про результати перевірки  ТОВ «Союз»

Керівництву ТОВ «Союз»  

    Ми  перевірили баланс ТОВ «Союз» станом на 01.01.2011 р. та звіт про прибутки та збитки (форма 2), а також декларацію про прибуток, звітні форми, які характеризують зміни фінансового стану ТОВ «Союз» за дев’ять місяців 2011 р. та 2010 р. Відповідальність за цю звітність несе керівництво товариства. У наші обов’язки входить підготовка висновку за даними аудиторської перевірки цієї звітності. 
       Перевірку здійснено відповідно до нормативів аудиту, що діють в Україні, згідно з якими ми спланували та провели аудиторську перевірку з метою збирання достатніх доказів того, що фінансові звіти ТОВ «Союз», які перевіряються, не містять суттєвих помилок. З використанням тестів перевірено інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, який покладено в основу звітності. Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувались підприємством, розглянуто принципи оцінки матеріальних статей балансу, застосовані керівництвом ТОВ «Союз» та звітність у цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації достатньо для складання висновку. 
      Ми підтверджуємо, що надана інформація дає справжнє і повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб’єкта перевірки. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського обліку на ТОВ «Союз» відповідає законодавчим та нормативним вимогам. 
     Звітність складена за справжніми даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає в усіх суттєвих аспектах фактичний фінансовий стан товариства на 01.01.2011 р. та на 01.01.2010 р., за наслідками операцій за період з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. до 30.10.2011 р.

Адреса: м. Нікополь, вул. Сірко 5/11

Директор  фірми «Анат»    Грицюк   М.А.                                    Підпис __________ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури

1. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 672 с.
2. Закон – Нау http://zakon.nau.ua
3. Білик М. Д. «Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)»
4. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту  Тернопіль: “Економічна думка”, 1998. 196 с.