Основні фонди підприємства

    група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої;

    група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запчастини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи тощо;

    група 3 – інші ОФ не включені до перших груп (машини та обладнання).

    Склад та структура ОФ

    Основні фонди (ОФ) – це засоби виробництва, які тривалий період часу беруть участь у виробничому процесі, частинами  переносять свою вартість на продукцію, не змінюючи натурально-речову форму. 
Основні фонди – це матеріальні цінності, експлуатаційний період яких перевищує один календарний рік, а їхня вартість перевищує 15 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

      

    Рис 1.1 Склад основних фондів[7,98]

    Відтворення ОФ – процес безперервного відновлення виробничих фондів. В залежності від результатів процесу відтворення розрізняють просте

і розширене  відтворення ОФ.

    Просте  – оновлення ОФ здійснюється в  такому ж обсязі, т.б. відбувається заміна окремих зношених частин ОФ, або  заміна обладнання в

цілому, поновлюється попередня виробнича  потужність.

    Розширене – в кожному наступному циклі  здійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових ОФ при  умові більш високого

рівня розвитку продуктивних сил.

    Просте  відтворення ОФ здійснюється в двох формах:

1. заміна застарілого обладнання;
2. капітальний ремонт діючих ОФ[11,164].

    Джерелом  фінансування заміни старого обладнання є нарахована сума амортизації. 
       Формою розширеного відтворення ОФ є технічне переозброєння реконструкція або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або будівництво нових виробничих об’єктів. 
Однією з форм розширеного відтворення ОФ є модернізація обладнання – його оновлення з ціллю повного або часткового усунення морального зносу і підвищення техніко - економічних показників до рівня аналогічного

обладнання  більш досконалих конструкцій.

    Співвідношення  різних груп основних фондів у загальній  їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних фондів.

    Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.

    Технологічна  структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім  від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.

    Поліпшення  структури основних фондів досягається  за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації  виробництва; правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації неви-користовуваного або маловикористовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

    Галузева  структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.

    Вікова  структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.

Фактори, що впливають на виробничу структуру  основних фондів:

1. виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;
2. форми суспільної організації виробництва;
3. форми відтворення основних фондів;
4. технічний рівень виробництва;
5. рівень організації будівельних робіт;
6. розміщення підприємства[5,79].

Структура основних виробничих фондів враховується тим більш ефективнішою, чим вище питома вага тих груп, які входять  до активної частини основних виробничих фондів і більшою мірою визначають виробничу потужність підприємства.

      Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і зменшується собівартість продукції. Крім того, необхідно, щоб при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде більш, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на модернізацію. 
У процесі господарської діяльності ОФ знаходяться у постійному русі, т.б. здійснюється кругообіг.

    Рис 1.2 Кругообіг ОФ[15] 

    1 стадія : на цій стадії ОФ в  процесі експлуатації зношуються  і нараховується сума зносу,  яка є основною для списання  амортизації на затрати виробництва  після завершення кожного циклу процесу виробництва, а також в результаті непрацездатності ОФ. На цій стадії втрачається споживна вартість засобів праці і їх вартість передається на вартість готової продукції. 
       2 стадія: відбувається перетворення вартості ОФ, що знаходяться у продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний фонд. 
       3 стадія: відбувається відновлення споживчої вартості ОФ шляхом заміни зношених ОФ новими за рахунок амортизаційного фонду. 
       ОФ підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан

ОФ –  за повною або залишковою вартістю.

    Первісна  вартість ОФ – це фактична їх вартість на момент введення в 

дію чи придбання.

    Відновна  вартість ОФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю ОФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці ОФ періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. 
Повна (первісна і відновна) вартість ОФ – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. 
Залишкова вартість ОФ характеризує реальну існуючі їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОФ. Залишкова вартість ОФ на час спричиненого зношування їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ[14,67]. 

1.2. Види і  показники зношування основних  фондів 

    У процесі експлуатації ОФ зношуються. В результаті цього відбувається втрата споживчих властивостей і частини вартості ОФ.

    

    Рис 1.3 Види зносу ОФ

    Фізичний  знос – постійна втрата техніко – економічних властивостей , а отже і споживчої вартості, що у міру використання ОФ переноситься  на готову продукцію.

Фізичний  знос ОФ залежить від:

1. якості ОФ;
2. особливостей технологічного процесу; 
3. якості догляду за ОФ та їх обслуговування;
4. кваліфікації робітників та їх відношення до ОФ[2].

    Фізичний  знос – матеріальне зношення окремих  елементів ОФ. Він відбувається нерівномірно навіть на однакових ОФ.

    

    Рис 1.4 Фізичний знос[1]

    Фізичне зношення – це матеріальне зношення ОФ, в результаті якого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться. Воно може наступити в результаті використання, неправильного використання (зберігання) і невикористання. Всі ОФ підлягають ремонту, щоб усунути зношення. Міра фізичного зносу розраховується за показником коефіцієнту

фізичного зношення: 
αф=Тф/Тн 
Тф – фактичний термін служби 
Тн – нормативний термін служби 
αф=А (сума аморт. відрахувань)/ Sп. 
αф= S рем/ Sп. 
S рем – вартість ремонту

    Моральний знос – знос ОФ внаслідок впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання. 
Поява нових більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих ОФ ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнанні. А це цілком недопустимо в умовах ринкової економіки. 
       Фізичне зношування основних фондів.

    Основні засоби, що беруть участь у процесі  виробництва, поступово втрачають  свої первісні характеристики внаслідок  їхньої експлуатації й природного зношування. Під фізичним зношуванням розуміється втрата засобами праці своїх первісних якостей.

    Рівень  фізичного зношування основних засобів  залежить від: первісної якості основних фондів; ступеня їхньої експлуатації; рівня агресивності середовища, у  якій функціонують основні фонди; рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу; своєчасності проведення ППР і ін[3].

    Для характеристики ступеня фізичного  зношування основних фондів використовується ряд показників.

    Коефіцієнт  фізичного зношування основних фондів (К_и.ф.):

    К_и.ф. = 100 ,

    де  И - сума зношування основних фондів (нарахована амортизація) за весь період їхньої експлуатації[18,128];

    П_с – первісна (балансова) або відбудовна вартість основних фондів.

    Коефіцієнт  фізичного зношування основних фондів може бути визначений по окремих інвентарних об'єктах і на основі даних про фактичний строк їхньої служби.

    Для об'єктів, фактичний термін служби яких нижче нормативного, розрахунок ведеться по формулі:

    К_иф = 100 ,

    де  Т_ф і Т_н – фактичний і нормативний терміни служби даного інвентарного  об'єкта.

    Для об'єктів, у яких фактичних термін служби дорівнює нормативному або перевищив  його, коефіцієнт фізичного зношування розраховується по наступній формулі:

    К_иф = 100 ,

    де  Т_в – можливий залишковий термін служби даного інвентарного об'єкта понад фактично досягнутий у цей момент терміну служби. Найчастіше він визначається експертним шляхом.

    Коефіцієнт  фізичного зношування будинків і  споруджень може бути розрахований по формулі:

    К_иф = ,

    де d_i – питома вага i-го конструктивного елемента у вартості будинку, %;

          – відсоток зношування i-го конструктивного елемента будинку.

    Коефіцієнт  придатності основних фондів укрупнено  характеризує їхній фізичний стан на певну дату й обчислюється по формулі:

    К_гф = 100 ,

    Коефіцієнт  придатності основних фондів може бути визначений і на основі коефіцієнта  фізичного зношування: