>           Отже,численні дослідження свідчать, що в Україні надто складна регуляторна база та нечіткі закони, обтяжлива система податків і відсутні дієві механізми вирішення бізнес-конфліктів. Подібні проблеми притаманні більшості пострадянських країн. Жорстка конкуренція, нестача стартового та обігового капіталу, підвищена чутливість до зовнішніх факторів можуть обернутись крахом для будь-якої фірми. Тому згубним для малого підприємництва є відсутність знань і досвіду в галузі фінансів, права, недостатня компетентність в управлінні фірмою. Незважаючи на ту велику роль, яка відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва в Україні не відповідає вимогам часу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ  З. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА БІЗНЕСУ  В УКРАЇНІ 
 

       3.1 Пропозиції щодо вдосконалення  законодавства з питань підприємства 
 

          На сучасному етапі розвитку українське законодавство потребує значних змін, тобто вдосконаленої системи регулювання економіки, а саме безпосереднього поліпшення стану підприємництва, особливо малого і середнього, оскільки саме воно є фундаментом для створення належного рівня розвитку економіки в цілому.

         З огляду на важливість ролі держави у створенні сприятливого інституційного середовища для активізації інноваційної діяльності малихі середніх підприємств в Україні необхідно реалізувати комплекс дієвих заходів, зокрема:

• забезпечення фінансування інноваційного процесу, збільшення частки фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
• розроблення та реалізація системи заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні, а також застосування поряд з кредитами нетрадиційних способів фінансування інноваційних проектів – франчайзингу, лізингу, факторингу та форфейтингу, що створить необхідні умови для переміщення доходів з низькотехнологічних сегментів економіки у високотехнологічні та сприятиме переходу до моделі інноваційного розвитку;
• збільшення потоків іноземних інвестицій у вітчизняні інноваційні процеси;
• формування належного правового середовища для розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності, підвищення мотивації підприємця до високопродуктивної і високоякісної діяльності через вдосконалення системи економічного стимулювання шляхом внесення змін до податкового,  митного законодавства, прийняття Закону про корпорації;
• розробка і впровадження урядової програми, яка забезпечить додаткове фінансування з державного бюджету витрат авторів на патентування науково-технічних розробок;
• сприяння розвитку високорозвиненого фондового ринку, венчурного підприємництва, загалом інвестиційно-фінансового сектора економіки; забезпечення державної підтримки інноваційного підприємництва через створення венчурних фондів, капітал яких на 30-40% формуватиметься за участю держави;
• удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності через узгодження вітчизняної нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності з міжнародними стандартами;
• сприяння розвитку малих та середніх вітчизняних інноваційних підприємств, що забезпечить поширення інноваційного підприємництва, розгортання в його середовищі економічної конкуренції;
• забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури, створення регіональних інноваційних центрів;
• розроблення системи експертизи імпортованих технологій за чіткими критеріями; запровадження санкцій для підприємств, які використовують імпортні технології, що погіршують стан довкілля, особливо, якщо є вітчизняні аналоги з нижчим рівнем небезпеки для навколишнього середовища;

       - формування інноваційної культури суспільства: підтримка наукових видавництв, наукових та науково-популярних видань, розширення освітніх програм, підвищення рівня навчального і наукового процесу тощо.[9] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           3.2 Функціонування малого бізнесу в Україні 
 

Щодо малого бізнесу в Україні, то тут слід відмітити, що позитивні тенденції економічної динаміки, які спостерігаються в Україні з кінця 1999 року, свідчать про поступовий перехід національної економіки до нової фази розвитку, в якій повинні знаходити вияв результати здійснених протягом 10 років ринкових економічних перетворень. Між тим, практика останніх років поки що не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість змін на краще. З поступовим зміщенням акценту економічного зростання на внутрішні чинники розвитку, яке відбувається з другої половини 2004 року, спостерігається уповільнення темпів економічного зростання, погіршення стану надходжень до державного бюджету України. Таким чином, перед українською державою сьогодні постало завдання надання економічному зростанню стабільності та переведення його на рейки інноваційної спрямованості та поширення ефекту від нього в економічній та соціальній сферах. Отже, на мою думку, першочерговими кроками на шляху розвитку та стабілізації українського малого бізнесу мають стати, по-перше, прийняття нового Податкового кодексу (істотне скорочення кількості податків та зменшення податкового навантаження), по-друге, надійний захист приватної та інтелектуальної власності, по-третє, встановлення відповідальності для посадових осіб державних органів влади за їх неправомірні дії, спрямовані на негативний вплив на бізнес, по-п'яте, об'єднання всіх соціальних внесків в єдиний загальнообов'язковий, і нарешті, запровадження приватних пенсійних фондів на противагу державного.

         Офіційні джерела сьогодні розглядають  розвиток малого бізнесу майже  виключно в контексті виконання  ним соціальних функцій – забезпечення  зайнятості та доходів населення.  Між тим, його виробнича та  структуроутворююча функції залишаються  незаслужено забутими. Забезпечуючи часткове вирішення поточних потреб, така державна політика водночас закладає передумови для глибокої структурної диспропорції між великими та малими і середніми підприємствами, перешкоджає формуванню стійкої інституційної структури, забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки, веде до нераціонального використання національного ресурсного потенціалу, а також закладає суттєві загрози розвиткові самого малого бізнесу в Україні.[12]

           Майбутнє малого бізнесу прямо визначається можливостями розвитку реального виробництва і формування тісних коопераційних зв’язків малих і великих підприємств. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці значна, якщо не домінуюча, частина малих фірм так або інакше знаходиться в сфері впливу великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на базі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВИСНОВОК

       Підсумовуючи  результати дослідження з даної  проблеми можна констатувати деякі  факти. Малі підприємства є важливим структурним елементом ринкової економіки, тому необхідно створювати сприятливі умови для їх розвитку і процвітання. Підприємництво взагалом виконує дуже важливі функції і має важливе значення у досягненні економічного успіху.

       Підприємництво –самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо для отримання прибутків та самореалізації власної мети.

       Підприємництво  виконує особливу функцію в економіці  і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

       Світовий  досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування , взаємодія  багатьох великих, середніх і малих  підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами, послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, - потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

       Мале  підприємництво – це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

       Мале  підприємництво має економіко-виробничі  та соціально-економічні переваги, а  саме: гнучкість, динамізм, пристосування  до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та впроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки.

       Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому  сектору економіки. Зокрема йдеться  про створення відповідної правової бази розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Варналій З.С. Основи підприємництва, навчальний посібник; Київ: Знання-Прес, 2006.
2. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво, довідник; Київ: Знання-Прес, 2007.
3. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991.
4. Агатова Т.А., Серьогіна С.Ф. Макроекономіка: підручник – 3-е видання, Москва: МГУ ім. М.В. Ломоносова – Справа і Сервіс, 2000.
5. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Навчальний посібник. – Київ, ДТЕУ, 1995.
6. Бойчик І.М. Економіка підприємства, посібник; Київ: Атіка, 2006.
7. Ятрів Г.Л. Макроекономічні дослідження: Підручник. – Київ: Либідь, 2000.
8. Яшоків С.В. Політична економія: Підручник. – Київ: Знання, КОО, 2003.

       9.Про  стан та перспективи розвитку  підприємництва в Україні: Національна  доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с. Електронний ресурс: Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

       10.Господарський  Кодекс України від 16.01.2003 №  436-IV

       11.Заїкіна  О. О. Проблеми розвитку малого  бізнесу на сучасному етапі  трансформації економіки України  // Збірник матеріалів конференції „Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні”, УПСК, 2006 с. 47-51

       12.Яворівський  Г.Й. Малий і середній бізнес  у пошуках місця в стратегії  економічного зростання в Україні  // Збірник матеріалів конференції  „Проблеми розвитку малого бізнесу  в Україні”, УПСК, 2006 с. 52-54

       13. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – 2-ге вид., випр.. і доп. – К.: Т-во «Знання» , КОО, 2003. – с. 250-253

            14. Макеєва О. А. Методологічні  засади дослідження сучасного  підприємництва в Україні // Проблеми науки. – К, 2005 №6 с. 38-44

            15. В. Гаєць. Чи має місце стабільне економічне зростання в Україні? / Сприяння сталому економічному зростанню в Україні. – К.: Альфа-Принт, 2001. – 347 с.

            16. К.е.н. Ковтун Е.О., Малашевська Т. Ю. Сучасний стан розвитку малого та середнього бізнесу в Україні // Економічні науки. – КНТЕУ, 2010 № 16 

. 

       ДОДАТКИ

       ДОДАТОК А 

       Таблиця А.1.Основні показники розвитку

       сектора малого та середнього підприємництва в Україні

       (за  даними Держкомстату)