Поняття конкуренції та конкурентоспроможності

Вступ 

     З розвитком ринкових відносин в Україні  відбувається і формування конкурентного  середовища, як у всій національній економіці так і в її окремих  галузях. Збільшення пропозицій товарів  і послуг, з одного боку, і зменшення  платоспроможності попиту – з  іншого, створили умови, коли конкуренція стала повсякденною справою. Тому надзвичайно актуальною стала проблема формування ефективної конкурентної стратегії підприємства (стратегії підвищення конкурентоспроможності), вдала реалізація якої дозволить підприємству перевершити своїх конкурентів.

     Одна  з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

        Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками  змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращеного рівня якості.

        Передовий закордонний  досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

        У теоретичній частині  даної роботи зроблена спроба узагальнити  параметри та умови, які впливають  на конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції.

        Об’єктом цього дослідження є діяльність ДП СП “Ювілейне”, яке як і інші підприємства країни в сучасних умовах, повинні вміти виробляти конкурентоспроможну продукцію і бути готовим до ефективної роботи в режимі ринкових відносин.

        Предметом дослідження є конкурентоспроможність підприємства, як цілісного господарюючого елемента, впливовість економічних факторів як на мікро- так і на макро- рівнях на конкурентоспроможність підприємства, продукції та персоналу.

        Задачі данної роботи – проаналізувати рівень конкуренто – спроможності ДП СП “Ювілейне” та намітити шляхи щодо її підвищення.

        Мета роботи:

        1) зробити аналіз конкурентоспроможності основної продукції з оцінкою ринку збуту і конкурентів;

        2) зробити дослідження і визначити рівень конкурентоспроможності підприємства в контексті з навколишнім середовищем;

        3) намітити шляхи поліпшення конкурентоспроможності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І. Теоретична частина 

1. Поняття конкуренції та конкурентоспроможності

 

     Конкуренція  – економічний процес взаємодії і боротьби товаро –виробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас  – механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

     Конкуренція – важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. Конкуренція – це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

     Конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника [4, c. 64].

     Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

     Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

1) цінова – конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

2) нецінова – конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

3) чиста (ідеальна, досконала) – конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

4) недосконала – конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

5) монополістична – конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

6) олігополістична – конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

     Саме  конкуренція забезпечує творчу свободу  особи, створює умови для її самореалізації в сфері економіки шляхом розробки і створення нових конкурентоспроможних товарів і послуг [1, c. 105].

     Конкурентоспроможність, як соціально-економічна категорія  – це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

     Поняття конкурентоспроможності інтерпритується  і аналізується в залежності від  економічіного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і  фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку.

     Конкурентоспроможність  – багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях:

• конкурентоспроможність країни;
• конкурентоспроможність галузі;
• конкурентоспроможність товаровиробника;
• конкурентоспроможність товару.

     Між усіма цими рівнями конкурентоспроможністі існує досить тісна внутрішня  і зовнішня залежність і взаємозалежність [5, c. 41].

     Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар.

    Конкурентоспроможність продукції – це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

    Конкурентоспроможність  підприємства слід розуміти, як реальну  та потенційну спроможність, а також  наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш значущі для споживачів, ніж товари конкурентів [4, c. 85].

    Конкурентоспроможність  персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства – це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів. Критерій конкурентоспроможності – важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

    Конкуренція є наслідком обмеженості ресурсів, і в цьому контексті конкурентоспроможність визначає умови і снування біологічних видів, продуктів, процесів, структур, співтовариств, суспільств. Серед ознак конкурентоспроможності суспільства можна виділити такі:

     1) стабільне та передбачуване законодавче середовище;

     2) гнучка і стійка економічна структура; швидкість та якість адміністративних та економічних реформ;

     3) інвестування традиційної та технологічної інфраструктури, середньої освіти, підвищення кваліфікації;

     4) сприяння приватним заощадженням та внутрішнім інвестиціям шляхом перерозподілу доходів і зміцнення середнього класу;

     5) взаємозв’язок між доходами, продуктивністю, податками;

     6) збалансованість внутрішнього та зовнішнього ринків.

     Факторами конкурентоспроможності є :

     1) інтернаціоналізація (участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);

     2) людські ресурси (доступність і кваліфікація);

     3) уряд (якість державної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);

     4) внутрішня політика;

     5) інфраструктура (спроможність обслуговувати бізнес);

     6) наука і технологія (потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);

     7) менеджмент (якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);

     8) фінанси (ринки капіталів та якість фінансових послуг) [1, c. 138].

     Таким чином, конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.

    У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:

    1) конкурентоспроможність персоналу;

    2) конкурентоспроможність підприємства;

    3) конкурентоспроможність продукції.

    1.2. Сутність конкурентної  стратегії. Характеристика чинників конкуренції 

    Конкурентна перевага – це становище фірми на ринку, яке дозволяє їй долати сили конкуренції та приваблювати покупців. Конкурентні переваги створюються унікальними матеріальними та нематеріальними активами, котрими володіє підприємство, тими стратегічно важливими для данного бізнесу сферами діяльності, котрі дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі. Основою конкурентних переваг, таким чином, є унікальні активи підприємства чи особлива компетентність в сферах діяльності, важливих для даного бізнесу. Конкурентні переваги, як правило, реалізуються на рівні стратегічних одиниць бізнесу та є основою ділової (конкурентної) стратегії підприємства.

    Існує безліч способів досягнення конкурентної переваги: робити високоякісну продукцію, організовувати відмінне обслуговування клієнтів, мати власну технологію, добре відому торгову марку і репутацію тощо. При цьому щоб процвітати в створенні конкурентної переваги, компанія повинна пропонувати покупцям те, що вони вважають найбільш прийнятним для себе – добрий товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але дещо дорожче [4, c. 93].

    Конкурентна стратегія пов'язана винятково  з планами керівництва з ведення  конкурентної боротьби і надання  додаткових цінностей для покупців і, як правило, передбачає як наступальні, так і оборонні дії, як короткострокові тактичні ходи, так і довгострокові дії.