Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями

- визначеність строку дії такого договору залежно від характеру та умов концесії (однак із законодавчим обмеженням мінімального та максимального строку дії договору);

- конкурентні засади укладання договору;

- спеціальна реєстрація укладених договорів. Концесійні договори умовно можна поділити на дві категорії:

- концесійні договори, за якими іноземному інвестору передається право на використання природних ресурсів;

- концесійні договори, за якими іноземному інвестору передається право на використання інших об'єктів, що перебувають у державній власності та комунальної власності й не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.

Наведена класифікація концесійних  договорів зумовлена особливим  правовим режимом природних ресурсів, що становлять об'єкт права власності  Українського народу, і відповідно – особливим порядком укладання  концесійних договорів на право  використання природних ресурсів.

Зазначені відносини регулюються  законодавством про іноземні інвестиції, концесії та природоохоронним законодавством.

Так, ст. 3 Закону України "Про  режим іноземного інвестування" до форм здійснення іноземних інвестицій відносить придбання іноземним  інвестором самостійно чи за участю українських  юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання на території України її природних  ресурсів (частиною яких є надра).

Рівночасно ст. 13 Кодексу  України про надра встановлює, то користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни, а ст. 68 цього  кодексу передбачає, що іноземним  юридичним особам і громадянам надра  у користування та право на переробку  мінеральної сировини надаються  на конкурсній основі на підставі угод (контрактів), які укладаються відповідно до вимог зазначеного кодексу, інших  законодавчих актів України та в  порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

Порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1995 р. № 948і, дію якої було скасовано  постановою Кабінету Міністрів України  від 8 червня 1998 р. № 891, що затвердила Положення  про порядок організації і  проведення міжнародних конкурсів (тендерів) для укладання контрактів на користування надрами.

Усі види користування надрами  згідно зі ст. 16 Кодексу про надра  підлягають ліцензуванню. Право отримати таку ліцензію передається переможцю  міжнародного конкурсу (тендеру) на підставі підписаного між ним і замовником тендеру контракту на користування надрами (ч. 2 п. 44 Положення про порядок  організації та проведення міжнародних  конкурсів (тендерів) для укладання  контракту для користування надрами). До типових умов такого контракту  належать:

- сторони і предмет контракту;

- район проведення робіт;

- терміни та поняття, які використовуються в контракті;

- права сторін (учасників);

- оператор власник спеціального дозволу (ліцензії) або інша юридична особа, призначена його власником для проведення ліцензійної діяльності на об'єкті тендеру);

- заміна оператора;

- відповідальність сторін (учасників);

- умови повернення площ, які надаватимуться переможцю конкурсу (тендеру), й продовження терміну діяльності на об'єкті;

- умови реалізації продукції;

- застосування українського законодавства (оподаткування, нагляд і контроль, охорона навколишнього природного середовища, охорона надр і раціональне використання мінеральної сировини, припинення діяльності, право власності на геологічну інформацію тощо);

- форс-мажорні обставини; в використання українського потенціалу, підготовка національних кадрів;

- розв'язання спорів та арбітраж;

- порядок проведення та фінансування ліквідаційних робіт на об'єкті користування надрами;

- зобов'язання щодо конфіденційності;

- інформування сторін контракту;

- повноваження на підпис контракту.

Прикладом другої категорії  концесійних договорів (концесійні договори, за якими іноземному інвестору  передається право на використання об'єктів, що перебувають у державній  або комунальній власності, але  не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління) може бути концесія на будівництво  та реконструкцію автомобільних  доріг, що регулюється Указом Президента України "Про концесію на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг" від 4 липня 1998 р. № 735/981.

Цей нормативний акт визначає концесійний договір як письмову угоду між концесодавцем (спеціально уповноважений орган виконавчої влади) і концесіонером (юридична чи фізична особа без обмеження щодо державної належності), що визначає права та обов'язки сторін під час будівництва та експлуатації побудованої або реконструйованої концесіонером автомобільної дороги.

Концесійний договір укладається  з переможцем концесійного конкурсу. У договорі повинні зазначатися:

- сторони договору;

- об'єкт концесії, строк дії договору;

- порядок та умови повернення об'єкта концесії концесодавцю;

- умови, строки і порядок внесення плати за надання концесії;

- зобов'язання концесодавця щодо передачі об'єкта концесії і його право на контроль за використанням цього об'єкта;

- зобов'язання концесіонера щодо утримання об'єкта в робочому стані;

- умови страхування об'єкта концесії;

- перелік юридичних фактів, за яких є можливою зміна умов концесійного договору чи його розірвання на вимогу однієї зі сторін;

- відповідальність сторін і порядок розв'язання спорів;

- фінансові гарантії сторін;

- розмір і порядок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами;

- інші умови, що передбачаються в договорі за згодою сторін.

Нещодавно (16 липня 1999 р.) прийнятий  Закон "Про концесії" визначає правові засади відносин концесії державного та комунального майна (в тому числі  порядок укладання, істотні умови  та форму концесійного договору). Рівночасно спеціальними законами про конценсійну діяльність можуть бути передбачені особливості здійснення такої діяльності в окремих сферах господарювання.

Крім концесійних договорів, іноземним інвесторам надається  також право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво  тощо), не пов'язані зі створенням юридичної  особи.

Господарська діяльність на підставі таких договорів регулюється  законодавством України (зокрема статтями 430–434 Цивільного кодексу, що регулюють  Договірні відносини щодо сумісної діяльності), а на сторони цих  договорів покладаються додаткові  обов’язки: вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про  операції, пов'язані з виконанням цих договорів (контрактів); відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків  за цими договорами (контрактами); зареєструвати  ці договори (контракти) у терміни  та порядку, що встановлюються постановою Кабінету Міністрів України "Про  затвердження Положення про порядок  державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність" від 30 січня 1997р. № 112.

Для інвесторів, що здійснюють інвестиції за договорами (контрактами) про спільне інвестування, законодавством передбачаються деякі переваги. Зокрема, майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться  в Україну іноземними інвесторами  на строк не менше 3-х років з  метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. Однак прибуток, отриманий від спільної діяльності за такими договорами (контрактами) оподатковується  відповідно до законодавства України (тобто в загальному для національних суб'єктів підприємницької діяльності порядку).

Різновидом договорів  про спільне інвестування є договір  про виробничу кооперацію. За цим  договором два та більше учасників  господарських відносин, в т. ч. іноземний  інвестор, беруть на себе зобов'язання з метою досягнення спільного  господарського результату в різних сферах співробітництва (виробничій, науково-технічній, збутовій, управлінській тощо). Характерною  особливістю такого договору є:

- мета – досягнення спільного господарського результату (випуск готової продукції, передання однією стороною результатів своєї діяльності іншій для забезпечення кожному із учасників кооперації можливості досягнення передбаченого в договорі кінцевого результату);

- фіксація в договорі організаційно-правового механізму координації спільної діяльності учасників.

Лаконічність національного  законодавства щодо особливостей встановлення договірних відносин У сфері виробничої кооперації між іноземними та вітчизняними суб'єктами господарювання зумовлює доцільність  використання розроблених Європейською комісією ООН рекомендацій щодо складання  договорів:

- на спорудження великих промислових об’єктів;

- про міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні;

- про промислове співробітництво;

- про сумісну діяльність між сторонами, які об'єдналися для здійснення конкретного проекту;

- з неконсультативного інжинірингу;

- з надання міжнародних послуг, пов'язаних з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд.

Іншою комісією ООН –  з права міжнародної торгівлі розроблено Правові рекомендації щодо складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів.

На території країн, що входять до складу СНД, діє прийнята 23 грудня 1993 р. Угода про загальні умови та механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств  і галузей держав – учасниць СНД, ст. 4 якої передбачає, що основною ланкою виробничої кооперації та прямих зв'язків  є договори (контракти), які укладаються  суб'єктами господарювання на підставі відповідних міжурядових, галузевих  та міжвідомчих угод.

Система гарантій для іноземних  інвесторів

Залучення іноземних інвестицій в національну економіку неможливо  досягти без встановлення державою системи гарантій для іноземних  інвесторів. Законом України "Про  режим іноземного інвестування" (статті 8-12 ) та п. 5 Постанови Верховної  гади України про введення цього  Закону в дію передбачені такі гарантії:

* гарантії у разі зміни  законодавства: якщо в подальшому  спеціальним законодавством України  про іноземні інвестиції будуть  змінюватися гарантії захисту  інвестицій, зазначені в Законі  України "Про режим іноземного  інвестування", то протягом 10 років  з дня набрання чинності таким  законодавством на вимогу іноземного  інвестора застосовуються державні  гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в згаданому законі) до іноземки інвестицій, що були  фактично здійснені та зареєстровані  до набрання чинності зазначеним  Законом, застосовуються державні  гарантії, встановлені чинним на  той час законодавством;

* гарантії щодо примусових  вилучень: встановлена заборона  націоналізації іноземних інвестицій, а також їх реквізиції (за винятком  випадків реквізиції для здійснення  рятівних заходів у разі стихійного  лиха аварій, епідемій, епізоотій,  що проводиться на підставі  рішень органів, уповноважених  на це Кабінетом Міністрів  України, і повинна супроводжуватися  швидкою, негайною і ефективною  компенсацією іноземному інвестору  завданих йому збитків - на  основі поточних ринкових цін  та/або обґрунтованої оцінки, підтвердженою  аудитором або аудиторською фірмою);

* гарантії щодо незаконних  дій державних органів та їхніх  посадових осіб, які передбачають  право іноземних інвесторів на  оскарження таких дій, а також  на компенсацію та відшкодування  збитків, завданих іноземним інвесторам  внаслідок дій, бездіяльності  чи неналежного виконання державними  органами України чи їхніми  посадовими особами передбачених  законом обов'язків щодо іноземного  інвестора чи підприємства з  іноземними інвестиціями; 

* гарантії у разі припинення  інвестиційної діяльності, що полягають  у закріпленні за іноземним  інвестором права на повернення  не пізніше 6 місяців з дня  припинення інвестиційної діяльності  своїх інвестицій в натуральній  формі або у валюті інвестування  в сумі фактичного внеску (з  урахуванням можливого зменшення  статутного фонду) без сплати  мита, а також доходів з цих  інвестицій у грошовій чи товарній  формі за реальною ринковою  вартістю на момент припинення  інвестиційної діяльності, якщо  інше не встановлено законодавством  або міжнародними договорами  України;

* гарантії переказу прибутків,  доходів та інших коштів, одержаних  внаслідок здійснення іноземних  інвестицій: іноземним інвесторам  після сплати податків, зборів  та інших обов'язкових платежів  гарантується безперешкодний і  негайний переказ за кордон  прибутків, доходів та інших  коштів в іноземній валюті  одержаних на законних підставах  внаслідок здійснення іноземних  інвестицій відповідно до порядку,  визначеному Національним банком  України.