Проблема тінізації економіки в Україні та шляхи її вирішення

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно–економічний  університет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

Дайджест на тему:

Проблема тінізації  економіки в Україні та шляхи  її вирішення.

 

 

 

 

 

 

                                                                                       Студентки 2 курсу 3 групи

                                                                                     Факультету фінансів

                                                                                                та банківської справи

                                                                                            Денної форми навчання

                                                                     Люклянчук Анни

Сергіївни

 

 

Київ 2012 

Проблема тінізації  економіки в Україні та шляхи  її вирішення

ВСТУП

Явище тіньової економіки  нерозривно пов'язане з існуванням державної форми організації суспільного життя. Економіку часів Ксенофонта, Платона та Арістотеля поділяли на добросовісну та недобросовісну, враховуючи соціально-етичні норми поведінки, релігійні уявлення того часу. Розвиток доіндустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньовій діловій активності у різноманітних її проявах.

Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, "розпорошена" мануфактура) становили "підпільну" противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося в XVI - XVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності - колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп'ютерним піратством, корупцією тощо). На сьогодні не існує єдиної концепції визначення тіньової економіки, її структурних елементів, не розроблено ефективних методів вимірювання її обсягів. Проте, в роботі ми спробуємо дослідити причини, рівень, наслідки та розглянемо способи мінімізації цього явища.

Як засвідчила практика трансформаційних процесів у постсоціалістичних, зокрема  пострадянських країнах, початковий етап переходу від державно-монополістичної  до ринкової економіки супроводжувався  помітним сплеском тінізації економіки. Це цілком закономірне явище, оскільки реформування відносин власності, інститутів державного управління з необхідністю тягне за собою тимчасову дестабілізацію усього масиву суспільних відносин, у першу чергу - економічних.

Усі країни колишнього Радянського Союзу, Балтії, Центральної та Східної Європи пройшли через етап зростання тіньової частки економіки. Але тенденцію до її подальшого росту зберегли тільки Україна, Росія та Болгарія.

Об’єктом  даного дослідження  є рівень тіньової економіки в  Україні.

Предмет дослідження -  комплексний аналіз наслідків тіньової економіки України на її соціальний та економічний розвиток.

Метою дослідження є виявлення  основних тенденцій впливу тіньової економіки на стан суспільства та пошук шляхів вирішення проблеми.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Для початку визначимо  що ж являє собою термін «тіньова економіка».

Загальноприйнятого визначення тіньової економіки в науковому  обігу до дійсного часу не існує. На основі узагальнення масиву пропонованих дефініцій можна дійти наступного висновку:

Тіньова економіка - структурно складне явище, яке може включати:

• діяльність, що в цілому здійснюється в рамках закону, але не реєструється органами державного регулювання економіки, не відбивається в її статистиці, а отже залишається за межами прямого впливу регулюючих заходів (це переважно дрібний та/або спорадичний приватний бізнес, який, наприклад, у сфері зовнішньоекономічної діяльності пов'язаний з торговельними операціями, що здійснюють неорганізовані "човники", з наданням окремих видів послуг фізичними особами, що не ведуть самостійної підприємницької діяльності - науково-технічних, юридичних, освітніх, консультаційних тощо);
• діяльність, яка є в своїй основі кримінальною і охоплює незаконні не санкціоновані державою види діяльності (незаконна торгівля зброєю, наркотичними та психотропними речовинами, шахрайські операції з цінними паперами і грошовими коштами, нелегальний вивіз капіталу, контрабандний імпорт тощо);
• діяльність, яка в принципі є легальною, але здійснюється методами що знаходяться поза законом, (без обов'язкової реєстрації підприємств, без подачі обов'язкової звітності і без сплати податків).

За своєю суспільно-економічною  природою тіньова економіка - це результат  порушення рівноваги між суб'єктами держави з приводу створення  та розподілу продукту, що сталося  внаслідок такої дерегуляції  економіки, яка порушила паритетність розвитку окремих її сфер і, відповідно, - баланс інтересів суб'єктів господарювання.

Економічний зміст тіньової економіки полягає в тому, що це - високодохідна (високодобуткова) сфера  діяльності, норма прибутку якої компенсує  окремим громадянам або групі людей матеріальні витрати та моральні збитки від ризиків по її здійсненню. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою, внаслідок чого її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються, а є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів тощо з метою збагачення або збільшення легально отриманих доходів.¹

Борусевич Х.Ю. у роботі «Сучасний  стан та тенденції розвитку тіньової економіки у посткризовий період» стверджує,що «тіньова економіка існує у всіх країнах світу проте основними відмінностями в тій чи іншій країні є її обсяги, чинники, стан соціально - правового контролю, регуляторна діяльність держави, реалізація державних стратегій, програм по боротьбі з тіньовою економічною діяльністю, показники рівня життя населення». Розмір тіньової економіки залежить від економічного розвитку країни. У високорозвинених за даними Борусевича він перевищує 8% ВВП, країнах з перехідною економікою - понад 20% ВВП і в країнах, що розвиваються - 40% ВВП. Вважається, що масштаби тіньової економіки у розмірах 5 - 10% ВВП не мають істотного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві, не викликають суттєвих порушень в економіці і вважаються припустимими. При розмірах тіньового сектору понад 30% ВВП настає критична маса, перевищення якої свідчить про функціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин.

У своїй статті «Тіньова економіка України: проблеми і шляхи  подолання» О.А.Кравченко та О.М.Головченко умовно розділяють тіньову економіку  на дві групи.

«Перша з них своєю діяльністю прямо попадає під статті КК, в неї входять сугубо кримінальні елементи: торговці наркотиками і зброєю, рекетири і т.п. В певній мірі сюди відносяться корумповані представники влади. Масштаби даної складової тіньової кримінальної економіки багато в чому визначаються рівнем розвитку правової нормативної бази, верховенством закону щодо владних структур і управління будь-якого рангу.

В другій групі тіньової економіки сама по собі діяльність не є незаконною, хоча в силу ряду обставин вона виявилася за межами правового поля. Цю діяльність здійснюють тіньові підприємці — суб'єкти господарювання: комерсанти, фінансисти, промисловці, аграрії, бізнесмени дрібного і середнього бізнесу (особливо особи, що займаються човниковою торгівлею з країнами ближнього і далекого зарубіжжя). Вони, як правило, ведуть легальний бізнес, закладаючи основу майбутнього могутнього "середнього класу".»

Я погоджуюся з їхньою думкою,що «однією з головних причин, що змушують підприємців ховатися в "тіні", є податковий тягар». За таких умов Кравченко та Головченко визначають три варіанти господарського поводження суб’єктів :

• згорнути виробництво, кинути займатися підприємництвом, капітали вивезти за кордон;
• знайти можливість (не безкоштовно) одержати квоти і пільги, насамперед, в сфері оподатковування, входячи в контакт із корумпованими чиновниками і вступаючи на кримінальний шлях;
• ухилятися від сплати податків, здійснювати розрахунки готівкою чи валютою, піти в тіньову економіку.

До зазначеної можна додати ще кілька причин тотальної тінізації економіки України: 

• зацікавленість окремих представників державного апарату в існуванні тіньової економіки і в отриманні тіньових доходів;
• правовий нігілізм значної частини представників державної влади і соціальних верств населення, відсутність стабільного і збалансованого законодавства;
• посилення діяльності кримінальних структур, інтеграція організованої злочинності із суб'єктами економічної діяльності;
• незахищеність громадян і підприємств від посягань злочинних формувань і встановлення контролю кримінальних структур за їх діяльністю;
• правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії і вимагань з боку представників різних структур і рівнів держапарату;
• низький рівень оплати праці всіх категорій держслужбовців і працівників бюджетної сфери;
• соціально-економічна криза, неритмічна робота великої кількості підприємств, затримки в оплаті праці, зростання безробіття, відсутність соціального захисту населення;
• відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;
• міждержавна інтеграція тіньового сектору економіки і суб'єктів тіньової економічної діяльності;
• втрата історичних традицій, недотримання моральних і етичних норм кодексу підприємницької та робочої честі, неповажання приватної власності.

Можна ще перечислити безліч причин виникнення тіньової економіки, та краще розглянемо її вплив на різних суб’єктів макроекономічних відносин.

Згідно зі статтею Матощука Ю.І. «Вплив тіньової економіки України  на суб’єктів макроекономічних відносин»  вплив тіньового сектору не можна розглядати однобічно як негативний, оскільки сам по собі феномен тіньової економіки - багатогранне явище, яке втілює як елементи традиційної офіційної економіки, так і специфічні риси, притаманні діяльності, що приховуються. Тому наслідки впливу (позитивні чи негативні) тіньової економіки суттєво залежать від її критичної маси: за умов зростання тіньового сектору його позитивний вплив на певні елементи економічної діяльності може перетворитися на негативний і навпаки.

Матощук ділить суб’єктів  на яких тіньова економіка безпосередньо  впливає на три групи. Перша з  них – домогосподарства. «А. Баланда вказує на прямий зв'язок, який існує між тіньовою економікою, корупцією та бідністю населення. Вчений також стверджує, що зв'язок тіньової економіки і корупції взаємообумовлений: корупція вкрай негативно впливає на захищеність національних інтересів і погоджує та стимулює розвиток тіньових відносин - чим вищий рівень корупції, бідніша країна і слабші демократичні інститути, тим вища частка тіньового сектору в економіці країни .

Як підтвердження своєї  гіпотези А. Баланда наводить результати опитування Дослідницького центру «Азія - Монітор» за 2003 р. (див. табл. 1). Під час опитування рівень показників оцінювали за десятибальною шкалою, відповідно 0 - найнижчий показник, 10 - найвищий.»

ТАБЛИЦЯ 1. Показникова залежність між рівнем бідності та розмірами тіньової економіки.

Держава	Рівень бідності	Рівень демократії	Рівень корупції	Рівень тіньової економіки
Азербайджан	8,4	6,9	8,9	8,5
Казахстан	5,3	6,4	5,2	6,6
Киргизія	8,2	5,7	6,0	7,1
Росія	5,3	7,1	6,4	5,7
Таджикистан	9,1	5,5	7,9	8,7
Туркменістан	8,2	1,6	7,9	8,3
Узбекистан	8,0	3,3	7,6	7,1
Україна	5,9	6,8	7,3	7,0

 

На підставі цих даних автор зробив висновок про наслідки впливу тіньової економіки на домогосподарства: «існує пряма залежність між бідністю населення та рівнем тіньової економіки».

Матощук описує як позитивні так і негативні аспекти впливу тіньової економіки на домогосподарства. Він стверджує, що:

• тіньова економіка створює додаткові можливості для зайнятості. Таким чином, з одного боку, розв'язується проблема працевлаштування, але, з другого - наслідком нелегальної зайнятості є витіснення зі сфери суспільно-корисної праці легальних працівників, це також підриває трудовий потенціал через понаднормовий робочий день;
• тіньова економіка стимулює споживчий попит шляхом збільшення споживчих витрат, а саме - зростання витрат фірм, що функціонують у тіньовій економіці (розширення виробництва веде до збільшення потреб у ресурсах, які можуть купуватися на легальному ринку ресурсів, що призведе до повернення коштів у легальну економіку);
• тіньова економіка є причиною зростання витрат споживачів (нелегальна зайнятість, неоподатковані заробітні плати та заробітні плати в конвертах ведуть до збільшення вільних грошей на руках у населення). У разі досягнення певного рівня заробітної плати починає відігравати роль гранична норма споживання Кейнса, населення починає заощаджувати, що збільшує кредитні можливості банківської системи, яка, своєю чергою, нарощує ресурси внутрішнього інвестування економіки - ще один елемент сукупного попиту.