Проектний аналіз

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1.Оточення проекту та його  учасники…………………………………………..4

1.1 Структура і оточення…………………………………………………………4

1.2 Учасники проекту…………………………………………………………….7

2. Практичні задачі………………………………………………………………10

Висновки…………………………………………………………………………18

Література………………………………………………………………………..20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняття проекту є одним з  базових елементів     концепції  проектного аналізу. Розглянемо значення терміну "проект" та його змістовне навантаження в проектному аналізі. Різноманітність тлумачень поняття "проект" свідчить про нерівнозначність підходів авторів до його визначення.

Так, 1987 року Інститутом управління проектами (США) було запропоновано  таке визначення: "Проект є якимсь завданням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення". Вадами цього визначення було визнано як те, що спосіб вирішення завдання обумовлюється не тільки і не завжди результатами (цілями) його вирішення, так і те, що у визначенні проекту не згадано засоби його реалізації.

Наведемо ще кілька спроб  визначення поняття "проект", які  зустрічаються в літературі. Так, наприклад, "проект містить в собі задум (проблему), засоби її реалізації (вирішення проблеми) і одержані внаслідок її реалізації результати". Або ще:"проект — це сукупність певних елементів (об'єктів матеріальної й нематеріальної природи) і зв'язків між ними, що забезпечує досягнення поставлених цілей".

Ці визначення можна  вважати універсальними, методично  виваженими й достатньо повними. До їх вад можна віднести те, що в них практично відсутній змістовий аспект.

 Не торкаючись теоретичних суперечок про вади й переваги різних визначень проекту, пропонуємо керуватися поняттям, яке найближче до визначення, даного в методичних матеріалах Всесвітнього банку:

"Проект — це комплекс взаємопов'язаних  заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях".

 

 

 

1.Оточення проекту  та його учасники

1. Структура і оточення проекту

Структура проекту.  Для того щоб управляти проектом, доцільно розбити його на ієрархічні підсистеми та компоненти, тобто структурувати.

Структура проекту  —  це організація зв'язків і відносин між його елементами. За допомогою  структури визначають, що необхідно розробити   чи зробити; вона пов'язує роботи між собою та з кінцевою метою проекту.

У процесі структурування виокремлюють компоненти продукції  проекту, етапи його життєвого циклу  та елементи організаційної структури.[4]

Структурування  —  невіддільна частина загального процесу планування проекту, визначення його цілей, розподілу відповідальності й обов'язків. До основних завдань структурування проекту належать такі:

•  поділ проекту  на блоки, що підлягають управлінню;

•  розподіл відповідальності за елементами проекту і визначення зв'язку робіт зі структурою організації (ресурсами);

• точне оцінювання необхідних витрат (коштів, часу і матеріальних ресурсів);

•  створення єдиної бази для  планування, упорядкування кошторисів і контролю за витратами;

•  встановлення зв'язку між роботами, пов'язаними з проектом і системою ведення бухгалтерських рахунків;

•  перехід від загальних, не завжди конкретно виражених цілей  до конкретних, які виконують підрозділи організації;

•  окреслення комплексів робіт (підрядів)[7].

Мистецтво поділу проекту  на складові полягає в умінні поєднувати три різні структури  — процес, продукт і організація  — в  єдину структуру проекту[6].

Необхідно чітко окреслити  характер, мету і зміст проекту, а  також усі його кінцеві  продукти з їх точними характеристиками. Доцільно здійснити ієрархію цілей, що показує повний ланцюг кінцевих результатів або засобів їх досягнення. При цьому необхідно обміркувати  потрібний рівень деталізації планів і оцінити кількість рівнів у структурі  проекту. Слід побудувати схеми життєвого циклу проекту та організаційну, де зазначити

групи чи окремих осіб, які працюватимуть над проектом, включаючи заінтересованих у  проекті осіб із зовнішнього середовища проекту[1].

Необхідно проаналізувати структуру продукції  — схему її поділу на підсистеми чи компоненти, включаючи машини і устаткування, програмне та інформаційне забезпечення, послуги, а також у разі потреби географічний поділ. Крім того, потрібно вивчити план бухгалтерських рахунків організації — систему застосовуваних при структуруванні проекту кодів, яка має грунтуватися на діючому в організації плані бухгалтерських рахунків або з урахуванням його коригування. На основі отриманої інформації потрібно скласти генеральний зведений план проекту, який можна буде деталізувати у процесі пошуку критичного шляху. При реалізації проекту цей план можна

використовувати для  доповідей керівництву. На основі зведеного  плану слід скласти робочий план бухгалтерських рахунків (у разі потреби  доцільно розробити систему субрахунків), робочий сітковий графік з часовими й ресурсними оцінками всіх робіт, а також запровадити систему нарядів-завдань[9].

      Середовище проекту.  Для того щоб правильно організувати реалізацію проекту, слід пам'ятати, що проекти виникають, існують і розвиваються в зовнішньому середовищі. Склад проекту постійно змінюється у процесі його реалізації і розвитку; у ньому можуть з'являтися нові елементи (об'єкти), а вилучатись існуючі; при цьому елементи повинні бути взаємопов'язані.

Середовище проекту  — це зовнішні та внутрішні чинники впливу на його підготовку і реалізацію. Від точності визначення середовища проекту залежить його життєздатність. Поділ середовища, в якому існує і розвивається проект, на внутрішнє та зовнішнє умовний з таких причин:• проект не є жорстким стабільним утворенням, тобто окремі його елементи у процесі реалізації можуть переходити із зовнішнього середовища

до складу проекту  і навпаки;

•  можливе використання певних елементів проекту як у  його межах, так і поза ними (наприклад, спеціалісти, які водночас працюють над реалізацією конкретного проекту і розв'язанням інших проблем, зокрема виконанням іншого проекту)[8].

На проект впливають  такі чинники зовнішнього середовища:

•  політичні  —  політична підтримка проекту  державою, рівень злочинності, міжнаціональні та міждержавні відносини;

•  економічні  —  структура відносного валового продукту, рівень оподаткування, страхові гарантії, умови підприємницької діяльності та регулювання цін, рівень інфляції, стабільність національної валюти, розвиненість банківської системи, стан ринків та ін.;

•  суспільні —  умови й рівень життя населення, рівень освіти, свобода пересування, соціальні гарантії та пільги, свобода  слова, рівень розвитку місцевого самоврядування та ін.;

•  правові  — стабільність законодавства, дотримання прав людини, а також прав власності та підприємництва;

•  науково-технічні —  рівень розвитку фундаментальних і  прикладних наук, інформаційних і  промислових технологій, розвитку енергетики, транспортної інфраструктури, зв'язку, телекомунікацій;

•   культурні  —  рівень освіченості населення, релігійна  ситуація,історико-культурні традиції та ін.;

•  природні  — кліматичні умови, вимоги до захисту навколишнього  середовища, екологічні стандарти для  продукції, що виробляється[5].

До чинників внутрішнього середовища  проекту належать стиль керування, відносини між учасниками проектної команди, професіоналізм цієї команди, засоби комунікації. Професіоналізм команди проекту має забезпечити досягнення поставлених цілей проекту.Стиль керування визначає клімат у команді та впливає на її творчу активність[3].

Від засобів комунікації  залежать повнота й достовірність  обміну інформацією між учасниками проекту       Рядовому працівникові, який бере участь у реалізації конкретного проекту, зазвичай байдуже, де розміщується він або об'єкт, з яким він працює: всередині чи за межами проекту. Для нього важливіше, яку конкретну роботу він виконує і яку винагороду за це одержує. По-іншому ставляться до проекту його менеджери і керівники організацій, що беруть у ньому участь. Для них чітке розуміння питання щодо розміщення елементів проекту є одним із чинників, які сприяють успішній реалізації проекту[2].

 

1.2 Учасники проекту

 

Учасники проекту —  основний елемент його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію задуму. Залежно від типу проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. Кожна з них виконує певні функції, має певний ступінь участі у проекті й несе конкретну міру відповідальності за його реалізацію. Важливою особливістю діяльності в межах проекту є множинність учасників проектної діяльності. У підготовці й реалізації інвестиційних проектів можуть брати участь замовник проекту (проектна компанія), консультанти (фінансові, юридичні, технічні та ін.), підрядчики, постачальники машин, устаткування та інших інвестиційних товарів, покупець (замовник) проектного продукту, страхувачі, гаранти і поручителі за кредитними договорами й контрактами та ін. Усі ці організації залежно від виконуваних

ними функцій прийнято об'єднувати у групи (категорії) учасників проекту. Наведемо визначення щодо учасників проекту, які використовують у світовій практиці управління проектами (до речі, ця термінологія вже широко вживається при реалізації міжнародних проектів в Україні). 

Замовник  — майбутній  власник і користувач результатів  проекту, головний його учасник. Проект можна вважати товаром, що реалізується за умовами та згідно з потребами  замовника. У ринковій економіці  замовник (власник) проекту — це фізична чи юридична особа, яка вкладає (інвестує) у проект власні чи позичені кошти і приймає рішення щодо термінів проекту, його вартості, контролю якості тощо. Замовником може бути як одна, так і кілька організацій, що об'єднали зусилля та капітали для реалізації проекту і використання його результатів, зокрема інвестори та інші особи, уповноважені ними реалізовувати проекти.

Інвестор — це особа чи організація, яка фінансує проект. Інвестором може бути замовник. Якщо інвестор і замовник  — різні особи, інвестор укладає із замовником договір, контролює його виконання і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту. Інвестор може бути кредитором або пайовиком, що має частку в капіталі проекту.

Проектно-кошторисну   документацію   розроблюють   проектні організації  — проектувальники.  Організація, яка несе відповідальність за виконання комплексу проектних робіт, називається  генеральним проектувальником.  За кордоном генерального проектувальника частіше називають  архітектором  або  інженером.

Архітектор  — це особа чи організація, що має право на основі відповідно оформленої ліцензії професійно виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної

документації, специфікацій, вимог до проведення тендерів (торгів), а також здійснювати загальне управління проектом. 

Інженер  — це особа чи організація, що має право на основі ліцензії займатися так званим інжинірингом — комплексом послуг, пов'язаних з процесом виробництва й реалізації продукції проекту. Інжиніринг передбачає планування робіт, інженерне проектування, здійснення випробувань, а також контроль за здачею об'єкта в експлуатацію.

Постачальник {генеральний постачальник)  — це організація, що здійснює ресурсне забезпечення проекту (закупівлі та поставки).

Підрядчик {генеральний підрядчик, субпідрядник)  — це юридична особа, яка несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Консультант — це фірма чи спеціаліст, який на контрактних умовах надає  учасникам проекту консультаційні послуги з питань йогореалізації.

Керівник проекту  (за зарубіжною термінологією  — менеджер проекту) — це юридична особа, якій замовник (або інвестор) проекту делегує повноваження з управління роботами за проектом: планування, контролю та координації роботи його учасників. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником.

Проектна команда —  це організаційна структура, яку  очолює керівник проекту. Утворюють  її на період здійснення проекту для  ефективного досягнення його цілей. Склад і функції проектної  команди залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Завершуючи розгляд функцій основних учасників проекту, зазначимо найважливішу роль банку —одного з основних інвесторів, що забезпечують  фінансування проекту. До обов'язків банку належать постійне забезпечення проекту коштами і кредитування генерального підрядчика для розрахунків із субпідрядчиками,