Роль міжнародної організації – генеральної асоціації по тарифам і торгівлі (світової організації торгівлі) в регулюванні міжнародної тор

Кафедра еконономічних дисциплін

 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему : «Роль міжнародної організації – генеральної асоціації по тарифам і торгівлі (світової організації торгівлі) в регулюванні міжнародної торгівлі» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                   Підготувала:

                                                                                  Перевірила:

                                                                                               
 

                                                                                                                        
 

                                                 
 
 
 
 
 
 
 
 

2011 

Зміст 

Вступ 

СОТ та її роль у регулюванні  міжнародної торгівлі товарами 

Висновок 

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

 Регулювання  міжнародної торгівлі на міждержавному  рівні, являє собою спільно  прийняті урядами різних країн  на основі компромісів домовленості (правові положення, норми, процедури,  погоджені взаємні зобов'язання, рекомендації) в області економічної політики і практики, що відображають інтереси країн – учасниць. Регулювання спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв'язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку. 

 Основними  напрямками всебічного регулювання  світової торгівлі в сучасних  умовах є наступні: 

 •  створення зацікавленими державами  договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми; 

 •  вироблення домовленостей щодо  застосування на національному  рівні комплексу торгово-політичних  засобів впливу на світовому  зв'язку, визначення рамок і можливостей  використання окремих інструментів торгової політики; 

 •  формування і подальший розвиток  міжнародних інститутів, що сприяють  досягненню домовленостей і вирішення  спірних проблем, що виникають  між країнами – учасницями, їхніми  об'єднаннями й угрупуваннями; 

 •  обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків. 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СОТ та її роль у регулюванні  міжнародної торгівлі товарами 

Світова організація торгівлі - головний міжнародний  регулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної угоди  з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

Ідея  утворення міжнародної організації  з регулювання світової торгівлі, яка мала б дієвий характер, спромоглася, нарешті, подолати перешкоди, які муруються протекціоністською політикою держав, сягає середини 40-х років. Ініціатором виступили США, які особливо були в цьому зацікавлені. По закінченню світової війни Сполучені Штати стали наймогутнішою державою світу, обсяг їх промисловості становив 51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але американські товари не так уже й легко просувалися на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувалися на тарифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що колоніальні держави (Велика Британія, Франція, Португалія та ін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені США. Тому ще в листопаді 1945 р. американці розробили "Пропозиції по розширенню торгівлі й зайнятості", які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На ґрунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної торговельної організації, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалося на конференції  ООН у Гавані, яка відбувалася  в 1947-1948 pp. Але статут так і не був  ратифікований через суперечливість у його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО не відбулося; проте залишився в силі один документ — протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ називався Генеральна угода з тарифів і торгівлі - ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півсторіччя.

Головною метою ГАТТ було забезпечити умови для розвитку міжнародної торгівлі, послабити торговельні бар'єри й регулювати торговельні спори. Текст Генеральної угоди містив такі основні положення: 

• визначення  сфери застосування режиму найбільшого  сприяння в міжнародній торгівлі;

 

• порядок митного  оподаткування;

 

• права торговельної політики в міжнародній торгівлі (національний режим щодо внутрішнього оподаткування, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).

 

• сприяння  розвитку зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються.

 

Основною  формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів - раундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила  й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривав по декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уругвайський, раунд (1986-1993 pp.) і прийняв рішення про претворения ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).

СОТ налічує  вже півтори сотні членів (147 - на середину 2004 p.). Україна, як і більшість інших країн СНД, поки ще не прийнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала ще 30 листопада 1993 р. Понад 30 держав мають статус спостерігача в COT, серед яких і Україна. Штаб-квартира COT знаходиться в Женеві.

Головна мета COT - лібералізація міжнародної  торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів  та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення  світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі. [1, с. 102] 

Функції COT: 

• нагляд  за станом світової торгівлі й надання  консультацій з питань управління в  галузі міжнародної торгівлі;

 

• забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

 

• розробка  й прийняття світових стандартів торгівлі;

 

• нагляд  за торговельною політикою країн;

 

• обговорення нагальних проблем міжнародної  торгівлі. Розглянемо сновні принципи діяльності СОТ [2, с. 146-148]:

 

Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові пo СОТ такі самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'язково повинна поширитись на торгівлю з рештою країн - членів СОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дискримінацію інших партнерів.

Принцип національного режиму. Ось як декларується принцип найбільшого сприяння в Статті 1 ГАТТ: "... будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін" [3, с. 166]. Його суть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості. У Статті III ГАТТ цей принцип задекларовано  так: „... внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила  й вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва" [3, с. 167]. Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так, у 60-х роках, у розпал "автомобільних війн" між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стандарти щодо вихлопу шкідливих речовин з авто, завчасно перебудувавши технологію виготовлення своїх автомобілів. США і країни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їх машин у Японію практично припинилися на деякий час.

Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає, що тарифні рівні, які  узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції  має відношення до субсидій і демпінгу. Ці заходи засуджуються. Якщо ж якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

Принцип дій в надзвичайних ситуаціях. Якщо країна потерпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні заворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням із СОТ.

Принцип регіональних торговельних домовленостей  означає, що для регіональних інтеграційних  угруповань може встановлюватись особливий  режим, виняток з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим, без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Розв'язання цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, де всі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір (по суті, зону вільної торгівлі).

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має стати стрижневим принципом  у міжнародному торговельному механізмі, в практичному застосуванні викликає значні суперечливості між країнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів ставлять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних і нетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловість тільки-но проростає, виявляється беззахисною перед натиском товарів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни, що розвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти формальної рівності всіх членів організації. В 1965 р. (в рамках "Кеннеді-раунда") їм вдалося відстояти резолюцію, за якою для них було проголошено "принцип невзаємності". Він означає: якщо багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, то вона не повинна очікувати від нього відповідної еквівалентної поступки. Тобто, якщо розвинуті країни мусять знімати торговельні бар'єри, то країни, що розвиваються, мають право їх зберігати в деякій мірі й на деякий час.

Водночас  розвинуті країни наполягали на прийнятті "принципу градації", за яким бідна країна позбавляється пільгового режиму "невзаємності", якщо її індустріальний рівень підвищився.