Розвиток інформайційної системи підприємства

Розвиток інформайційної системи підприємства

Традиційне  використання інформаційних технологій (ІТ) з метою автоматизації трудомістких процесів обробки даних фінансового  характеру сформувало стереотип  у сприйнятті ІТ як додаткового засобу, що підвищує зручність і швидкість виконання деяких другорядних функцій. В сучасних умовах трансформації бізнесуі усвідомлення цінності накопичених знань роль інформаційних технологій кардинально змінюється. Виникає потреба в інформаційних технологіях у таких сферах, що не належать до фінансової: взаємодія з клієнтами, управління матеріальними запасами, виконання замовлень, управління людськими ресурсами, маркетинг, оперативне управління підприємством, продажі, а також багато інших. Інформаційні системи перетворюються на інструмент підвищення ефективності управління і створення нових конкурентних переваг.

При очевидності  позитивних тенденцій в розумінні  можливостей інформаційних технологій накопичений досвід їх втілення і  використання у діяльності підприємств  свідчить, що далеко не всі проекти автоматизації є успішними в плані відповідності термінам, бюджетам і початковій меті. Більшість сучасних інформаційних систем залишаються дорогими в проектуванні і реалізації, вимагають більше часу в розробці, ніж це необхідно, часто не задовольняють повністю потреби підприємства, і, отже, через певний час потребують модернізації у зв'язку з моральним і фізичним старінням окремих компонентів.

Досягнення  ефекту від інформатизації з метою  подальшого успішного розвитку підприємства потребує чіткого уявлення перспективних напрямків розвитку як бізнесу, так і інформаційних систем.

Найпоширенішим  підходом до розвитку ІТ на українських  підприємствах є планування збільшення потужностей програмних і технічних  засобів без чіткого визначення мети інформатизації щодо бізнесу підприємства. Вживання такого підходу призводить до незадоволення користувачів і керівництва підприємства наявним станом інформаційного забезпечення. З метою випередити своїх конкурентів деякі підприємства впроваджують у свою діяльність самі останні досягнення в галузі ІТ. Такий підхід може виявитися досить ризикованим і дорогим в реалізації, оскільки не враховує реальної потреби у нових технологіях. В деяких західних країнах на початку і середині 90-х років набув широкого розповсюдження ще один підхід, сутність якого полягає у виявленні тих сфер діяльності підприємства, які потребують першочергової автоматизації. Бажаний ефект при даному підході досягається лише при урахуванні вимог і перспектив розвитку бізнесу. Розгляд виявлених проблем доводить необхідність забезпечення постійної відповідності рівня розвитку інформаційних систем підприємства і вимог бізнесу. Розв'язання цих проблем потребує розробки або актуалізації ІТ-стратегії.

Через розбіжності  у визначенні ІТ-стратегії існують значні варіації щодо змісту документа, який описує ІТ-стратегію. Одні автори пропонують включити до складу документа низку архітектурних питань, включаючи устаткування, комунікації і операційні системи. Альтернативна думка полягає в тому, що для підприємств зі стабільним бізнесом ІТ-стратегія цілком може уміщатися на одній сторінці тексту. Але, безумовно, загальновизнаною є визначальна роль бізнес-стратегії підприємства, та необхідність удосконалення процесів розробки ІТ-стратегії [9].

У найбільш широкому розумінні, IT-стратегія - це частина загальної стратегії розвитку підприємства. В ІТ-стратегії надаються засоби поліпшення бізнес-процесів підприємства і одержання додаткового прибутку на основі найактуальніших технологій на даний момент для даного бізнесу.

З позицій  сучасного менеджменту стратегія  визначається як управлінський план, спрямований на зміцнення позицій  підприємства, задоволення потреб його клієнтів і досягнення певних результатів  діяльності [1]. Головною задачею розробки стратегії підприємства є досягнення конкурентних переваг і рентабельності. В найзагальнішому вигляді стратегія припускає наявність бачення, мети і визначення обмеженого набору шляхів і засобів її досягнення. Відповідно ІТ-стратегія визначає загальний напрям змін стану інформаційної системи, засоби підтримки і розвитку інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації його загальної стратегії, відповідні допустимі межі (зокрема, фінансові або ресурсні обмеження) і принципи вибору оптимального маршруту перетворень.

Стратегія розвитку інформаційної системи визначається цілями її функціонування, існуючими можливостями і обмеженнями підприємства. Це підтверджує, що стратегія бізнесу і стратегія розвитку інформаційної системи є взаємозалежними та взаємодоповнюючими інструментами управління підприємством [2].

В сучасній літературі надається огляд зарубіжної практики формування ІТ-стратегії як засобу переміщення підприємства (включаючи  інформаційні системи, ІТ-інфраструктуру і ІТ-підрозділи управління нею) з  поточного в необхідний майбутній стан. При цьому цей досвід намагаються співвіднести з вітчизняною практикою розробки автоматизованих інформаційних систем згідно державним стандартам [3_ 10].

Проблеми  розробки і впровадження інформаційних  систем у діяльність підприємств  мають віддзеркалення також у наукових працях в галузі прикладних інформаційних технологій.

Традиційно  питаннями проектування та розробки інформаційних систем займаються фахівці  в галузі інформаційних технологій. Тому до недавнього часу задача сприймалася  з технічної і технологічної точки зору. Існуюча теорія проектування автоматизованих інформаційних систем хоча і підкреслює важливість фази виявлення вимог до автоматизованої інформаційної системи, виходить з припущення, що цілі, бажаний стан об'єкта автоматизації, а, значить, і вимоги до майбутньої інформаційної системи відомі замовнику до початку проекту [11]. Розробнику необхідно сформулювати, зафіксувати і схвалити їх у замовника у ході системно-аналітичного обстеження підприємства. Це положення закріплюється як базове у всіх навчальних програмах підготовки фахівців-проектувальників. Замовник не наполягає на включенні в проект стратегічних бізнес-вимог, а проектувальник не формулює постановку задачі як стратегічне бізнес-рішення. Тому при проектуванні автоматизованої інформаційної системи учасники проекту, як правило, орієнтуються на вирішення операційних проблем бізнесу. Як наслідок, підприємства одержують низку несумісних систем, які неможливо привести у відповідність, інтегрувати або оптимізувати. Рішення виникаючих проблем можливе тільки на основі інтеграції знань в галузі прикладних інформаційних технологій і підходів та засобів менеджменту.

Постановка  проблеми. В сучасних умовах у вітчизняних  підприємствах немає надійного  і разом з цим простого і  доступного методичного інструментарію щодо розвитку інформаційних систем. Метою статті є пошук шляхів та засобів, які сприятимуть гармонійному розвитку як інформаційних систем, так і всього підприємства.

Викладеня основного матеріалу. Стратегія  розвитку інформаційних систем ґрунтується на загальній стратегії розвитку підприємства, яка визначає справжні і майбутні види діяльності, типи продукції, що випускається, обсяги випуску, ринки, на яких працює підприємство, його частки на цих ринках, організаційну і територіальну структуру і конкретизує положення загальної стратегії з погляду інформаційних технологій. У свою чергу, ІТ-стратегія містить основні положення використання ІТ в бізнесі підприємства. Вона визначає, яким чином буде підтримана задана стратегія розвитку підприємства засобами ІТ.

ІТ-стратегія  є складовою частиною корпоративної  стратегії підприємства поряд з  комерційною, логістичною, маркетинговою  і виробничою стратегіями. її відмінність  від решти стратегій полягає  в тому, що ІТ-стратегія є більшою  мірою наслідком формування вимог бізнесу, уявленням про шляхи їх реалізації з погляду управлінської і інформаційної підтримки.

У визначенні місця і ролі ІТ-стратегії існують  розходження, тому до іі складу висуваються  різні вимоги. З позицій окреслених вище вимог найбільш обґрунтованою є запропонована Gartner схема, відповідно до якої у ІТ-стратегії розглядається розвиток таких п'яти компонент інформаційної системи: інфраструктури, сервісів, додатків, інтеграції бізнес-процесів і сорсингу. Ці п'ять складових можуть бути «спроектовані» в дві компоненти ІТ-стратегії - прикладні системи і сервісні операції. Перша з цих компонент пов'язана з розробкою і функціонуванням додатків, тому до її складу слід віднести портфель додатків, інтеграцію бізнес-процесів і сорсинг. Друга компонента пов'язана з виконанням операцій і містить такі складові: інфраструктура, сервіс і знову-таки сорсинг. При цьому область сорсинга є спільною, оскільки вона визначає компетентність і доступність внутрішнього і зовнішнього персоналу, що бере участь у виконанні обох компонент [3].

Акцентуючи  увагу саме на розвитку інформаційної  системи підприємства, складові ІТ-стратегії  слід перегрупувати таким чином: інформаційні системи (прикладне програмне  забезпечення), ІТ-інфраструктура (комп'ютери, телекомунікації, системне програмне забезпечення), ІТ-підрозділ і управління ним (цілі і задачі підрозділу, оргструктура, методи управління персоналом і інше).

Окрім того ІТ-стратегія повинна відображати  поточний стан інформаційних систем підприємства з урахуванням сильних  і слабких сторін, їх майбутній стан, кошти, необхідні для реалізації стратегії і досягнення стратегічних цілей розвитку бізнесу, план переходу із поточного стану в майбутній.

Опис поточного стану відображає, які інформаційні системи використовуються, їх технічну, програмну і інформаційну архітектуру, а також людські і матеріальні ресурси. Опис другої частини будується за аналогією з метою кращого розуміння майбутнього стану ІТ. У цій частині формулюються стратегічні цілі ІТ, які відображають і забезпечують досягнення стратегічних цілей розвитку бізнесу. Стратегічний план переходу визначає зміст проектів і заходів щодо упровадження інформаційних систем і організаційних перетворень ІТ-підрозділу, які необхідні для переходу з поточного стану в майбутній: цілі і терміни реалізації цих проектів і заходів, необхідні людські і матеріальні ресурси, бюджети. З метою зменшення формальності в ІТ-стратегії слід позначити внутрішні і зовнішні чинники, що впливають на реалізацію ІТ-стратегії. Це дозволить оцінити ризики, пов'язані з досягненням стратегічних цілей підприємства у сфері ІТ, та передбачити сукупність контрзаходів щодо їх зменшення, позначити проміжні терміни проведення аналізу ходу реалізації стратегії і її коректування.

Для того, щоб ІТ-стратегія відповідала  бізнес-стратегії з урахуванням  висунутих вимог, в ній мають  бути визначені:

стратегічні цілі підприємства;

опис і аналіз поточного стану інформаційних систем і технологій підприємства; оцінка ролі інформаційних технологій в діяльності підприємства;

прийнята архітектура всіх бізнес-процесів підприємства (бізнес-модель верхнього  рівня);

розриви в інформаційній підтримці бізнес-процесів;

високорівневі вимоги до цільової інформаційної  системи, структуровані за функціональними  напрямками;

вибраний шлях побудови цільової інформаційної  системи; модель бізнес-процесів підприємства, яка має бути;

концептуальна архітектура цільової інформаційної системи: архітектура даних та додатків, інформаційно-технологічної інфраструктури, ІТ-підрозділу і управління ним;

узагальнений опис набору стратегічних проектів переходу щодо цільової інформаційної  системи з оцінкою етапів, потрібних  ресурсів і результатів етапів; можливі ризики і альтернативні варіанти розвитку ІТ.

Дослідженнями виявлено, що в сучасних умовах при проектуванні інформаційних  систем все більшу увагу привертає  архітектурний підхід [6].

Архітектурний підхід - це відносно нова концепція розробки складних систем, що визначається як підхід до розробки архітектури інформаційних систем, підтримуючих життєдіяльність підприємства, який передбачає спільний взаємозв'язаний і злагоджений розгляд функцій підприємства, середовища його діяльності, інформаційно-комунікаційної інфраструктури, а також різних аспектів створюваної системи, що характеризують її подання як сукупність додатків і інформаційних ресурсів, втілених технологічними рішеннями [5, 6].

Існує ряд стандартів в області  моделювання архітектури інформаційних систем (ISO, IEEE, Open Group і т.д.). Одним з таких підходів є модель Захмана, яка вперше була розроблена саме щодо проектування інформаційних систем. Розробка архітектури інформаційної системи за Захманом є сукупністю процедур, що складаються з відповідей на запитання: що, як, де, хто, коли і навіщо на шести рівнях, кожному з яких відповідає рядок: намір (scope), модель підприємства (Enterprise Model), розробка моделі системи (system model), розробка технологічної моделі (technology model), компоненти (components), оцінка функціонування (functioning system) [4].

Аналіз принципів побудови моделі Захмана дозволяє зробити висновок, що проект роботи над створенням архітектури  інформаційної системи включає  рішення таких задач:

визначення і обґрунтовування мети проекту;

виконання кроків, пов'язаних з ініціацією процесу розробки архітектури інформаційної  системи;

визначення існуючого стану  архітектури ("as is") для кожної вибраної області (домена);

визначення цільової архітектури;

аналіз розбіжностей між поточним і бажаним станом;

розробка плану переходу;

підтвердження (перевірка) досяжності - чи можна насправді досягти кінцевого  стану з даного початкового стану  з урахуванням існуючих обмежень; виконання наміченого плану.

Співставлення архітектурної моделі Захмана та змісту ІТ-стратегії доводить, що стратегія нерозривно пов'язана з архітектурою, оскільки, з одного боку, стратегія визначає загальні напрями розвитку архітектури, а з іншого - архітектура існуючої системи неявно визначає множину стратегій розвитку ІТ.

Стратегія має більш загальний  характер, не так детально розглядає  окремі аспекти, як архітектура. На відміну  від архітектури, стратегія триває в часі. На осі часу архітектура  відображає якийсь конкретний момент, а стратегія - період. Можна сказати, що стратегія окреслює послідовність перетворення архітектури в часі. При тому кожна конкретна архітектура в цій послідовності розглядається не детально, а тільки у загальних рисах.

Однак, ІТ-стратегія не зводиться  тільки до визначення послідовності перетворень архітектури інформаційної системи. Опис в ІТ-стратегії процесу розвитку архітектури інформаційної системи в часі потребує подання загального напрямку цього розвитку, розробки принципів розвитку, визначення критеріїв досягнення заданої мети і необхідних ресурсів. Аналіз і формалізація зв'язків дає змогу визначити залежні компоненти і сформувати ІТ-стратегію підприємства, грунтуючись на бізнес-стратегії і архітектурі інформаційної системи .

Одним із важливих питань при формуванні стратегії розвитку інформаційної системи є виявлення проблемних зон в області існуючих ІТ. З цією метою розглянемо три верхніх рядки таблиці моделі Захмана, які відповідають самим загальним уявленням і надають достатньо широке бачення існуючого оточення, планів та цілей. Верхній рядок відповідає рівню інтересів вищого керівництва. Документи, що складаються на цьому рівні, є якомога менш технічними, від них не потрібна повнота. Другий рівень відповідає інтересам бізнес-менеджерів і власників процесів. На цьому рівні надається опис функціональності в розумінні замовника. Третій рівень - той, на якому бізнес-менеджери, бізнес-аналітики і менеджери, що відповідають за ІТ, повинні працювати разом. На даному рівні поєднуються уявлення замовника і глобальне бачення проблеми.