Рівноважний обсяг і ціна. Порушення ринкової рівноваги. Співвідношення ресурсів, яке забезпечує максимальний доход. Ізокоста, ізокванта

Для фермера  альтернативою роботи на власній  фермі є можливість працювати  управляючим на фермі з зарплатою 30 000 грн (неявний заробіток). Замість  роботи на фермі, дружина фермера могла б в іншому місці заробляти 10 000 грн щорічно (неявний заробіток дружини фермера) Фермер також відмовляється від альтернативи здачі землі в оренду за 40 000 грн щорічної ренти. Для організації бізнесу фермер зняв з банківського рахунку 20 000 грн. При 10% ставці депозиту, щорічний дохід з капіталу становив би 2000 грн. З таблиці 8 видно, що неявні витрати становлять 82 000 грн., а бухгалтерські – 90 тис. грн. Економічні витрати більші ніж бухгалтерські на суму неявних витрат і становлять 172 000 грн.

В якому  разі фермеру слід вибирати власний  бізнес? Для відповіді на це запитання  необхідно розглянути прибуток.

Можливий  дохід від фермерської діяльності становить 150 000 грн. Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між доходом  і бухгалтерськими витратами: 150 000 – 90 000 = 60 000 грн.

Економічний прибуток буде менший бухгалтерського  на суму неявних витрат: 60 000 – 82 000 = –22 000 грн. У даному прикладі економічного прибутку немає. У разі здачі 200 гектарів землі в оренду, роботи фермера управляючим на фермі, а дружини в іншому місці, отримання відсотка від вкладеного капіталу, сімейний дохід б 82 000 грн. При роботі на своєї фермі сімейний дохід підприємця становитиме 60 000 грн. Яку альтернативу вибрати? Цілком очевидно – першу.

Питання про джерело і причину утворення прибутку є предметом довгих дискусій в економічній науці.

Трудова теорія вартості , особливо в її марксистській інтерпретації, єдиним джерелом прибутку вважає працю найманих робітників, здатну створювати вартість більшу, ніж та, що виплачується у вигляді заробітної плати. Цей надлишок над вартістю робочої сили привласнює у вигляді прибутку власник засобів виробництва. Якби його не було, надлишок розподілився б між всіма учасниками трудового процесу.

Теорія  факторів виробництва пропонує інше пояснення цього процесу. Прибуток вона розглядає як винагороду за підприємницьку діяльність - здатність до організації ефективної економічної діяльності. Як і інші фактори виробництва, цей ресурс обмежений: не кожен здатний організувати бізнес. Отже, як і інші фактори, ця діяльність заслуговує винагороди за свій внесок у виробництво товарів і послуг. Разом з тим, цей фактор має свою, досить істотну специфіку. По-перше, він не має кількісної одиниці виміру, а отже, неможливо точно визначити ціну одиниці цього фактора. По-друге, прибуток як винагорода за підприємницьку діяльність не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. У цьому випадку вартість продукту повинна розподілитися між традиційними ресурсами: працею, капіталом, землею. Прибуток виникає тоді, коли порушується рівновага і власники інших ресурсів змушені поступитися частиною своїх доходів підприємцеві.

У чому ж складається його внесок у виробництво, що вимагає оплати й утворення  особливого виду доходу? Насамперед, це ризик. Світ економічних відносин відрізняється невизначеністю, тобто відсутністю повної і достовірної інформації про те, що відбудеться в майбутньому. Якби в якій-небудь сфері така інформація існувала і гарантувала стійке перевищення доходів над витратами, така сфера стала б дуже вигідним об'єктом вкладень і капітали, які б сюди потягнулися, швидко зрівняли б виторг і витрати, звівши прибуток до нуля. Практично ж наслідки вкладень завжди невизначені: можна виграти і отримати прибуток, можна програти і понести збитки. Тому ризикнувши підприємець вправі, у випадку успіху, розраховувати на винагороду у вигляді надлишку виторгу над витратами. Це плата за ризик, за уміння краще інших пророкувати невизначене майбутнє. Власники інших факторів повинні будуть погодитися на зменшення своїх доходів на користь підприємця в нагороду за те, що він бере на себе велику частину ризику.

Прагнення отримати прибуток змушує підприємця шукати і застосовувати різні  технічні й організаційні нововведення. За допомогою цих інновацій створюються можливості для одержання прибутку, оскільки, застосувавши нововведення, підприємець стає, принаймні тимчасово, свого роду монополістом, порушуючи економічну рівновагу, за якої прибуток неможливий. Однак, у міру того, як нововведення або удосконалення стають надбанням багатьох, конкуренція відновлює порушену рівновагу. Точно так само колись ризиковане підприємство, досягнувши успіху, приваблює багатьох інших бажаючих отримати прибуток. Але саме ця обставина і скорочує прибуток, зводячи його поступово нанівець. Тим самим створюються умови, що спонукують до нового ризику і пошуку нових удосконалень. Прибуток, таким чином, виступає як могутній стимул технічного й економічного прогресу.

                                                  4. Задача (10в.) 

У таблиці, наведеній  нижче, показаний рівень корисності споживання товару

х

Споживання товару х                      Сукупна корисність

( в одиницях виміру)

0                                                           0

1                                                            5

2                                                            11

3                                                          18

4                                                          24

5                                                          30

Споживання якої одиниці товару буде показувати спадну тенденцію граничної корисності?

а) 4                               в) 2

б)3                                   г)1 

Відповідь: б-3 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                         Використана література

1. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи,  1998.
2. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Реверчук С.К. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Київ: Видавничий дім "Альтернативи",  2001.
3. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія. Харків, Київ: ТОВ "Карвін",  2003.
4. За ред. В.Д. Базилевича. Історія економічних учень. Київ: Знання,  2004, 1300 с.
5. Манків Г.Н. Макроекономіка. Київ: Основи,  2000.
6. Рудий М.М. Мікроекономіка. Київ: Каравела, 2008