Шляхи і резерви збільшення валового і чистого доходу

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти  й інші види продукції. Тому по таких  підприємствах визначають також  обсяг виробленої валової продукції  за всіма видами діяльності. До її складу включають валову продукцію сільського господарства, промислову продукцію переробних підприємств (цехів) у порівнянних оптових цінах, промислову продукцію, що не пов’язана із сільськогосподарським виробництвом, продукцію лісівництва, нового капітального будівництва тощо.

Валове виробництво  сільськогосподарської продукції  розраховують відніманням від загального обсягу виробництва тієї її частини, яка була використана на виробниче  споживання (насіння, корми, яйця на інкубацію, гній, солома на підстилку худобі, віск). Як бачимо, цей показник очищений від повторного рахунку. При цьому обсяги проміжного виробничого споживання також оцінюються в поточних і порівнянних цінах.

На аграрних підприємствах, особливо великих, може вироблятися  багато видів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різну економічну ефективність.

В умовах ринку кожне  підприємство повинне прийняти рішення  типу «продукт-продукт», визначити  комбінацію видів продукції, тобто  встановити, які її види і в яких обсягах воно буде виробляти за наявних обмежених ресурсів і за відповідної кон’юнктури, що склалася на ринку сільськогосподарських товарів, для одержання при цьому максимального економічного ефекту. Це — досить складна для вирішення господарська проблема, оскільки вона вимагає врахування низки факторів, у тому числі й такого, як технологічна сумісність і взаємозв’язок окремих видів продукції. Залежно від ступеня цієї сумісності і взаємозв’язку всі види сільськогосподарської продукції поділяються на такі, що взаємодоповнюють одна одну, є не конкуруючими або конкуруючими[9]..

Взаємодоповнюючі (компліментарні) — це такі види продукції, коли збільшення виробництва одного з її видів веде до зростання виробництва іншого виду за інших однакових умов. Такий технологічний взаємозв’язок повністю простежується між розширенням посівних площ, збільшенням виробництва продукції бобових культур (гороху, вики, сої та ін.), багаторічних трав і рівнем урожайності та обсягом виробництва тих сільськогосподарських культур, для яких вони є попередниками. Існує також пряма залежність між обсягом виробництва кормів і виробництвом тваринницької продукції.

Не конкуруючі види продукції  є технологічно сумісними в тому розумінні, що технологічні цикли їх виробництва в часі не збігаються або майже не збігаються. Тому зміна обсягу виробництва (звичайно, до певних меж) одного з видів не конкуруючої продукції не зумовлює зміну обсягу виробництва іншого виду. Такі види продукції доповнюють одні одних, оскільки, крім незбігу в часі робочих періодів, для їх виробництва потрібні різні види матеріальних ресурсів (не враховуючи землі). Наприклад, виробництво більшості видів рослинницької продукції і продукції тваринництва до певної міри є автономним, неконкурентним, як і, скажімо, виробництво озимої пшениці та цукрових буряків.

Конкуруючими є такі види продукції, між якими існує  технологічна несумісність через збіг у часі робочих циклів, а також  зворотний зв’язок, коли зменшення виробництва одного з них веде до збільшення обсягу виробництва іншого, і навпаки. В рослинництві, наприклад, конкуруючими є види продукції ярих зернових і кормових культур — ячменю, вівса, ярої пшениці, викосуміші та ін. Для виробництва цих видів продукції потрібні ті самі фактори виробництва —техніка, однакові види ґрунтів і робоча сила майже однакової кваліфікації. Зрозуміло, що залучити більше ресурсів для виробництва одного з названих видів продукції можна лише за рахунок зменшення обсягу використання тих самих ресурсів для виробництва іншого виду конкуруючої продукції.

Важливо також знати, що не конкуруючі види продукції можуть стати і конкуруючими, якщо виробництво  одного з них надмірно збільшуватиметься, що вимагатиме перерозподілу на його користь ресурсів, землі й управлінського часу.

Наявність розглянутих  видів продукції вимагає добору такої комбінації їх, за якої досягається максимальна економічна ефективність виробництва. Пріоритет надається тим з конкуруючих видів продукції, які є найбільш прибутковими[10].

1.2 Розширене відтворення  та розподіл валової продукції сільського господарства

Відтворення в сільському господарстві — це постійне повторення і безперервне відновлення процесу сільськогосподарського виробництва. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене. При простому відтворенні виробництво матеріальних благ відновлюється в попередніх розмірах, при розширеному відтворенні обсяги виробництва безперервно зростають. Тому просте відтворення завжди є складовою і основою розширеного. Здійснення розширеного відтворення в сільському господарстві передбачає систематичне використання певної частини додаткового продукту на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, а й створюються нові засоби виробництва і предмети споживання, які є матеріальною основою розширеного відтворення[3]..

Основою розвитку суспільства  є поліпшення добробуту всіх його членів. Тому об'єктивною закономірністю розвитку сільськогосподарського виробництва є розширене відтворення, яке створює відповідні умови для задоволення потреб населення країни.

Розширене відтворення - це систематичне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, що дає змогу не лише забезпечити досягнутий рівень розвитку суспільства, а й виробляти додаткові засоби і предмети споживання. В аграрних підприємствах розширене відтворення може відбуватися в двох формах - екстенсивній та інтенсивній. При екстенсивному відтворенні розширення масштабів виробництва здійснюється за рахунок залучення додаткових ресурсів (збільшення посівних площ, поголів'я худоби, трудових ресурсів та ін.) при незмінному технічному рівні. Інтенсивне відтворення передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на основі зростання продуктивності праці, яке забезпечується вдосконаленням техніки, технології і організації виробництва, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу[5]..

Розширене відтворення  в сільському господарстві здійснюється на основі дії об'єктивних економічних законів і є складовою розширеного відтворення в усьому народному господарстві країни, тому воно характеризується однаковими основними закономірностями і йому властиві всі основні риси останнього. Економічний закон розширеного відтворення — нагромадження, що є основою розвитку сільськогосподарського виробництва.

Процес відтворення  в сільському господарстві відбувається на основі діалектичної єдності розвитку продуктивних сил (удосконалення засобів виробництва, підвищення кваліфікації робочої сили) та виробничих відносин. У дальшому розвитку сільськогосподарського виробництва нині центральне місце займає перебудова виробничих відносин у селі, яка покликана повернути селянинові становище господаря на землі, зацікавленого в збільшенні виробництва продукції і підвищенні її якості.

В результаті розширеного відтворення збільшується виробництво валової продукції сільського господарства, яка включає всі створені протягом року матеріальні блага і є частиною сукупного суспільного продукту країни. Відтворення в сільському господарстві відбувається в натурально-речовій і вартісній формах, а валовий продукт галузі становить сукупність засобів виробництва і предметів споживання.

Виробництво валової продукції сільського господарства збільшувалось завдяки зростанню продуктивності праці при скороченні кількості зайнятих у галузі працівників[3].

Валова продукція сільського господарства в натурально-речовій формі як сукупність засобів виробництва (насіння, кормів, худоби, сировини для промисловості) і предметів споживання за своїм призначенням та використанням належить до першого і другого підрозділів процесу відтворення суспільного виробництва. Такий поділ продукту сільського господарства має важливе значення в забезпеченні правильних пропорцій відтворення в окремих галузях агропромислового виробництва і розподілу продукту між ними[5].

У процесі виробництва  валової продукції сільського господарства витрачається минула, уречевлена в засобах виробництва праця, і жива праця. Тому валова продукція у вартісній формі розподіляється на дві частини: на вартість спожитих засобів виробництва (с) і на новостворену вартість, або валовий дохід сільськогосподарських підприємств {у + т).

Вартість спожитих засобів виробництва включає ту частину вартості будівель, обладнання, машин, сировини і матеріалів, яка протягом поточного року перенесена на вироблену продукцію. Ця частина вартості валової продукції сільського господарства відповідає річним матеріальним витратам виробництва і становить фонд відшкодування. Отже, валова продукція сільського господарства розподіляється насамперед на фонд відшкодування і чисту продукцію, або валовий дохід.

Фонд відшкодування - це частина вартості валової продукції сільського господарства, яка використовується для відновлення спожитих у процесі виробництва засобів і предметів праці. Він формується на основі амортизаційних відрахувань і вартості витрачених матеріальних оборотних засобів (насіння, кормів, добрив, медикаментів, нафтопродуктів, запасних частин та інших матеріалів).

Утворення фонду  відшкодування є головною умовою правильного розподілу валової  продукції і передумовою процесу  відтворення в аграрних підприємствах. Відшкодування витрачених засобів виробництва - об'єктивна умова простого відтворення і збереження досягнутого рівня виробництва. Для здійснення розширеного відтворення необхідно спочатку відшкодувати спожиті засоби, а вже потім розширювати виробництво на основі залучення додаткових виробничих фондів.

Фонд відшкодування у натурально-речовій формі складається із засобів і предметів праці. У сільськогосподарських підприємствах спожиті засоби виробництва відновлюються як у натуральній формі у своєму господарстві, так і шляхом купівлі за рахунок виручки від реалізації товарної продукції[8].

В умовах науково-технічного прогресу фонд відшкодування не лише виконує функцію відновлення використаних засобів виробництва, а й використовується для здійснення розширеного відтворення. За цих умов відновлення спожитих засобів виробництва відбувається на новій технічній основі за рахунок досконаліших машин і обладнання, кращої якості сировини і матеріалів порівняно з використаними у виробничому процесі.

В умовах науково-технічного прогресу частка фонду відшкодування у валовій продукції сільського господарства зростає, що відповідно зменшує розмір валового доходу і знижує ефективність виробництва. Ця тенденція формується на основі закономірного зростання технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва, а також внаслідок підвищення цін на засоби виробництва.

Частина вартості валової продукції сільського господарства, яка створюється живою працею, називається чистою продукцією, або валовим доходом. Водночас чиста продукція, як новостворена вартість в галузях сільського господарства, є складовою національного доходу країни.

Валовий дохід - це економічна категорія, в якій відображено кінцеві результати виробництва. У зв'язку з цим важливим завданням є виявлення у господарській практиці чинників, які визначають його зростання. Розміри валового доходу зростуть, якщо збільшити виробництво валової продукції і зменшити матеріальні витрати шляхом раціонального використання виробничих фондів та підвищення продуктивності праці.

Валовий дохід сільського господарства створюється живою працею і матеріалізується у новоствореній вартості. Тому величина валового доходу залежить від кількості працівників сільськогосподарських підприємств і рівня продуктивності їхньої праці. При зменшенні кількості трудівників головним чинником збільшення валового доходу є підвищення продуктивності праці. Збільшення валового доходу безпосередньо впливає на поліпшення матеріального добробуту працівників села і темпи розширеного відтворення в аграрних підприємствах.

Чиста продукція, або валовий дохід, сільського господарства складається з двох частин: необхідного продукту (у), який формує фонд оплати праці трудівників підприємств, і додаткового продукту, або чистого доходу (т). Чиста продукція, або валовий дохід, є основою утворення фондів споживання і нагромадження.

Фонд споживання – це частина створеного в сільському господарстві валового доходу, який використовується для особистого і суспільного (невиробничого) споживання. За натурально-речовою формою фонд споживання включає предмети споживання, які задовольняють ті чи інші потреби сільських працівників. Джерелами його формування є необхідний продукт і частина додаткового продукту, створеного в сільськогосподарському виробництві.

Фонд споживання є матеріальною основою відтворення трудових ресурсів сільського господарства. Він включає фонд оплати праці, суспільні фонди споживання, які створюються сільськогосподарськими підприємствами, а також відрахування у фонди соціального забезпечення і соціального страхування. Фонд споживання працівників сільського господарства формується як у грошовій, так і в натуральній формі.

Основною частиною фонду споживання є заробітна плата працівників сільськогосподарських підприємств. Для розширеного відтворення в сільському господарстві характерне зростання фондів споживання, в тому числі оплати праці трудівників села.

Співвідношення в розподілі валового доходу господарств має відповідати оптимальним пропорціям, які забезпечують необхідне підвищення добробуту працівників села і відповідні темпи розширеного відтворення. Розрахунки вчених показують, що при рівні рентабельності 35-40% на особисте споживання працівників необхідно використовувати приблизно 60-65% валового доходу господарства.

Суспільні фонди  споживання сільськогосподарських підприємств забезпечують соціальний розвиток трудових колективів. їх використовують для проведення культурно-масових і оздоровчих заходів та задоволення інших соціальних потреб, а також матеріальне заохочення працівників господарств. Ця частина фонду споживання в сільському господарстві утворюється за рахунок чистого доходу.